За відсутності у відповідача іншого житла припинення права власності на належну йому частку квартири завдасть істотної шкоди його інтересам
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
30 червня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 5 до Особи 6 про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2008 року Особа 5 звернулась до суду з позовом до Особи 6 про поділ майна подружжя.
Зазначала, що вона з травня 1997 року перебувала з Особою 6 у зареєстрованому шлюбі.
У 2008 року шлюб було розірвано.
За час шлюбу ними за спільні кошти було придбано квартиру за Адресою 1,автомобіль ВАЗ та предмети домашнього вжитку.
Посилаючись на те, що згоди щодо поділу майна між ними не досягнуто, просила в порядку поділу спільного майна подружжя припинити право власності Особи 6 на 1/2 частину квартири, визнати за нею право власності на квартиру, стягнути з неї на користь Особи 6 компенсацію вартості його частки та визнати за нею право власності на телевізор «Самсунг» вартістю 1250 грн., кухонний стіл вартістю 300 грн., стіл вартістю 150 грн., меблі для кухні вартістю 1250 грн., стільці вартістю 400 грн., плиту газову вартістю 750 грн., сервіз кавовий вартістю 250 грн., пральну машину вартістю 300 грн.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.05.2009 виділено в самостійне провадження позовну вимогу Особи 5 про поділ автомобіля ВАЗ.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.05.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25.09.2009, позовні вимоги Особи 5 задоволено. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за Особою 5 право власності на квартиру за Адресою 1 Томашпільського району Вінницької області, два килими, кухонний стіл та стільці, плиту газову «Грета», кухонну стінку, крісло, годинник, п’ять люстр, чайний і кавовий сервізи, столовий сервіз, фужери, чарки, пилосос, пральну машину та телевізор. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за Особою 6 право власності на телевізор «Самсунг», шість стільців, два дивани, два килими, палас, стіл, холодильник «Норд», шафу, тумбочку, крісло, чарку, стінку для залу та бика. Стягнуто з Особи 5 на користь Особи 6 грошову компенсацію за 1/2 частину квартири за Адресою 1 Томашпільського району Вінницької області в сумі 30195 грн., яка знаходиться на депозитному рахунку Томашпільського районного суду Вінницької області. Стягнуто з Особи 6 на користь Особи 5 1887 грн. грошової компенсації різниці вартості рухомого майна, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 тис. грн. витрат на правову допомогу.
У касаційній скарзі Особа 6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Особи 5 про поділ квартири відмовити, а позовні вимоги Особи 5 про поділ рухомого майна задовольнити: у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за Особою 5 право власності на майно на суму 4 тис. грн.та грошові кошти в сумі 2078 грн., визнати за ним право власності на майно на суму 4644 грн. і грошові кошти в сумі 2078 грн.; стягнути з нього на користь Особи 5 494 грн. у рахунок різниці вартості її частки.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір у частині поділу квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що належна Особі 6 частка в праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру є незначною, питання про поділ майна в натурі сторони не порушували, спірна квартира є неподільною, спільне володіння й користування сторін вказаною квартирою є неможливим і оскільки на утриманні Особи 5 знаходиться малолітня дитина та вона внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти в рахунок компенсації вартості належної Особі 6 частки квартири, то право власності Особи 6 на належну йому частку в праві спільної власності подружжя на квартиру підлягає припиненню на підставі ст.365 ЦК.
Однак з такими висновками судів погодитись не можна.
Судом установлено, що Особа 5 з травня 1997 року перебувала з Особою 6 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина Особу 7, Інформація 1.
У 2008 року шлюб між ними розірвано.
За час шлюбу Особою 5 і Особою 6 за спільні кошти придбано двокімнатну квартиру за Адресою 1 та предмети домашнього вжитку.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.09.2008 вартість квартири за Адресою 1 складає 60190 грн.
Під час розгляду справи Особа 5 внесла на депозитний рахунок суду 30100 грн. у рахунок вартості 1/2 частини вказаної квартири.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно із ч.1 ст.70 СК в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.365 ЦК право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Разом із тим згідно із ч.3 ст.319 ЦК усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст.10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заперечуючи проти позовних вимог Особи 5 про припинення права власності на частку у квартирі, Особа 6 посилався на те, що квартира за Адресою 1 є спільною сумісною власністю подружжя, його право власності та право власності Особи 5 на вказану квартиру є рівним, іншого житла він не має, тому припинення його права власності на частку у квартирі завдасть істотної шкоди його інтересам.
На порушення вимог стст.213, 214 ЦПК суд першої інстанції зазначені положення закону не врахував; належним чином не обгрунтував свого висновку про те, що спільне володіння й користування Особою 5 і Особою 6указаною квартирою є неможливим та що частка Особи 6 у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру є незначною й спірна квартира є неподільною з огляду на те, що вказана квартира має дві жилі кімнати; не взяв до уваги доводи Особи 6 про те, що він іншого житла не має, тому припинення його права власності на належну йому частку в праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру завдасть істотної шкоди його інтересам, і дійшов передчасного висновку про наявність достатніх підстав для припинення права власності Особи 6 на належну йому частку в праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру.
Апеляційний суд на порушення вимог стст.303, 315 ЦПК вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, та залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення питання про поділ квартири підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.2 ст.338 ЦПК.
Разом із тим висновки судів у частині поділу предметів домашнього вжитку є обгрунтованими, відповідають установленим обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують, тому ухвалені у справі судові рішення в частині поділу предметів домашнього вжитку слід залишити без змін.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити частково.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.05.2009 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25.09.2009 в частині вирішення питання про поділ квартири скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті ухвалені у справі судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.91 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!