Нардепів зацікавило, чи не доведеться переобирати главу держави у березні 2015 року
Якщо позачергові президентські вибори призначено на 25 травня цього року, то коли мають відбутися наступні? Над таким питанням несподівано замислився відразу 101 народний депутат, вирішивши адресувати його Конституційному Суду.
У «лабіринтах» Конституції
Як повідомили «ЗіБ» у прес-службі КС, цього тижня до єдиного органу конституційної юрисдикції надійшло подання, підписане 101 нардепом на чолі з лідерами фракції «УДАР». У ньому йдеться про казус, що виник у зв’язку із призначенням дострокових виборів Президента. Адже згідно з п.16 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції наступні чергові вибори глави держави повинні проводитись в останню неділю березня 2015 року, тобто 29-го числа.
Водночас у ч.1 ст.103 Основного Закону передбачено, що Президент обирається строком на 5 років, без уточнення, чи залежить такий строк повноважень глави держави від того, обрано його на чергових чи позачергових виборах. То якою ж нормою послуговуватися для визначення дати наступних президентських виборів?
Наразі подання нардепів передано для вивчення до секретаріату Суду. Та навряд чи відповідь на це питання ми отримаємо до 25 травня. Замало часу для грунтовного аналізу. Однак деякі припущення щодо можливої позиції суддів КС та її наслідків можна зробити вже сьогодні.
На перший погляд, жодних підстав для проведення ще одних виборів Президента у березні наступного року немає. Але «Перехідні положення» — частина Конституції, і якщо дотримуватися принципу неухильного, а не вибіркового виконання її положень, то є сенс замислитися.
Як вважають експерти, норми розділу ХV Основного Закону слід розглядати як спеціальні відносно норм загальних, які містять інші розділи Конституції. Так само слід вирішувати питання щодо переваги у разі колізії цих норм. Тобто п.16 «Перехідних положень» слід виконувати незалежно від того, які норми містить «загальна» частина Конституції. Урешті-решт так вирішив конституцієдавець в особі Верховної Ради, коли вносив зміни до цього розділу. Досліджувати причини, мотиви чи логіку ухвалення такого рішення не належить до компетенції Конституційного Суду.
Так само як поза повноваженнями КС перебуває й розв’язання цієї колізії на користь ч.1 ст.103 Конституції. Наскільки б логічним не видавалося таке рішення пересічному громадянинові, Суд не в змозі визнати неконституційною частину Конституції.
До речі, аналогічна колізія виникла під час вирішення спору про призначення позачергових виборів у м.Києві. Адже у рішенні КС від 29.05.2013 №2-рп/2013 зазначено, що чергові вибори до органів місцевого самоврядування мають відбуватися у строки, прямо вказані у Конституції, — одночасно на всій території України. «При цьому продовження або скорочення строків повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах, є тимчасовим заходом... що не перешкоджає реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами», — констатується у мотивувальній частині рішення. І парламент цілком міг призначити вибори у столиці минулого року, але згодом провести ще одні, вже одночасно з іншими. Інша річ, що таке виконання приписів Конституції не влаштовувало політиків.
Експерти також відзначають: якби у Конституції взагалі були відсутні нюанси стосовно позачергової президентської кампанії, то можна було б стверджувати, що будь-які вибори глави держави є черговими. Але у ч.4 ст.104 Основного Закону визначено, що строк для складання присяги Президентом, обраним на позачергових виборах, скорочується до 5 днів після оголошення їх офіційних результатів. Тобто відмінність є. То чому б їй не бути у строках повноважень Президента, якщо так вирішив парламент від імені народу як єдиного джерела влади?
Відмовити не можна розв’язати
Тепер Суд фактично став перед дилемою: чи-то відмовити у відкритті провадження чи спробувати самотужки розв’язати колізію? В останньому випадку — ризикуючи знову опинитися під шквалом критики за спроби втручання у текст Конституції.
Оскільки, як вже зазначалося, визнати неконституційною норму Конституції неможливо за визначенням, як варіант можна розглядати спробу переглянути закон «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 1.02.2011 №2952-VI на предмет порушення процедури його прийняття. Скажімо, через недотримання вимоги щодо персонального голосування.
Цей шлях — доволі складний і ризикований. Адже у такому разі текст Конституції зазнає остаточного розбалансування і таке рішення КС все одно доведеться реалізовувати через голосування у парламенті, адже прецедент 2010 року щодо автоматичного повернення до попередньої редакції усіх конституційних норм, які зазнали змін, вже не спрацює.
Не менш спірною експерти вважають і спробу Суду витлумачити п.16 «Перехідних положень» Конституції як такий, що застосовується лише у тому разі, якщо до цього часу не було призначено позачергових виборів глави держави. Прямої згадки про це у Конституції немає, а будь-які інші зачіпки все одно виходитимуть за межі Основного Закону.
Тому, на думку конституціоналістів, з якими поспілкувався «ЗіБ», найпростіший вихід для КС — відмовити у розгляді подання, звернувши увагу Верховної Ради на необхідність розпочати процедуру внесення змін до Конституції у частині вилучення п.16 «Перехідних положень». Тим більше що наразі триває підготовка пакета з питань конституційної реформи — і з юридичного боку немає жодних проблем, аби додати ще один пункт.
«Страховка» від поразки
Але вже очевидно, що до позачергових президентських виборів цей документ схвалити не встигнуть. А після них своє слово може сказати політика. І тут поле для маневрів доволі широке.
Так, політологи роблять припущення, що вищезазначене подання може стати своєрідною першою цеглинкою у зведенні «майдану-3». Адже серед теперішньої парламентської більшості немає єдності у підтримці кандидата на найвищу державну посаду. Той самий «УДАР» зробив ставку на Петра Порошенка, а ВО «Батьківщина» — на свого лідера Юлію Тимошенко. Саме їх політологи називають лідерами нинішніх перегонів, які не залишають жодних шансів (навіть на вихід у другий тур) ще одному кандидату від провладної коаліції — лідеру ВО «Свобода» Олегу Тягнибоку. Залежно від результатів голосування, ті з коаліціантів, які програють, матимуть вагомий аргумент для реваншу вже у березні 2015 року. І, відповідно, — не матимуть жодного бажання власноруч позбавляти себе такої можливості, голосуючи за зміни до Основного Закону — скасування п.16 «Перехідних положень» Конституції.
Якщо ж українці, всупереч усім прогнозам соціологів, і проголосують за когось іншого, партнери по нинішній коаліції об’єднають зусилля у просуванні в суспільстві тези про необхідність суворого дотримання Основного Закону, читай — проведення чергових виборів Президента у березні 2015 року.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!