Щоб досягти успіху для клієнта, кожна п’ята юркомпанія готова залучити стороннього інвестора
Практика альтернативного фінансування позовів, що недавно з’явилася в США, передбачає, що оплату послуг адвокатів здійснює сторонній інвестор, який у разі успіху вимагатиме за це фіксовану частку компенсації. Цей фінансовий інструмент дедалі частіше використовують як юристи приватної практики, так і корпоративні. Отже, тепер, щоб збільшити шанси виграти в суді складну справу, не потрібно витрачати власні кошти на команду топ-фахівців.
Фірми-бутики мають попит
Друге щорічне опитування, проведене наприкінці 2013 р. Briefcase Analnytics на замовлення інвестиційної компанії Burford Capital, показало зростання використання практики альтернативного фінансування позовів. Так, у кожній п’ятій юрфірмі є хоча б одна справа, що вимагає сторонніх вкладень.
Було опитано 532 респонденти: 313 юристів приватної практики і співробітників фірм, 74 штатних юристів корпорацій і 45 керівників фінансових департаментів великих і середніх компаній, які не є юристами. Оцінюючи ці дані, слід мати на увазі, що інвестиції в цивільні позови — основний напрям бізнесу Burford Capital. Поставлені респондентам запитання свідчать про бажання зробити акцент на позитивних сторонах цього порівняно нового напряму інвестицій, що викликає багато суперечок в юридичному світі.
Більшість учасників опитування, описуючи загальну економічну ситуацію у своїй справі, передбачено вказали на проблеми у сфері фінансів. Так, юридичні фірми в 77% випадків стикаються з вимогою клієнтів надати знижки, в 68% — потребують розширення бізнесу, зокрема для виживання в умовах посилення конкуренції, що відчувають 63%.
В юрдепартаментів корпорацій такі проблеми: їх керівництво звертає увагу на контроль витрат (75%) і обмежує бюджет департаменту, наприклад, на роботу із сторонніми фірмами (73%). Тому в 46% випадків штатні юристи прагнуть отримати знижки на послуги юридичних контрагентів.
У фінансових департаментів подібні цілі: вони також повинні стежити за витратами (81%), і — що незвично — 51% замислюється про зниження юридичних витрат компанії. Традиційно робота штатних юристів була чимось на зразок чорної скриньки, і від них вимагалося тільки досягати потрібних результатів. Фінансові менеджери також говорили про бажання зменшити кількість юристів сторонньої фірми, які займаються їх справами (26%), і про необхідність отримати від неї знижки (також 26%).
54% штатних юристів повідомили, що відмовилися від послуг великих юридичних фірм на користь фірм-бутиків (юркомпаній, які спеціалізуються на певних вузьких сферах права), пояснюючи це тим, що отримують «якісну роботу за менші гроші», а «тарифи великої фірми стали обурливо високі», тоді як у новій «краще обслуговування», вона «швидше реагує на наші побажання».
Теза про підвищену увагу корпоративних фінансистів до юридичних витрат підтверджується відповідями на запитання про ступінь їх втручання в роботу колег-юристів: 58% визначають, коли підготувати позов і коли його подати, 40% управляють юридичними витратами, намагаючись їх зменшити, 36% встановлюють бюджетні обмеження для конкретних цивільних процесів, в яких бере участь компанія, а 24% контролюють вибір сторонніх юристів або навіть вибирають їх самостійно.
Частка обізнаних збільшилася
Про альтернативне фінансування позовів знають чи не всі юристи приватної практики — 91%. З них 46% ознайомлені з концепцією (у 2012 р. таких було тільки 40%), 26% знають когось, хто такою можливістю скористався (у 2012-му — 20%) і 7% самі залучали гроші для вирішення спорів (у 2012 р. — 9%). Крім того, 12% мають лише приблизне уявлення про саму ідею (у 2012-му — 24%), а 9% вперше про це чують (у 2012 р. — 7%).
Трохи гірше обізнані і корпоративні юристи — 85%. Проте звертає на себе увагу частка тих, хто розуміє концепцію (44% у 2013-му, за рік до того їх було 63%). Не зовсім зрозуміло, куди поділися 19%, адже тільки 5% знають когось, хто такою можливістю скористався (у 2012-му — 8%), і 2% самі нею скористалися (у 2012 р. — 4%). Навряд чи всі вони перейшли в категорію тих, котрі «мають приблизне уявлення», яких у 2013-му було 34% (порівняно з 21% у 2012 р.). Ймовірно, це пов’язано з вибором респондентів. І 16% відповіли, що вперше чують про альтернативне фінансування позовів (у 2012-му — 4%).
Що стосується головних фінансистів компаній, то 75% знають про можливість залучити стороннє фінансування для підтримки позову. Із них 34% знайомі з концепцією (у 2012 р. — 25%); 3% знають когось, хто такою можливістю скористався (у 2012-му — 3%); 3% самі нею скористалися (у 2012 р. — 5%). Частка тих, хто «знає хоча б щось», збільшилася за рік на 5% — до 34%, схоже, за рахунок тих, які «вперше почули про це» їх поменшало на 13% (25% — у 2013-му і 38% — у 2012 р.).
З відповідей випливає, що керівники фінансових департаментів найбільше зацікавлені в популяризації такого інструменту залучення грошей: серед них 50% вважають, що юрфірми повинні розповідати про можливість стороннього фінансування із самого початку. Серед приватних і корпоративних юристів з цим згодні 37% і 33% відповідно.
Якість позову за чужий рахунок
Приватні юристи виділяють кілька переваг залучення грошей зі сторони. 64% згодні, що завдяки цьому інструменту подаються більш якісні позови, які інакше не дійшли б до суду, 55% — що його слід розглядати лише як одну з форм корпоративного фінансування, на зразок лізингу літаків, і 65% — що це зрівнює шанси сторін, які мають неоднакові фінансові ресурси.
У корпоративних юристів і особливо фінансових менеджерів — дещо інші пріоритети. Ідею про те, що залучення грошей зі сторони «дозволяє подавати якісні позови, які інакше не дійшли б до суду», підтримують тільки 42% штатних юристів і 38% фінансових керівників. З колегами (59%) приватної практики частіше погоджуються керівники юрвідділів, що «це лише одна з форм корпоративного фінансування». У свою чергу так вважають тільки 39% фінансистів. Зате з припущенням, що альтернативне фінансування зрівнює шанси сторін, які мають неоднакові ресурси, згодні 57% корпоративних юристів і 61% фінансистів.
Потреба в додаткових грошових ресурсах у юристів за рік практично не змінилася — 20% приватних і 11% штатних юристів відповіли, що у них «зараз (тобто на кінець 2013 р.) є справа, якій стороннє фінансування пішло б на користь» (у 2012-му їх було 20% і 10% відповідно). А ось у фінансових менеджерів таких справ у 2013 р. не було, хоча у 2012-му потребували залучення грошей зі сторони 11%.
Відповідаючи на те саме запитання «Чи є у вас справа, якій стороннє фінансування пішло б на користь?» (проте стосовно всього досвіду роботи, а не тільки поточного року), 68% юристів приватної практики і 35% корпоративних сказали «так» (у 2012-му — 57% і 38% відповідно). Серед фінансових менеджерів таких виявилося 58%, при тому що у 2012 р. їх було тільки 22%.
Що стосується можливої зміни попиту на стороннє фінансування в найближчому майбутньому, гравці ринку вважають, що ця інвестиційна практика отримала якщо не схвалення, то визнання значної частини професіоналів. Так, 59% юристів в юрфірмах і 43% корпоративних юристів, а також 57% корпоративних фінансових керівників упевнені, що попит протягом найближчих півтора року буде зростати. Зменшення очікують небагато — 7%, 4% і 14% відповідно.
Коментар «ЗБ»
«Компанія-покупець чужих «проблем» намагатиметься мінімізувати ризик програти справу»
СЕРГІЙ ГРЕБЕНЮК, адвокат, радник ЮБ «ЄПАП»
Практика залучення «юридичного інвестора» дійсно стає дедалі більш популярною у світі, особливо у США. Я думаю, є низка причин, чому таке альтернативне фінансування так стрімко набуло поширення.
По-перше, вигідним (для обох сторін) може бути залучення інвестора для підприємств, які не мають якихось фінансових проблем. Навіть якщо фірма може дозволити собі тривалі і витратні судові процеси, вона не завжди вбачає в цьому економічну доцільність, оскільки їй доводитися вилучати з обігу фінансові ресурси, які самі по собі можуть принести значні дивіденди. А при залученні правового інвестора компанія, не ризикуючи фінансовими ресурсами і не відволікаючись від основного виду діяльності, може виграти справу в суді.
По-друге, для тих компаній, у яких у принципі немає фінансової можливості подати позов і вести справу, залучення «юридичного інвестора» взагалі може бути рятувальним кругом і єдиним способом ефективно захистити свої інтереси. До такої категорії можна віднести і випадки, коли сторони спору перебувають у «різних вагових категоріях» і нерівні фінансові можливості апріорі є ключовим чинником.
Наведені приклади показують можливі позитивні моменти від залучення «правового інвестора». Проте, звичайно, є й негативні моменти або додаткові ризики, пов’язані безпосередньо з роботою вказаного інституту в нашій державі. Так, компанія-покупець, інвестуючи свої власні кошти в купівлю чужих «проблем», намагатиметься максимально мінімізувати ризик програти справу в суді, що у свою чергу може породити використання нечесних механізмів.
Крім того, може виникнути конфлікт інтересів, коли юристи та інвестори матимуть абсолютно інші цілі, ніж особа, яку вони представляють.
«Альтернативне фінансування було б виправданим у справах, які можна кваліфікувати як особливо складні»
СОЛОМІЯ–ОЛЬГА ДЕЩИЦЯ, юрист АО «ЮФ «Василь Кісіль і партнери»:
— Безсумнівно, інструмент альтернативного фінансування позовів є суто комерційним проектом, який має на меті отримання максимального прибутку. Тому його залучення буде виправданим для інвесторів передусім у складних справах, вирішення яких пов’язане зі значними фінансовими витратами для клієнта. Прикладом таких справ є спори платників податків з органами контролю з питань оподаткування, зокрема справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
Специфіка даної категорії справ полягає, зокрема, у тому, що позитивне вирішення податкових спорів у судовому порядку передбачає залучення команди юристів, які мають необхідну компетенцію та досвід для належного представлення інтересів платників податків у судовому процесі. Таким чином, вирішення податкових спорів у судовому порядку пов’язане із фінансовими витратами на гонорари юристів, обсяг яких різниться залежно від складності справи.
Відповідно, залучення інструменту альтернативного фінансування позовів було б виправданим у справах, які можна кваліфікувати як особливо складні, оскільки ризик понесення значних фінансових витрат переноситься на інвестора, який отримує обумовлений гонорар у разі позитивного для клієнта результату, в той час як клієнт отримує команду юристів, які мають необхідну компетенцію та досвід для досягнення найкращого результату.
«Подібна практика існує в нас у вигляді «покупки конфліктів»
Ігор ФЕДОРЕНКО, партнер АО AVER LEX:
— Наше законодавство, як правило, не передбачає можливості стягнення багатомільйонних штрафів, які могли б не тільки покрити витрати позивача на юридичний супровід позову, а й забезпечити прибуток компанії, яка фінансувала юридичний супровід.
Крім того, як показує практика, виграш матеріального (грошового) спору в суді ще не гарантує фактичного стягнення коштів. Усім відомі такі проблеми, як неплатоспроможність, виведення активів боржника або їх відсутність, використання механізмів процедури банкрутства і т.п. Тому фінансові структури будуть готові фінансувати судові позови (проекти), в яких вони зможуть побачити гарантії як мінімум повернення фінансових ресурсів, витрачених на юридичну допомогу.
Як правило, це проекти, пов’язані зі спорами, предметом яких є нерухомість або корпоративні права підприємств, які володіють значними активами. В цьому випадку сторона, яка здійснює фінансування, може розраховувати на отримання частини активів, які правомірно належать позивачеві і права на які в судовому або іншому правовому порядку відстояли юристи.
Найбільш затребувана ця практика тими учасниками правовідносин, які внаслідок попередньої судової тяганини або неправомірних дій утратили активи і можливість отримувати доходи від їх використання.
Не маючи можливості фінансувати якісні комплексні юридичні послуги на цьому етапі, такі особи, як правило, готові віддати частину активів або частку в бізнесі після отримання позитивного результату у вигляді повернення втрачених активів.
Подібна практика існує в нас у вигляді «покупки конфліктів», коли певний оператор, який має можливість залучення значних ресурсів або розпорядження ними, вступає в наявний бізнес-конфлікт і забезпечує фінансування роботи юристів для отримання або відновлення контролю над спірними активами однієї з його сторін.
Для юридичного бізнесу практика альтернативного фінансування позовів у будь-якому випадку є позитивною, оскільки приведе до залучення додаткових фінансових ресурсів у галузь та підвищить попит на якісні юридичні послуги. У вітчизняних реаліях така практика є умовним кредитуванням позивача для забезпечення якісною юридичною допомогою.
Зрештою всі витрати, пов’язані з роботою юристів і з переданням інвестору обумовленої за фінансування їх роботи винагороди, оплачуються за рахунок позивача, як правило, певною часткою в захищеному активі, а не за рахунок застосованих до відповідача санкцій за порушення законодавства і договірних відносин.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!