ВС застерігає від обмеження повноважень виконавчої служби
Фахівці Верховного Суду побоюються, що спроби спрощення механізму виконання судових рішень призведуть до їх ігнорування недоброчесними громадянами. Значна частина судових рішень не виконується і сьогодні, а невеликі повноваження стягувача можуть ще більше ускладнити ситуацію.
У ВС розглянули проект «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (№6306), поданий Сергієм Власенком. Документом запропоновано внести зміни до стст.1, 3, 9, 11, 111, 26—28, 76, 83 цього закону та доповнити його новими стст.761, 762 з метою спрощення механізму виконання окремих судових рішень, що не потребують застосування механізму державного примусу.
Обов’язкове виконання судових рішень на всій території України гарантовано положеннями ч.5 ст.124 Конституції. Однак наявність судового рішення, яке набрало законної сили, не завжди забезпечує відновлення порушеного права, свободи чи інтересу. Нерідко судові рішення не виконуються боржниками, у зв’язку із чим держава зобов’язана забезпечити їх примусове виконання, і лише у виконавчому провадженні, яке є завершальною стадією судового процесу, відбувається остаточне відновлення порушеного права, свободи чи інтересу.
Відповідно до законодавства виконання судових рішень може бути добровільним і примусовим. Пропоновані проектом зміни розраховані на добровільне виконання судового рішення боржником, оскільки стягувач не наділений повноваженнями щодо вжиття заходів примусу, які надані державному виконавцю положеннями ст.5 закону про виконавче провадження.
Статтею 30 цього закону встановлена процедура добровільного виконання рішення, починаючи з дій держвиконавця від початку виконання рішення та закінчуючи його діями у випадку невиконання рішення добровільно в установлений законом строк. Частиною 3 ст.27 проекту пропонується до дій стягувача щодо виконання судових рішень, які підлягають виконанню без участі органів державної виконавчої служби, віднести лише надсилання боржнику судових рішень та виконавчих документів, а в ст.762 цього акта детально прописані вимоги до повідомлення стягувача про постановлене відносно боржника судове рішення. При цьому вказаними пропозиціями не визначені дії стягувача в разі невиконання боржником судових рішень, передбачених ст.761 проекту, зокрема припинення певних дій боржника, зобов’язання боржника утриматися від учинення певних дій, заборона боржнику вчиняти певні дії, зупинення дії актів (наказів, рішень, розпоряджень, постанов тощо) боржника.
Більше того, новим п.7 ч.1 ст.26 закону передбачено відмову державного виконавця від відкриття виконавчого провадження, «якщо, за правилами цього закону, виконавчий документ підлягає виконанню без участі органів державної виконавчої служби».
Таким чином, наголошують експерти, в разі невиконання зазначених судових рішень боржником добровільно стягувач не може звернутися до органів державної виконавчої служби для забезпечення їх виконання в примусовому порядку.
За словами фахівців, за такого законодавчого регулювання судові рішення можуть бути невиконаними, а отже, нівелюватиметься судовий захист та порушуватимуться права й законні інтереси стягувача.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!