Нардепи переконують КС у перекосах при перебудові ієрархії Феміди
В секретаріаті КС завершується опрацювання подання 54 народних депутатів і, на відміну від вердикту щодо політреформи, ці слухання обіцяють чимало несподіванок. У попередніх числах наш тижневик знайомив із сумнів¬ними, з огляду на Основний Закон, нормами, які визначають процедуру добору суддівських кадрів. Тепер розглянемо аргументи щодо неконституційності підходів до побудови судової системи.
Три принципи — забагато, три суди — замало
Новий судоустрій, на думку народних депутатів, не відповідає конституційним засадам побудови системи судів загальної юрисдикції. Адже не лише суттєво ускладнює судовий захист, а й за певних умов може взагалі унеможливити реалізацію права на судове оскарження.
Зокрема, як відзначається в поданні, згідно з положеннями закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI будівництво системи судів здійснюється за принципами територіальності, спеці¬алізації та інстанційності. Хоча в ч.1 ст.125 Конституції останній принцип не згадується.
З появою Вищого спеці¬алізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, за твердженням нардепів, порушується і принцип спеціалізації. З одного боку, ч.1 ст.39 закону №2453-VI визначає, що спеціалізованими є чотири, а не три ланки судів загальної юрисдикції: цивільна, кримінальна, господарська й адміністративна. За ч.3 ст.125 Конституції, на чолі кожної з них має бути свій вищій суд. Водночас ВЦКС узагалі не розглядається законотворцями як спеціалізований суд, бо від суддів цієї установи не вимагається фахової підготовки і ви¬ключно колегіального розгляду справ, що застережено ч.4 ст.127 Конституції.
Щоправда, шансів оголосити ВЦКС поза Основним Законом в авторів подання небагато. КС навряд чи вчинить так само, як свого часу з Касаційним судом України. Формально назва нової установи містить слово «спеціалізований», а термінологічних неузгодженостей у текстах законів Конституція не забороняє. Проте з вимогами до суддів ВЦКС та процедурними нюансами дійсно є проблеми, які парламенту слід вирішити, аби новий суд працював у конституційних межах.
Штучне вивершення
Найболючішим питанням, звісно, є узгодження нового статусу Верховного Суду з приписами ч.2 ст.125 Конституції. Нардепи обстоюють думку, що на чолі судової ієрархії Основний Закон бачить лише один найвищий орган, який здійснює судочинство, завершує в процесуальному розумінні вирішення спорів з будь-яких правовідносин та забезпечує єдність правозастосування. На під¬кріплення своєї позиції вони проводять паралелі зі статусом Кабінету Міністрів як найвищого органу в системі виконавчої влади. Водночас закон №2453-VI наділив ВС повноваженнями, які унеможливлюють реалізацію ним статусу найвищого судового органу. Причому змінами до процесуальних кодексів обмежені й контрольні функції ВС щодо рішень нижчих судів. Більше того, рішення про допуск скарги до провадження у ВС прийматимуть «підлеглі» і своєю ухвалою фактично зобов’язуватимуть найвищий судовий орган переглянути рішення касаційної інстанції.
Такий підхід розцінений у поданні як штучне вивершення вищих спеціалізованих судів над ВС, що не відповідає Основному Закону, а також ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, котрою гарантується право на суд, установлений законом, а не «дозволом» іншого суду.
Крім того, нардепи звертають увагу суддів КС, що їхні «верховні» колеги не зможуть у нових умовах забезпечити уніфікацію судової практики. А це, на їхню думку, небезпечно для держави, суспільства і людини, оскільки уможливлюється різне трактування законодавчих положень, що порушує принцип законності як одну із засад судочинства.
Від суддів КС також очікують захисту принципу верховенства права. Адже в рішенні від 11.03.2010 №8-рп/2010 КС уже наголошував, що «питання розподілу правосудних повноважень між Верховним Судом та вищими судами, визначення стадій судочинства та форм провадження мають бути підпорядковані гарантіям права кожної людини на справедливий суд».
У поданні звертається увага Суду, що закон наді¬ляє представницькими та установчими повноваженнями голів вищих спеціалізованих судів. Натомість Голова ВС позбавлений права виступати від імені всієї судової системи. Тим самим, уважають нардепи, єдина судова влада розбивається на окремі владні установи.
Відверто кажучи, попри розлогий виклад аргументів у цьому розділі, в народних депутатів мало шансів переконати суддів КС, що слово «найвищий» у статусі ВС настільки багатогранне. Та й не зможе Суд скасувати повноваження одних та на¬ділити ними інших чи встановити інший порядок допуску справ до ВС. В останньому може допомогти Страсбург, якщо там констатують обмеження українців у доступі до суду. Або наші нардепи визнають, що допущено перекоси в реформі, й згадають, що закони ухвалюють задля захисту інтересів громадян, а не проти окремих установ чи особистостей.
Лев СЕМИШОЦЬКИЙ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!