Виявлено недоліки системи забезпечення підозрюваним, обвинуваченим права на захист, які потребують законодавчого врегулювання
Суди Волинської області при розгляді кримінальних проваджень виконують вимоги Кримінального процесуального кодексу щодо забезпечення права на захист, в тому числі і щодо обов’язкової участі захисника в кримінальному провадженні. Водночас при вирішенні питань щодо залучення перекладача як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду є певні труднощі, а система забезпечення підозрюваним, обвинуваченим, виправданим та засудженим права на захист має низку недоліків, які потребують врегулювання на законодавчому рівні. Таких висновків дійшли судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, здійснивши аналіз судової практики щодо забезпечення судами Волинської області у 2013 р. права на захист при розгляді кримінальних проваджень.
Мовне питання
Важливою процесуальною гарантією дотримання прав і законних інтересів учасників кримінального провадження щодо мовного питання є залучення до провадження такого його учасника, як перекладач. Його призначення — забезпечити розуміння процесуального статусу (прав, обов’язків, відповідальності) та його реалізації з мовного боку, розуміння всіх процесуальних дій та ухвалених за їх результатами процесуальних документів тими учасниками провадження, які не володіють або недостатньо для повного розуміння володіють мовою, якою ведеться судочинство. Він же здійснює й переклад та засвідчує своїм підписом рішення, якими суд завершує судовий розгляд по суті, інші процесуальні документи, копії яких вручаються таким учасникам процесу.
Згідно з п.18 ч.3 ст.42 Кримінального процесуального кодексу підозрюваний та обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Частиною 3 ст.29 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд повинні роз’яснити і забезпечити учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання, подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, і користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.
Ні суд (судді), ні учасники провадження з обох сторін не вправі виконувати функцію перекладача у випадках, коли виникає необхідність забезпечити переклад показань, клопотань, скарг, виступів тощо учасників провадження, які не володіють мовою судочинства і здійснюють їх своєю рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також здійснити переклад процесуальних рішень для вручення їх копій таким учасникам кримінального провадження.
Перекладачем може бути будь-яка особа, що вільно володіє як мовою судочинства, так і мовою, якою користується відповідний учасник процесу, при цьому закон не вимагає обов’язкової наявності в перекладача філологічної освіти. У разі виявлення недостатнього знання необхідних мов перекладач підлягає відводу.
Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено КПК, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.
Як вбачається із статистичних даних, у 2013 р. суди області розглянули кримінальні провадження щодо 38 осіб, котрі не володіли або недостатньо для повного розуміння володіли мовою, якою велося судочинство.
Практично в усіх вищевказаних кримінальних провадженнях перекладачі залучались слідчими на стадії досудового розслідування. Під час же судового розгляду суди вживали всіх необхідних заходів для забезпечення участі перекладача у кримінальному провадженні.
У 2013 р. не було випадків скасування вироків, постановлених місцевими судами в кримінальних провадженнях, через порушення права обвинуваченого на захист, зокрема у зв’язку з незалученням захисника, коли його участь у кримінальному провадженні була обов’язковою, чи незабезпеченням підозрюваного, обвинуваченого перекладачем, або неврученням йому процесуальних документів досудового розслідування.
Досудові хиби
Водночас в аналізованому періоді дві кримінальні справи, які надійшли до суду з обвинувальними висновками (за КПК 1960 р.), зі стадії судового розгляду були повернуті прокурорам для проведення додаткового розслідування через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема порушення права обвинуваченого на захист (п.1 ч.1 ст.45, п.3 ч.2 ст.370 КПК 1960 р.).
Постановою міськрайонного суду від 18.02.2013 кримінальну справу стосовно Ю., якого обвинувачували у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 Кримінального кодексу, було направлено прокурору м.Луцька для проведення додаткового розслідування. Підставою для такого повернення були допущені органами досудового слідства істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема порушення права обвинуваченого на захист.
Так, у ході розгляду цієї справи було встановлено, що Ю., котрий погано читає та пише, є малограмотним, а тому із цих підстав самостійно не міг належним чином здійснювати свій захист. 13.04.2012 Ю. звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, не мав постійного місця роботи та необхідних коштів на правову допомогу. Рідні Ю. уклали із адвокатом С. угоду на здійснення захисту інтересів підсудного з умовою послідуючої оплати його праці, однак згодом відмовилися від послуг захисника, оскільки не знайшли для цього коштів. Про дані обставини було повідомлено слідчого М. За таких обставин відповідно до вимог ст.45 КПК 1960 р. участь захисника в даному випадку є обов’язковою, оскільки у зв’язку з матеріальним становищем підсудний не міг укласти угоду з адвокатом, як і не міг здійснювати захист своїх інтересів самостійно в силу недостатньої своєї освіченості. Однак слідчий, порушуючи вимоги ст.47 КПК 1960 р., захисника Ю. не призначив і провів у подальшому досудове слідство без участі захисника. З урахуванням того, що дані порушення норм КПК не могли бути усунуті в судовому засіданні, суд повернув кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування.
Дана постанова була оскаржена в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19.04.2013 (провадження №11/773/211/13) апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, судом першої інстанції було залишено без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2013, якою кримінальну справу про обвинувачення Ю. направлено прокурору м.Луцька для організації проведення додаткового розслідування, — без зміни.
Постановою для районного суду кримінальну справу щодо К., обвинувачуваного у скоєнні злочину, передбаченому ст.391 КК, було повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування. Підставою для такого повернення були допущені органами досудового слідства істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема порушення права обвинуваченого на захист.
Як вбачається з матеріалів справи, К. є вірменином, українською мовою не володіє, а частково володіє російською, якою і спілкується в побуті.
Хоча орган досудового слідства у справі про обвинувачення К. і залучив перекладача з української на російську мову, але в порушення вимог стст.19, 223 КПК 1960 р. всі процесуальні документи, які відповідно до закону слідчий має вручати обвинуваченому, в т.ч. постанова про притягнення К. як обвинуваченого та обвинувальний висновок рідною мовою чи мовою, якою володіє К., не були перекладені та вручені останньому.
Оскільки допущені органом досудового слідства істотні порушення вищезазначених норм КПК не могли бути усунуті в ході судового розгляду, тому суд першої інстанції відповідно до вимог ст.281 КПК повернув вказану кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування.
Вищевказана постанова була оскаржена прокурором в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12.02.2013 (провадження №11/773/118/13) апеляція прокурора була залишена без задоволення, а постанова Маневицького районного суду Волинської області, якою кримінальну справу про обвинувачення К. за ст.391 КК повернуто прокурору для організації проведення додаткового розслідування, — без зміни.
Апеляційний суд при розгляді апеляцій учасників кримінального провадження дотримався вимог КПК щодо забезпечення права на захист, в т.ч. і ст.52 КПК щодо обов’язкової участі захисника у кримінальних провадженнях:
• щодо особливо тяжких злочинів;
• щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років;
• щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру (стст.498—502 КПК);
• щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права;
• щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження (ст.29 КПК);
• щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування (стст.503—516 КПК).
У 2013 р. кримінальні провадження щодо реабілітації померлої особи суди області не розглядали.
Непряма можливість
Як вбачається зі статистичних даних, у 2013 р. суди області розглянули 463 кримінальні провадження (справи) та матеріали, пов’язані з виконанням вироків.
З них — щодо:
• звільнення засуджених від призначеного покарання в порядку ст.78 КК — 105;
• вирішення питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни відбутої частини покарання більш м’яким — 139;
• встановлення чи скасування адміністративного нагляду — 213;
• звільнення засуджених від покарання за хворобою — 6.
Хоч законодавством прямо і не передбачено можливості надання засудженим безоплатної правової допомоги за рахунок держави, в той же час суди першої інстанції для здійснення захисту засуджених на стадії виконання вироку залучали захисників за призначенням лише у трьох випадках.
Так, районний суд при вирішенні питань про встановлення за поданнями адміністрації ВК-42 УДПтС у Волинській області адміністративних наглядів щодо засуджених Б. та Ж. (кримінальні провадження відповідно №п/с 1—в/164/48/2013 та №п/с 1—в/164/316/2013) за клопотанням останніх залучив захисників за призначенням для здійснення їх захисту. Підставами ухвалення такого рішення суду було, крім клопотання засуджених, також і те, що вони відбували покарання у виправній колонії, а ще відсутність у них коштів та можливості самостійно запросити захисника.
Аналогічне рішення було прийнято і районним судом при розгляді подання адміністрації ВК-84 УДПтС у Волинській області про встановлення адміністративного нагляду щодо засудженого Д. (провадження №1-в/0158/143/2013).
У розгляді питань, пов’язаних зі звільненням засуджених від призначеного покарання в порядку ст.78 КК; звільненням засуджених від покарання за хворобою у випадках, передбачених ст.52 КПК, брали участь захисники, яких залучали родичі засуджених або самі засуджені.
Питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну відбутої частини покарання більш м’яким, як правило, розглядалися без участі захисників. Ця обставина, найімовірніше, зумовлена тим, що після прийняття адміністрацією виправної колонії позитивного рішення щодо заяви засудженого про застосування до нього ст.81 чи ст.82 КК в подальшому вона сама ж і готує та передає до суду відповідне подання разом з усіма необхідними документами.
Невідкладні випадки
Відповідно до ст.53 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст.49 КПК, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба в проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
Запросити захисника до участі в проведенні окремої процесуальної дії має право й сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби в проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає або неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КПК свідок має право користуватися під час давання показань та участі в проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст.50 цього кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.58 КПК потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник — особа, яка в кримінальному провадженні має право бути захисником.
Згідно з п.8 ч.1 ст.56 КПК потерпілий протягом кримінального провадження має право мати представника та в будь-який момент відмовитися від його послуг.
У 2013 р. випадків залучення судами області на підставі ст.53, п.2 ч.1 ст.66, п.8 ч.1 ст.56, ч.1 ст.58 КПК захисників за призначенням свідкам чи потерпілим, які мають право на безоплатну правову допомогу, а також для проведення окремих процесуальних дій не було.
Слушна пропозиція
При вирішенні питань щодо залучення перекладача на стадії як досудового розслідування, так і судового розгляду виникають певні труднощі.
Законодавець, поклавши відповідно до ч.3 ст.29 КПК на слідчого суддю, суд, прокурора, слідчого обов’язок забезпечити учасникам кримінального провадження право користуватись за потреби послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, в той же час не врегулював самого механізму його залучення.
Статтею 68 КПК лише передбачено, що в разі необхідності сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача). На практиці ж для здійснення перекладу російською, англійською, німецькою, польською або іншими загальнопоширеними в місцевості розгляду справи мовами суд може залучити відповідних філологів — вчителів загальноосвітніх навчальних закладів або викладачів вищих навчальних закладів. Здійснюється це, як правило, шляхом направлення листів керівникам вищезазначених навчальних закладів із проханням направити в судове засідання відповідного філолога або в телефонному режимі з керівником цього закладу.
Якщо ж для участі в судовому розгляді необхідно залучити філолога або фахівця з мови, яку не викладають ні в школах, ні у ВНЗ місцевості, де розташований суд, і в цих населених пунктах (особливо в районних центрах) відсутні будь-які центри (бюро) перекладу, то постає питання, де знайти необхідного спеціаліста для залучення його як перекладача.
Так, під час розгляду районним судом кримінальної справи про обвинувачення К. виникла необхідність залучення перекладача вірменської мови. Задля того, щоб це забезпечити, суд був змушений надсилати запити до різних бюро перекладів, в більшості з яких посади перекладача з української на вірменську мову взагалі не було. Пошуки такого спеціаліста відбувалися тривалий час, що є недопустимим при розгляді кримінального провадження.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що згідно з ч.2 ст.122 КПК витрати, пов’язані із залученням та участю в кримінальному провадженні перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, є слушною пропозиція суддів районного суду щодо створення обласних центрів з надання допомоги перекладачів. Або принаймні сформувати такий центр на базі вже існуючих обласних центрів з надання вторинної правової допомоги, щоб він володів інформацією про наявних перекладачів та їхню кваліфікацію.
Частиною 1 ст.20 КПК передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає в наданні йому можливості користуватись правовою допомогою захисника.
Частина 3 ст.20 КПК визначає, що у випадках, передбачених цим кодексом та (або) законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
Частиною 3 ст.120 КПК також передбачено, що допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням, у випадках, передбачених цим кодексом та (або) законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів державного бюджету і є безоплатною лише для підозрюваного, обвинуваченого.
Пунктом 3 ч.3 ст.42 КПК передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим кодексом та (або) законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в т.ч. у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату.
Згідно з чч.1 і 2 ст.43 КПК виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
У той же час, як вбачається з ч.3 цієї ж статті, виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст.42 цього кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
Ураховуючи те, що після набрання як виправдувальним, так і обвинувальним вироком законної сили вони відповідно до ст.424 КПК можуть бути оскаржені в касаційному порядку, то вважається доцільним у ч.3 ст.20 КПК (гл.2. «Засади кримінального провадження») внести зміни, зазначивши, що у випадках, передбачених цим кодексом та (або) законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
Недоліки виявлено
Проведений аналіз судової практики свідчить, що суди області при розгляді кримінальних проваджень виконують вимоги КПК щодо забезпечення права на захист, у т.ч. і щодо обов’язкової участі захисника в кримінальному провадженні у випадках, передбачених ст.52 КПК а також на стадії виконання вироку.
Аналіз показав і недоліки правової системи у забезпеченні підозрюваним, обвинуваченим, виправданим та засудженим права на захист, які потребують врегулювання на законодавчому рівні.
З метою забезпечення правильного й однакового застосування вимог КПК щодо забезпечення права на захист при розгляді кримінальних проваджень вважається доцільним періодично аналізувати судову практику з цього питання, в т.ч. і дотримання судами вимог закону «Про безоплатну правову допомогу» та КПК у частині надання безоплатної правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому при розгляді кримінальних проваджень усіх категорій.
В аналізованому періоді суди області виконували вимоги КПК щодо забезпечення права на захист при розгляді кримінальних проваджень, однак виникали труднощі із залученням перекладачів.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!