«Кредит» на півмільйона

У справі Волги почалося судове слідство

Процес у «справі Василя Волги», екс-голови Держкомфінпослуг, перейшов у стадію судового слідства. Було зачитано обвинувальний висновок. Правда, представникам державного обвинувачення поки що вдалося осилити лише 40 сторінок зі 150. На наступному засіданні, 20 січня, планується дочитати «слідче резюме».

Тиха-гучна справа

 Нагадаємо: В.Волзі інкримінують вимагання рекордного за розміром хабара — $0,5 млн. Йому пред’явлено обвинувачення за ч.3 ст.368 КК («одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, що займає особливо відповідальне становище»). Односправцями В.Волги стали його колеги — колишні директор департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ Держкомфінпослуг Віктор Адамович, начальник юридичного департаменту Євген Гантимуров, помічник голови Держкомфінпослуг Олег Чернушенко й головний фахівець одного з департаментів (а по суті, водій В.Волги) Микола Присяжнюк. Правда, останній до давання хабара стосунку не має, його обвинуватили в підробленні диплома й привласненні державних коштів (у вигляді незаконно отриманої ним зарплати).

На відміну від гучних судових процесів у справах Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, засідання у «справі В.Волги» проходять у спокійній, навіть, можна сказати, камерній обстановці. Так, у залі суду присутні журналісти та представники Союзу лівих сил, але ведуть вони себе вельми скромно й, здається, не створюють зайвих проблем судді Тетяні Овсепян, котра головує на процесі. Втім, це цілком пояснено: В.Волга не хоче повторювати помилок своїх поперед­ників і наполегливо позиціонує себе як політика, лояльного до влади. Вже після порушення стосовно нього кримінальної справи він неодноразово це підкреслював. Адвокат екс-голови Держкомфінпослуг Євген Солодко теж акцентував на цьому увагу: «В.Волга, як і раніше, підтримує лінію Президента. Він не перебуває в опозиції до влади».

Можливо, якусь камерність засіданню додавало й те, що воно проходило в невеликому приміщенні Шевченківського райсуду м.Києва. Присутні сповна змогли відчути проблему недофінансування судів: крихітний зал, обшарпані стіни. Розкритиковані свого часу судові зали Печерського райсуду порівняно з тутешніми здавалися б королівськими хоромами. Суддя Т.Овсепян оголосила про заборону на ведення фото- і відеозйомки. Можливо, частково це рішення було продиктоване й тим, що зал суду був явно не пристосований для цих цілей. Навіть без фотографів і операторів тут було так тісно, що деяким присутнім довелося стояти.

 Аудіозаписи — не доказ?

Окрім самого В.Волги, в клітці сидів і Є.Гантимуров. Він єдиний, окрім лідера Союзу лівих сил, не визнав своєї вини. Решта обвинувачених у ході слідства розкололись і дали зізнавальні показання. Мабуть, тому тепер вони перебувають на підписці про невиїзд, а не сидять у СІЗО.

Підтримати екс-голову Держкомфінпослуг прийшла вся його сім’я: мати, дружина і четверо дітей. Тримався він порівняно непогано: усміхався, весело переговорювався з родичами й однопартійцями, навіть намагався жартувати. Здавалося, Василь Олександрович сидить не за гратами, а на партійному засіданні. Коли зачитували обвинувальний висновок, В.Волга читав якусь пошарпану книжечку, потім попросив шоколадку в мами, що сиділа поряд, і став гучно шарудіти фольгою. Стало помітно, що його веселість — вимучена.

До речі, саме підсудний наполіг на зачитуванні всього тексту обвинувального висновку (а не тільки його резолютивної частини) — мовляв, хай усі присутні зрозуміють безгрунтовність висунутих обвинувачень.

Судячи з інформації слідства, В.Волга зажадав $0,5 млн за відміну рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг про введення тимчасової адміністрації в Кредитній спілці «Перше кредитне товариство». У цієї спілки були проблеми, на неї скаржилися вкладники. І літом 2010 року в Одесу був направлений «десант», який складався з представників Держкомфінпослуг і призначеної тимчасової адміністрації. Проте в будівлю кредитної спілки їх не пустили. Ситуація повторилася. Незабаром керівникові «Першого кредитного товариства» Андрію Азарову дали зрозуміти, що ціна питання про відміну рішення про введення тимчасової адміністрації — $0,5 млн. Оскільки в нього на той момент не було всієї суми, домовилися, що він передасть її частинами: перший «транш» — $250 тис., два подальших — по $125 тис. Однак А.Азаров виявився не таким простим: він звернувся в правоохоронні органи, а компрометуючі розмови з співробітниками Держкомфінпослуг записав. В.Адамовича правоохоронці затримали ще в лютому минулого року. Через деякий час узяли В.Волгу, Є.Гантемирова й О.Чернушенка.

Сам В.Волга безпосередньо з А.Азаровим не розмовляв і хабара не вимагав. Діяв він через посередників — тих же Є.Гантемирова, В.Адамовича, О.Чернушенка. І хоча прямих доказів його провини немає, дещо Василю Олександровичу все-таки доведеться пояснити суду. Наприклад, зміст своїх розмов з В.Адамовичем, Є.Гантемировим та О.Чернушенком. Судячи із зачитаного обвинувального висновку, ці бесіди вельми двозначні. Скажімо, під час однієї з них мова йшла про гроші, причому згадувалось у зв’язку із цим «Перше кредитне товариство». В.Волга пояснив слідству, що мався на увазі обсяг приватних інвестицій, які може привернути А.Азаров для відновлення платоспроможності спілки. А ось змісту у деяких розмов підсудний так і не зміг пояснити. Наприклад, важко зрозуміти, чому невдовзі після довірчої бесіди з А.Азаровим у ресторані «Чорне море» (там нібито й домовилися про хабар) В.Адамович скинув В.Волзі СМС із цифрою 500. Слідчим він сказав, що це, мовляв, його «фішка» — відправляти СМС цифрами.

Правда, за словами адвоката Є.Солодка, більшість аудіозаписів велися за ініціативою самого А.Азарова, а отже, не можуть бути доказами в суді.

До речі, перед початком судового слідства прокуратура подала кілька клопотань, які суд задовольнив. На одне з них відразу ж звернули увагу всі журналісти. Прокуратура клопотала про накладення арешту на квартири, які належать підсудному В.Адамовичу (мова йшла про 1/4, 1/3 і т.д. приміщень у різних районах Києва). Як з’ясувалося, зі всіх перерахованих квартир тільки одна була власністю В.Адамовича, інші належали його однофамільцям.