Що позивачеві слід ураховувати в разі об’єднання в одній заяві кількох своїх вимог
Спір між сторонами господарських правовідносин часто не обмежується однією підставою. У такому разі зазвичай послуговуються правилами, закріпленими в ст.58 Господарського процесуального кодексу. Але при цьому бажано заздалегідь проаналізувати, чи не поверне суд такої заяви? З’ясувати це питання допоможе судова практика.
Підстави об’єднання вимог
Насамперед нагадаємо, що згідно з ч.1 ст.58 ГПК «в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, що зв’язані між собою підставою виникнення або поданими доказами». У п.3.4 роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 №02-5/289 (нині втратило силу) наводилися такі приклади об’єднання позовних вимог:
• при стягненні неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки;
• при визнанні недійсним акта державного органу й відшкодуванні заподіяної у зв’язку з його виданням шкоди;
• при стягненні вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами й оформленого одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом;
• при спонуканні до виконання зобов’язань за господарським договором і застосуванні заходів майнової відповідальності за його невиконання.
Зазначені в цьому роз’ясненні підстави для повернення позовної заяви (наприклад, коли позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника або вантажоодержувача й у позовній заяві об’єднані вимоги, що грунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обгрунтовані іншими документами) враховані в постанові пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18. У ній згадуються також деякі інші аспекти об’єднання вимог у позовній заяві. Зокрема, у постанові №18 закріплено нову підставу для повернення господарськими судами першої інстанції позовних заяв — якщо об’єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник із різних договорів або інших правочинів.
У теорії та на практиці
Розглядаючи об’єднання позовних вимог на підставі їх виникнення, можна навести як приклад постанову ВГС від 15.07.2009 №05-5-30/20106. В її мотивувальній частині вказується, що об’єднання вимог за підставами виникнення означає, що вони походять від загальної підстави. Як далі пояснює ВГС, кожна вимога позивача пов’язана з одним договором оренди. При цьому ВГС указує на помилку суду першої інстанції, який повернув позовну заяву на тій підставі, що в ній об’єднані вимоги майнового та немайнового характеру. У такому випадку суд першої інстанції виніс незаконну, на думку ВГС, ухвалу (як з підстав виникнення, так і з підстав поданих доказів), оскільки як причиною виникнення, так і основним доказом був договір оренди.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.58 ГПК суд має право об’єднувати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Однак з огляду на ч.1 ст.2 ГПК суд може об’єднувати лише однорідні позовні заяви або вже прийняті до провадження, за якими відкриті справи.
Водночас, керуючись ч.3 ст.58 ГПК, суд може не допустити об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо іншого не встановлено законом. Оскільки іншого законом не встановлено, то слід керуватися відповідними роз’ясненнями ВГС.
Так, в абз.2 п.3.6 постанови №18 дано роз’яснення з приводу того, що мається на увазі під однорідністю позовних заяв або вимог. Отже, однорідними можуть уважатися заяви, пов’язані з однорідними позовними вимогами й водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов’язані між собою одним і тим же способом захисту прав і законних інтересів.
Проте на практиці суди інколи інакше застосовують ці роз’яснення ВГС. Наприклад, повертають позовну заяву з тих підстав, що об’єкти, які орендує один орендар на одному поверсі одного приміщення за однією адресою в одного орендодавця, але на підставі трьох договорів, відрізняються площею, що утрудняє вирішення спору. Хоча причина виникнення спору була однією й тією ж — застосовано неправильну орендну ставку згідно з Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ від 1.10.95 №786 (з наступними змінами). Або підставою повернення заяви називається той факт, що згадані три договори оренди не є однорідними, оскільки містять різні предмети, строки та порядок виконання. Тож одночасний розгляд цих вимог суттєво ускладнить розв’язання спору.
Враховуючи… розбіжності
Водночас при вирішенні цього питання судам варто було б ураховувати п.26 розд.VIII інформаційного листа ВГС «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 29.06.2010 №01-08/369. У ньому суд касаційної інстанції зауважив: якщо порушення правил об’єднання вимог у позовній заяві й мало місце, але прийняте в спорі рішення, по суті, є правильним, то таке порушення не може вважатися підставою для скасування вердикту. Водночас неузгодженість позицій ВГС щодо об’єднання позовних вимог, викладених у цьому листі та постанові пленуму ВГС №18, ускладнює вирішення судами питання про прийняття таких заяв.
Отже, з огляду на зазначене суб’єкту господарювання для побудови ефективної стратегії судового захисту необхідно при викладенні в позовній заяві кількох фактів та вимог стежити за структурою їх подання в прив’язці відразу до двох аспектів: підстави виникнення спору та доказової бази. У разі розбіжності в деяких обставинах спору в контексті його виникнення або доказів доцільно формувати окремі позовні заяви.
Сплата більшої суми судового збору за подання кількох заяв не має відлякувати, оскільки це питання вирішується шляхом покладення на відповідача обов’язку її компенсації. При цьому економії часу можна досягти за допомогою завчасно продуманого та викладеного матеріалу, що дозволить запобігти відмові з боку суду в прийнятті позовної заяви.
Матеріали за темою
Коментарі
У статті йдеться про об'єднання позовних вимог і повернення позовної заяви (ст.63). То ж не зрозуміло до чого в останньому абзаці викладено про відмову у прийнятті позовної заяви (ст.62)?