Посол України при ЄС Костянтин Єлісеєв: «Нам слід позбутися «дверного комплексу»
Відносини Києва та Брюсселя вийшли на новий рівень, що вимагає застосування тактики твердого прагматизму. Так уважає новий посол України при ЄС К.Єлісеєв. Також він зауважив, що досі Київ практично не використовував свої енергетичні козирі, тому тема енергетики в його роботі буде головною. Щойно вручивши вірчі грамоти європейським очільникам, дипломат в інтерв’ю радіо «Свобода» розповів про свої пріоритети.
— Ми повинні припинити страждати так званим дверним комплексом. Ідеться про відмову від нарікань на зразок «вони не хочуть нас брати в ЄС», «двері Європи нам не відчиняють», тому нічого не будемо робити. Двері ЄС відчиняться лише тоді, коли ми малими, але впевненими кроками будемо наближатися до Європейського Союзу.
Наприклад, зона вільної торгівлі нам допоможе не залишатися сировинним додатком. Адже сьогодні ми можемо експортувати тільки лічені види продукції — метал, хімію та ще якісь добрива — і це майже все. А ЗВТ допоможе розвинути наш експортний потен¬ціал, відкрити нові можливості для частини нашої еконо¬міки, що орієнтується на експорт.
По-друге, вільний рух людей. Це та сфера, яку на собі відчувають прості громадяни, і саме безвізовий режим допоміг би їм краще зрозуміти всі переваги ЄС. Нині, в умовах кризи, вільний рух людей вигідний і для країн ЄС, бо це розвиток туризму та бізнесу. У цьому сенсі та ж Туреччина у виграші, бо туди легко отримати візу. Натомість хтось хотів би поїхати, скажімо, до Іспанії, але не може через візові перешкоди.
— У попередні роки Європа тримала дистанцію, бо здавалося, що Україна її відлякувала своїм дещо романтичним бажанням швидко отримати членство. Чи нинішній задекларований новою владою прагматизм не викличе таку ж реакцію на Заході?
— Скажу більше: я до¬тримуватимуся тактики «твердого прагматизму». Нам треба ретельно та твердо аналізувати всі рішення. Гадаю, такий підхід буде вигідний для обох сторін — і України, і ЄС. Коли ми не зможемо щось вдіяти, то будемо відверто про це говорити і просити в Євросоюзу допомоги. Але там, де ми можемо щось зробити, треба докласти зусиль, оскільки це стосується нашого європейського майбут¬нього. Дійсно, деякі рішення будуть болісними, як і сама інтеграція, що є непростим процесом, але це не повинно нас зупиняти.
— Чому особливим пунктом своїх пріоритетів ви обрали енергетичну безпеку?
— Насамперед тому, що це та сфера, де Київ щось може дати Брюсселю і за¬вдяки якій може посилити свої позиції у діалозі з ним. У цих питаннях маємо купу козирів, але, на жаль, донині ми їх дуже погано використовували. На посаді посла я б хотів ними скористатися, щоб країна стала ближчою до ЄС та інтегрувалася до цього простору. Маю на увазі не лише транзитний потенціал, а й електроенергетику, і питання, пов’язані з нафтогоном Одеса — Броди, та інше.
— Усередині ЄС, як стверджують аналітики, є неформальні об’єднання держав, щось на кшталт гуртків за інтересами. Серед них і такі, що не бачать Україну в складі Союзу. Як ви працюватимете з цими європейськими колегами?
— Насамперед уважаю, що всі країни ЄС — це друзі, і я проти того, щоб ділити їх на «друзів» і «решту країн», бо працювати треба з усіма. Хоча я переконаний: ключовою проблемою сьогодні є те, що Європейський Союз досі не вирішив, надавати Україні перспективу членства чи ні. І проблема не в тому, що ми чогось не виконуємо або до чогось не готові. Проблема в ЄС. Образно кажучи, для того, щоб поїхати, недостатньо тільки бути на вокзалі. Ще треба, щоб потяг приїхав.
Так і у питанні членства: мало того, щоб Україна виконала всі умови, а ще потрібна політична готовність ЄС прийняти нас до свого складу. Тому сьогодні я вважаю основною проблемою принципову позицію окремих країн стосовно перспектив членства України. Як тільки її розв’яжуть, повірте мені, ми і на вокзалі будемо, і потяг по нас приїде.
Розмову вів
Віталій ЄРЕМИЦЯ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!