Наділення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого правом на захист є лише передумовою забезпечення цього права
Протягом минулого року суди Волинської області майже триста разів із власної ініціативи залучали «безплатних» адвокатів для здійснення захисту в кримінальних провадженнях за призначенням. Якщо адвокати не з’являлись у судові засідання, то відбувалось це здебільшого з поважних причин. Тож у 2013 р. суди області питання про притягнення захисників до дисциплінарної відповідальності не порушували. Водночас під час розгляду кримінальних проваджень траплялись випадки відмови обвинувачених від адвокатів через, приміром, наявність різних поглядів на методи захисту. Про це й не тільки йдеться в аналізі судової практики щодо забезпечення у 2013 році судами Волинської області права на захист при розгляді кримінальних проваджень, здійсненому суддями судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області.
Регіональна статистика
Аналіз було проведено з питань, запропонованих Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ, на підставі відомостей, наданих судами Волинської області за результатами розглянутих кримінальних проваджень (справ).
Відповідно до вимог ст.20 Кримінального процесуального кодексу слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права, забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Відповідно до ст.48 КПК захисник може в будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні, а у випадках та в порядку, визначених стст.49, 53 КПК, захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом.
Конституція гарантує право кожного на отримання безоплатної правової допомоги. Закон «Про безоплатну правову допомогу» визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок його реалізації, підстави та порядок надання безоплатних правових послуг.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому і виправданому права на захист відповідно до положень ч.2 ст.59, ст.63 і п.6 ч.3 ст.129 Конституції та чинного кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією об’єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.
Згідно зі статистичними даними у 2013 р. суди області розглянули загалом 13623 кримінальних проваджень (справ), клопотань і подань.
Із них — щодо осіб: підозрюваних (обвинувачуваних) у скоєнні особливо тяжкого злочину — 185; стосовно яких вирішувались питання про застосування примусових заходів виховного характеру — 23; які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права — 45; підозрюваних або обвинувачуваних у скоєнні кримінального правопорушення у віці до 18 років — 210; стосовно яких вирішувались питання про застосування примусових заходів медичного характеру — 28; які не володіли мовою, якою ведеться кримінальне провадження — 38.
За аналізований період судами області кримінальні провадження щодо реабілітації померлої особи не розглядались.
Характер вимагає роз’яснень
Відповідно до стст.42 і 43 КПК право на захист мають як підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий, так і деякі інші учасники кримінального провадження, до яких належать особи, що вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене законом про кримінальну відповідальність, у стані неосудності (ст.507 КПК). Це право реалізується ними в межах і порядку, встановлених кримінальним процесуальним законодавством.
Саме наділення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого правом на захист ще не є забезпеченням у повному обсязі цього права. Воно є лише передумовою забезпечення. Публічний характер кримінального процесу визначає обов’язок слідчого, прокурора, слідчого судді, суду відповідно до вимог ст.20 КПК роз’яснити особі право мати захисника, забезпечити їй право отримати кваліфіковану правову допомогу з боку обраного нею або призначеного захисника, а також можливість захищатися встановленими законом засобами захисту від підозри та обвинувачення.
Стаття 59 Конституції гарантує кожному обвинуваченому право на кваліфіковану юридичну допомогу адвоката (захисника). Це означає, зокрема, що у випадках, коли сам підозрюваний (обвинувачений) з тих чи інших причин не може запросити захисника, але й не відмовляється від юридичної допомоги, суд, слідчий суддя, прокурор, слідчий зобов’язані забезпечити участь захисника в кримінальному провадженні.
Частиною 3 ст.120 КПК передбачено, що допомога адвоката, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим кодексом та (або) законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів державного бюджету і є безоплатною для підозрюваного або обвинуваченого.
З урахуванням матеріального становища (відсутності коштів для оплати правової допомоги) чи інших обставин підозрюваний (обвинувачений) має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави (п.3 ч.3 ст.42 КПК, ст.12 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно зі ст.14 закону «Про безоплатну правову допомогу» мають, зокрема, такі категорії осіб:
• затримані за підозрою у скоєнні злочину;
• стосовно яких обрано такий запобіжний захід, як тримання під вартою;
• щодо яких у кримінальних провадженнях відповідно до положень КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії.
Така допомога надається протягом 72 годин із моменту затримання. У разі, якщо слідчий суддя, суд ухвалив рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пп.1 і 2 ч.1 ст.14 цього закону.
Суб’єктами надання безоплатної правової допомоги є центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, створені Міністерством юстиції при головних управліннях юстиції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (ст.16 закону «Про безоплатну правову допомогу»).
264 випадки залучення
Як правило, захисники у кримінальних провадженнях (справах), які були розглянуті судами області у 2013 р., залучались підозрюваними (обвинуваченими) або слідчими на стадії досудового розслідування.
Однак необхідність залучення адвокатів для здійснення захисту підозрюваних (обвинувачених) виникала як у ході розгляду слідчими суддями клопотань про застосування щодо підозрюваних запобіжних заходів чи продовження дії останніх, так і під час підготовчого провадження та в ході судового розгляду кримінального провадження.
Окрім цього, судом також залучались адвокати для здійснення захисту засуджених за призначенням і на стадії виконання вироку. Згідно з даними Волинського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у 2013 р. було 264 випадки залучення судами області представників цього центру для здійснення захисту в кримінальних провадженнях за призначенням. Захисники центру залучались на підставі ухвал, які виносили слідчі судді та суди відповідно до ст.49 КПК.
Також захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Рішення про залучення захисника за призначенням у вказаних у ч.1 ст.52 КПК випадках має бути формалізовано. Ухвала слідчого судді, суду має відповідати загальним вимогам, передбаченим стст.370, 372 КПК, з урахуванням особливостей рішення про призначення захисника.
Як убачається з наданих судами ухвал, основними причинами залучення захисників за призначенням були: відсутність коштів у підозрюваного (обвинуваченого) для оплати необхідної йому правової допомоги; необхідність замінити раніше залученого захисника у зв’язку із його хворобою; встановлення судом обставин, за яких участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.
Від обставин до ініціативи
Слідчі судді області дотримуються вимог п.9 ст.206 КПК, згідно з якими слідчий суддя зобов’язаний вжити заходів для забезпечення особи, яка позбавлена волі, захисником і відкласти будь-який розгляд, в якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.
Так, у ході розгляду клопотання слідчого СВ Любешівського РВ УМВС у Волинській області про застосування щодо А., який підозрювався у скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.185 Кримінального кодексу, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний заявив клопотання про призначення йому захисника, оскільки він не має коштів для його залучення самостійно, а також не вміє писати.
Слідчим суддею районного суду дане клопотання було задоволено, винесену ухвалу про залучення захисника за призначенням було направлено для виконання до Волинського обласного центру з надання безоплатної правової допомоги. У зв’язку з цим розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відкладено на необхідний для забезпечення особи захисником час.
Вирішення судом клопотань підозрюваних про залучення захисників для здійснення їх захисту за призначенням також є однією з гарантій забезпечення права на захист.
Наприклад, у кримінальному провадженні №1-кп/161/284/13 під час підготовчого засідання судом було вирішено питання про залучення С., який обвинувачувався в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК, захисника за призначенням, оскільки він не мав коштів для цього.
Згідно з п.3 ч.1 ст.49 КПК суд може залучити обвинуваченому захисника за призначенням і з власної ініціативи, якщо вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають цього. Прикладом може бути кримінальне провадження №1-кп/163/10/13, в якому під час підготовчого засідання суд з власної ініціативи ухвалив рішення про надання К., який обвинувачувався у скоєнні злочинів, передбачених чч.1, 2 ст.125 КК, захисника за призначенням.
У разі коли обвинувачені заявляли клопотання вже в ході судового розгляду, то вони також вирішувалися відповідно до вимог ст.49 КПК. Так, під час розгляду міськрайонним судом кримінального провадження №1-кп/161/255/13 щодо Б., який обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК, обвинувачений заявив клопотання про залучення йому захисника за призначенням, оскільки він не мав коштів для цього. Дане клопотання суд задовольнив і виніс відповідну ухвалу.
Процесуальний обов’язок суду
Стаття 52 КПК передбачає обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо:
• особливо тяжких злочинів — з моменту набуття особою статусу підозрюваного;
• осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, — з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
• осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру (стст.498—502 КПК) — з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
• осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, — з моменту встановлення цих вад;
• осіб, котрі не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження (ст.29 КПК), — з моменту встановлення цього факту;
• осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування (стст.503—516 КПК), — з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
• реабілітації померлої особи — з моменту виникнення права на реабілітацію останньої.
Як вбачається з проаналізованої практики судів області, фактично в усіх кримінальних провадженнях, в яких участь захисників є обов’язковою, вони залучались підозрюваними чи слідчими ще на стадії досудового розслідування.
Однак трапляються випадки, коли обставини, які передбачають обов’язкову участь захисника, з’ясовуються в ході судового розгляду. У такому разі відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КПК суд зобов’язаний забезпечити участь захисника в кримінальному провадженні, якщо обвинувачений не залучив його.
Так, районний суд під час розгляду кримінального провадження №1-кп/163/55/13 щодо М., який обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.246 КК, після дослідження наданої останнім довідки про стан здоров’я та працездатність установив, що обвинувачений страждає на інфантильний розлад особистості. У зв’язку з цим виніс ухвалу про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням. Аналогічно було вирішено питання щодо залучення захисника за призначенням і в кримінальному провадженні №1/161/144/13 стосовно Ч.
Практично всі залучені до участі в кримінальному провадженні захисники для здійснення захисту за призначенням підтверджували свої повноваження відповідно до вимог ст.50 КПК свідоцтвами про право на зайняття адвокатською діяльністю та дорученням Волинського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Різні погляди як причина відмови
Під час розгляду кримінальних проваджень інколи виникали питання, пов’язані з відмовою обвинуваченого від захисника або його заміною. Суди вирішували їх відповідно до вимог ч.2 ст.54 КПК: «Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії».
Відмову від захисника судами не приймали у тому випадку, коли його участь є обов’язковою. У випадку якщо підозрюваний (обвинувачений) відмовлявся від захисника і не залучав іншого, захисника було надано в порядку, передбаченому ст.49 КПК. Прикладом цього є кримінальне провадження №1/160/7/13 щодо Ш., який обвинувачувався у скоєнні злочинів, передбачених чч.1, 2 ст.172 КК. Обвинувачений заявив клопотання про відмову від захисника, призначеного Волинським обласним центром з надання вторинної правової допомоги, мотивуючи це наявністю різних поглядів на методи захисту. При цьому Ш. одночасно просив призначити йому іншого захисника. Суд задовольнив дане клопотання, прийняв відмову від захисника У. та залучив через Волинський обласний центр з надання вторинної правової допомоги іншого захисника.
Аналогічно було вирішено питання і під час розгляду апеляційним судом кримінального провадження №11-кп/773/249/13 за апеляцією захисника Н. на вирок районного суду від 3.10.2013 щодо В. Оскільки останній перебуває в лікаря-нарколога на диспансерному обліку з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю», апеляційний суд відмову від захисника судами не прийняв, а залучив йому іншого захисника в порядку, передбаченому ст.49 КПК, для здійснення захисту за призначенням.
Якщо в судове засідання не прибув захисник у кримінальному провадженні, в якому участь адвоката є обов’язковою, суди відповідно до вимог ст.324 КПК правильно відкладають розгляд, визначають дату, час та місце проведення нового засідання і вживають заходів щодо забезпечення прибуття його до суду.
Неприбуття захисників у судові засідання відбувалось переважно з поважних причин. У зв’язку з цим у 2013 р. суди області питання про притягнення захисників до дисциплінарної відповідальності не порушували.
У разі коли подальша участь у судовому провадженні захисника є неможливою, головуючі відповідно до вимог ч.3 ст.324 КПК пропонують обвинуваченому протягом 3 днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, в якому участь захисника є обов’язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом 3 днів неможливе, суди правильно відкладають розгляд на необхідний для з’явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучають захисника для здійснення захисту за призначенням.
Так, районний суд у ході розгляду кримінального провадження №1-кп/157/64/13 щодо неповнолітнього Г., який обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК, встановивши неможливість подальшої участі у судовому провадженні захисника Ш. через хворобу, залучив іншого захисника для здійснення захисту обвинуваченого за призначенням.
Аналогічно вирішував зазначені питання й апеляційний суд.
Нюанси відкладення розгляду
Згідно з ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду за одночасної наявності певних умов: ці особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду; вони не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Апеляційний розгляд кримінальних проваджень щоразу відкладався, якщо в судове засідання не прибували учасники кримінального провадження, участь яких є обов’язковою згідно з вимогами КПК або рішенням суду апеляційної інстанції.
Обвинувачений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов’язковою його участь, а обвинувачений, якого тримають під вартою, — також у разі, якщо про це надійшло його клопотання. В інших випадках коло учасників кримінального провадження, участь яких в апеляційному розгляді є обов’язковою, визначається з урахуванням положень стст.323—327 КПК і виходячи з фактичних обставин справи.
Якщо обвинувачений, щодо якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибував за викликом у судове засідання, суд відкладав розгляд, призначав дату нового засідання і вживав заходів до забезпечення його прибуття до суду.
Якщо в судове засідання не прибував за повідомленням прокурор або захисник, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою, суд також відкладав розгляд та визначав дату, час та місце проведення нового засідання і вживав заходів до прибуття їх до суду, а за необхідності здійснював заміну захисника. Прикладом цього можуть бути кримінальні провадження №11-кп/773/206/13 щодо В., №11/773/71/13 щодо П. та С., №11/773/338/13 щодо Г.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!