Що заважає місцевим судам дотримуватися розумних строків розгляду справ?
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, місцеві загальні суди області не завжди чітко та однозначно розуміють, у чому полягає правовий зміст такого застосування. Тому часто-густо формально посилаються на практику ЄСПЛ, без зазначення конкретного рішення міжнародного судового органу. Водночас у процесуальних рішеннях судів першої інстанції трапляються посилання на конкретне рішення Євросуду, проте без установлення його співвідносності з нормами національного права та обставинами конкретної справи. Про це, і не тільки, йдеться в аналізі застосування практики ЄСПЛ та дотримання загальними місцевими судами Кіровоградської області Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у 2013 році, підготовленому суддею Апеляційного суду Кіровоградської області Світланою ЯКОВЛЄВОЮ.
Оціночне поняття
Однією з загальних засад кримінального провадження є доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень.
Відповідно до ст.21 Кримінального процесуального кодексу кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Статтею 6 конвенції гарантується право людини і громадянина на справедливий суд. У цьому аспекті найбільш поширеним порушенням у справах проти України, що констатує ЄСПЛ, є порушення права на розгляд справи судом протягом розумного строку.
З аналізу практики Євросуду щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити як розумний, не може бути однаковим для всіх справ і поняття «розумний строк» є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства та судового розгляду залежить від багатьох факторів, а саме — обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо.
Термін судового розгляду кримінального провадження розпочинається з моменту надходження обвинувального акта до суду першої інстанції та закінчується набранням судовим рішенням законної сили.
Аналіз причин тривалого розгляду місцевими загальними судами області кримінальних справ, судове провадження в яких здійснюється за правилами КПК (1960 р.), свідчить про наявність низки як об’єктивних (зумовлених обставинами, які не залежать від суду), так і суб’єктивних причин, які виникають з вини судді або внаслідок неналежної організації його роботи.
До об’єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ належать такі:
• значне навантаження суддів та неукомплектованість відповідно до штатної чисельності місцевих судів;
• відсутність достатньої кількості залів судових засідань;
• розгляд судами складних та об’ємних за кількістю матеріалів кримінальних справ.
Найчастіше затягування розгляду кримінальної справи відбувалося у зв’язку з її відкладенням. При цьому причини відкладення розгляду справи або оголошення перерви у слуханні справи є різними.
Найбільш поширеною причиною відкладення розгляду справи є неявка в судове засідання свідків, що перешкоджає своєчасному розгляду справу.
Майже в усіх справах, що перебувають на розгляді у місцевих загальних судах області понад 6 місяців, для виклику свідків розгляд справ відкладався на строк не менш ніж 14 днів. У деяких місцевих загальних судах області така перерва становила місяць і більше. Такі тривалі перерви пов’язані з завантаженістю суддів, а також із часом, необхідним для примусового приводу свідків.
На постійному контролі
Місцеві загальні суди області у 2013 р. допускали порушення вимог ст.6 конвенції.
Так, наприклад, Маловисківським районним судом Кіровоградської області було розглянуто кримінальну справу за обвинуваченням Т. та К. у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 Кримінального кодексу. Під час розгляду справи в суді першої інстанції обвинувачені оспорювали кваліфікацію інкримінованих їм злочинів. Однак всупереч вимогам ст.257 КПК (1960 р.) щодо безпосередності, усності судового розгляду, суд першої інстанції, визнавши доцільним дослідження всіх доказів у справі, жодного свідка у судове засідання не викликав і не допитував, формально пославшись у мотивувальній частині вироку на їх показання, які вони дали під час досудового слідства. У той час, як відповідно до ст.6 конвенції кожний обвинувачений має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що і свідків обвинувачення.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області такі обставини було визнано істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та вимог ст.6 конвенції. Вирок суду скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Ще однією причиною відкладення розгляду справи є неявка в судове засідання захисника. Як правило, неявка захисника пов’язана з його зайнятістю в іншому судовому процесі або з хворобою. У деяких випадках через неявку захисника розгляд справи відкладається по кілька разів.
Так, наприклад, у провадженні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області понад один рік перебувала кримінальна справа за обвинуваченням М. у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК. При цьому розгляд справи 9 разів відкладався у зв’язку з неявкою в судове засідання захисника обвинуваченого.
Додатковими причинами, які призводять до відкладення розгляду справ у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання, є хвороба учасників процесу та інші поважні причини (відрядження, відпустка, клопотання про відкладення розгляду справи тощо).
Питання дотримання судами області розумних строків розгляду кримінальних справ перебуває на постійному контролі Апеляційного суду Кіровоградської області.
Апеляційним судом Кіровоградської області впроваджено форму щомісячної звітності голів місцевих судів про залишки кримінальних справ, не розглянутих понад розумні строки, що дає змогу систематично узагальнювати причини порушення процесуальних строків розгляду справ та їх кількість. При цьому отриману інформацію використовують зональні судді під час надання методичної допомоги місцевим загальним судам області, в тому числі у подоланні тяганини при розгляді справ.
Такі заходи АСКО з надання медичної допомоги передбачено планом роботи на 2013 р. Крім того, із суддями місцевих загальних судів постійно проводяться семінарські заняття, на яких приділяється увага покращенню якості та оперативності розгляду судами кримінальних проваджень.
З метою дієвого впливу на стан оперативності здійснення правосуддя зональні судді АСКО практикують непланові виїзди у місцеві суди, які мають стабільно великі залишки нерозглянутих справ. Такі організаційні заходи, що мають систематичний характер, сприяють якісному та своєчасному (у строки, встановлені законодавством) розгляду кримінальних справ місцевими загальними судами області.
На нарадах голів місцевих суддів АСКО постійно звертає увагу на необхідність суворого дотримання строків розгляду кримінальних справ і принципового та відповідального реагування за кожним фактом зриву судового засідання.
Докладний аналіз змісту
Узагальнюючи практику застосування місцевими загальними судами області вимог ст.6 конвенції, слід зазначити, що суди застосовують практику ЄСПЛ з цього питання ще не повною мірою.
Так, за 2013 р. рік судами області було постановлено 8 вироків у кримінальних справах із застосуванням норм ст.6 конвенції. Однак у мотивувальній частині вироку місцеві загальні суди області зазначають ст.6 конвенції не лише як одну з правових норм, якими керується суд при постановленні процесуального рішення, а й докладно аналізують зміст рішень ЄСПЛ, якими було констатовано порушення вимог цієї статті.
Так, наприклад, Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області при постановленні вироку в кримінальній справі стосовно Ж., обвинуваченої за ч.3 ст.185 та ч.2 ст.307 КК, оцінюючи допустимість та належність доказів, в тому числі і зібраних під час провадження оперативно-розшукової діяльності, з точки зору конвенції, врахував практику ЄСПЛ щодо використання негласних агентів поліції у справах, пов’язаних із боротьбою з обігом і торгівлею наркотиками.
Зокрема, послався на рішення «Тейшейра де Кастро проти Португалії», яким дії двох негласних агентів поліції, які придбали у заявника наркотики, було визнано такими, що спровокували кримінальну діяльність, що за інших обставин могла б і не здійснитися, а також установлено, що суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку працівників поліції, тобто останні вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, через що мало місце порушення п.1 ст.6 конвенції. При цьому суд першої інстанції дав оцінку показанням обвинуваченої, свідків (легендованих осіб) і дійшов висновку, що інкримінований обвинуваченій злочин було б скоєно за таких обставин і без проведення оперативної закупівлі. Тобто зазначив про відсутність порушення вимог ч.1 ст.6 конвенції.
Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області кримінальну справу стосовно М., обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК, повернуто прокурору Кіровоградської області на додаткове розслідування. Враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема рішення «Тейшейра де Кастро проти Португалії», а також «Ваньян проти Російської Федерації», якими було визнано провокацією дії працівників міліції щодо придбання наркотичних засобів у заявника за відсутності інших даних щодо збуту та встановлено порушення п.1 ст.6 конвенції, суд дійшов висновку щодо неповноти досудового слідства у кримінальній справі.
Недостатня готовність
Підсумовуючи практику розгляду кримінальних справ місцевими загальними судами у 2013 р., можна зробити висновок, що суди в цілому дотримувалися вимог стст.3, 5, 6 конвенції, однак недостатньо готові до практичного впровадження підходів і позицій ЄСПЛ.
Застосовуючи практику ЄСПЛ, місцеві загальні суди області не завжди чітко та однозначно розуміють, у чому полягає правовий зміст такого застосування, тому досить поширеним у діяльності судів області є формальне посилання на практику ЄСПЛ без зазначення конкретного рішення міжнародного судового органу.
У процесуальних рішеннях судів першої інстанції трапляються випадки посилання на конкретне рішення ЄСПЛ, однак без встановлення його співвідносності з нормами національного права та обставинами конкретної справи.
З огляду на вищевикладене суди при здійсненні судочинства повинні дотримуватися вимог ст.9 КПК, згідно з якою кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, та ширше застосовувати норми міжнародного права. При цьому слід враховувати норми ч.4 ст.9 КПК, відповідно до яких положення відповідного міжнародного договору України застосовуються у разі, якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою.
Тобто суди зобов’язані не лише враховувати рішення ЄСПЛ, постановлені щодо України, а й застосувати, поряд із нормами національного законодавства, норми конвенції та практики ЄСПЛ щодо інших країн з метою недопущення порушення прав людини та основоположних свобод.
Ухвалюючи рішення у кримінальних провадженнях, з метою недопущення неправильного тлумачення та застосування норм конвенції в кожній конкретній справі місцеві загальні суди області свої висновки мають підтверджувати практикою ЄСПЛ, викладеною в його рішеннях.
З огляду на вищевикладене пропонується:
• даний аналіз застосування практики ЄСПЛ та дотримання вимог конвенції місцевими загальними судами області обговорити на нараді суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області;
• представити результати узагальнення та обговорити ключові та проблемні питання на зборах суддів місцевих загальних судів Кіровоградської області;
• копію узагальнення направити місцевим загальним судам Кіровоградської області та розмістити на сайті суду;
• з метою однакового застосування місцевими загальними судами Кіровоградської області норм кримінального процесуального закону, практики ЄСПЛ та норм конвенції, а також недопущення порушення прав людини та основоположних свобод у подальшому провести семінарське заняття з суддями місцевих загальних судів області з питань додаткового вивчення положень конвенції та основних рішень ЄСПЛ, постановлених щодо України.
Суди повинні не лише враховувати рішення ЄСПЛ, постановлені щодо України, а й застосовувати, поряд із нормами національного законодавства, норми конвенції та практики Євросуду щодо інших країн.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!