Хто відчинить 1 жовтня двері до ВЦКС?
Наполегливість владної команди в трансформації судоустрою спростувала прогнози скептиків, які вважали, що люди в мантіях стануть на заваді судовому «бліцкригу». З’їзд суддів, який відбувся на три тижні раніше граничного строку, відведеного для його скликання законом, заповнив усі вакансії, необхідні для перебудови третьої гілки влади.
Єдиною інтригою залишається вільне крісло очільника Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, який має відчинити двері наступної п’ятниці.
Принципові «секрети»
Напередодні з’їзду найчастіше спливали прізвища 3 претендентів на керівництво ВЦКС. На вул. Банковій з журналістами поділилися «секретом»: позиція Президента «полягає в тому, що на такі принципові посади повинні призначатися люди, які перебувають поза впливом якихось серйозних політичних груп».
З огляду на минуле і сучасне ймовірних претендентів навряд чи двох з них можна вважати цілком «полі¬тично нейтральними». Так, першим кандидатом на високу посаду ЗМІ називали голову Вищої ради юстиції Володимира Колесниченка. У коментарі кореспондентові нашого тижневика під час роботи з’їзду Во¬лодимир Миколайович підтвердив: йому «така пропозиція дійсно надходила», але водночас заявив, що відмовився.
Подейкують, що за цим «усуненням нагору» крилося бажання одного з ідеологів судової реформи обій¬¬няти крісло очільника ВРЮ, аби тримати руку на пульсі кожної людини в мантії. Однак інша група правників, які грають не останню скрипку в юридичних колах влади, вирішила не ризикувати таким посиленням колишнього опонента.
Також на підвищення ЗМІ відправляли одного з очільників суду апеляційної інстанції. Чи то він видався владній команді занадто нейтральним, чи просто не схотів залишати своїх колег — не відомо. Оскільки підтверджень чи спростувань висунення цієї кандидатури озвучено не було, то залишимо її «в резерві».
Перехідні складнощі
Наразі глава держави зупинив свій вибір на народному депутаті Леонідові Фесенку, який до переходу на законотворчу роботу 10 років очолював Апеляційний суд Луганської області. «Регіонал» підтвердив журналістам видання «Коммерсант-Украина», що його кандидатура дійсно роз¬глядається на роль майбутнього голови нової судової установи. «Але існує низка норм, які регламентують призначення на цю посаду, тому їх потрібно пройти. Пропозицію я отримав особисто від Президента. До 10 жовтня це питання має бути вирішено», — уточнив він.
Дійсно, згідно з процедурою, перш ніж Рада суддів загальних судів зможе розглянути і внести до Вищої ради юстиції кандидатуру на посаду голови ВЦКС, претендент має бути обраний або переведений до цього суду. За новим законом, аби одягти мантію, судді у відставці достатньо подати заяву про її припинення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Цей орган розгляне таке прохання і внесе подання до Верховної Ради. А далі — справа техніки і кворуму на засіданнях Ради суддів загальних судів та ВРЮ.
Перше робоче засідання ВККС заплановане на 1 жовтня. Тобто за 10 днів це питання дійсно може бути вирішене, якщо за цей період збереться РСЗС. Проте в історії розбудови судової системи незалежної України є нюанс, що залишився поза увагою парламентарів під час ухвалення реформеного закону.
Так, на посаду голови Луганського обласного суду Л.Фесенко був призначений у квітні 1996 року указом Президента Леоніда Кучми, який мав право в період дії Конституційного договору призначати суддів та керівників судів фактично безстроково. Ухваливши в червні того ж року Основний Закон, нар¬депи застерегли збереження за суддями повноважень на період, на який вони були призначені чи обрані.
Л.Фесенко вийшов у відставку в травні 2006 ро¬ку — незадовго до вибігу 5-річного строку, на який «Прикінцевими та перехідними положеннями» закону «Про судоустрій» (в редакцій від 18.06.2001) були продовжені повноваження керівництва в органах Феміди. Тож тепер ВККС має розв’язати колізію, чи поширюється на нардепа процедура, передбачена законом для кандидата на безстрокове обрання, в котрого перерва з часу закінчення строку, на який його було призначено, перевищує 3 роки. Адже Л.Фесенко був лише призначений на посаду голови (навіть не судді!) й не обирався безстроково.
Якщо так, то йому доведеться пройти процедуру складання кваліфікаційного іспиту. Проте ВККС ще не затвердила ні порядку його складання, ні методики оцінювання. Та й важко наперед передбачити результати тестування людини, якщо воно відбуватиметься справді анонімно.
Кому бути в колі першому?
Прикметно, що до переліку можливих керівників нового суду поки не потрапив (навіть — на рівні чуток) жоден представник Верховного Суду. Наприклад, цілком природною виглядала б зміна назви посад для керівників судових палат ВС у кримінальних чи цивільних справах або їхніх заступників. Крім того, переведення суддів ВС до цієї установи здійснюється одним голосуванням парламенту. Та й перебиратися на нове місце роботи не доведеться, хіба що — до іншого кабінету.
Однак поки що жоден суддя ВС не виявив бажання переходити до ВЦКС. Принаймні на момент підготовки цього матеріалу протилежна інформація не знайшла підтвердження. Щоправда, аби суддя ВС написав відповідну заяву, має вже існувати установа, до якої він збирається перейти, а в цій установі —штатний розпис із відповід¬ними вакансіями, затверджений її керівником.
Це замкнене коло міг би розірвати своїм поданням до парламенту Голова ВС. Але в запалі боротьби з найвищою судовою інстанцією ідеологи реформи не ризикнули довірити таку функцію «сторонній» особі. Як наслідок, наразі юридично не існує ні самого вищого суду, ні його очільника. А останній не може з’явитися, не будучи обраним законником цього суду.
Відкритим є й питання, хто має право висування кандидатів на адмінпосади в судах? За буквального тлумачення ст.122 закону «Про судоустрій і статус суддів» члени рад суддів самостійно вирішують, кому очолювати ту чи іншу установу. У такому разі як пояснити той факт, що пропозиції щодо керівництва ВЦКС надходять від Президента? Чи на вул. Банковій упевнені, що незалежність органів суддівського самоврядування на «принципові посади» не поширюється?
Дати відповідь на це питання можуть тільки самі члени рад. Для нової РСЗС подання на призначення головою вищого суду стане справжнім моментом істини, який визначатиме в подальшому, чи стане суддівське самоврядування, як ідеться в законі, «однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів»...
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!