Жертвам судової тяганини видадуть страсбурзьку компенсацію
Вищі суди РФ готують спільну постанову, в якій буде роз’яснено, як розбирати справи про виплату компенсацій за тяганину. У свою чергу Мін’юст уже підрахував зразкові тарифи: за кожен зайвий день тяганини казна повинна заплатити людині близько ?2. Ставка, як запевняють чиновники, цілком європейська.
Така новина, як повідомила «Российская газета», прозвучала на зустрічі правознавців, організованій Вищим арбітражним судом РФ для обговорення за¬стосування нового закону про компенсації за порушення права на судочинство в розумні строки.
Зовсім недавно присудили першу подібну компенсацію: Федеральний арбітражний суд Московського округу ухвалив виплатити підприємниці з Під¬москов’я 10 тис. руб. за те, що Арбітражний суд Московської області 8 мі¬сяців розглядав її позов до комунальників. Правда, жінка визнала суму недостатньою і збирається оскаржити це рішення. У самому ж суддівському співтоваристві поки немає єдиної думки щодо того, якою повинна бути компенсація.
Як відзначила заступник голови ВАС, кандидат юридичних наук Тетяна Андре¬єва, в апараті уповноваженого РФ у Європейському суді з прав людини розроблено зразкову шкалу компенсацій: близько ?2 за день зволікання. Проте вони стосуються кримінальних і цивільних справ, тобто тих випадків, коли страждають звичайні люди. Припустимо, якщо довго розглядалася справа про крадіжку, а людина тим часом сиділа в СІЗО. Або колишній солдат роками добивався виплати «бойових», а суди все затягували й затягували. Як повідомив керівник апарату — адміністратор ВАС Ігор Дроздов, точних критеріїв визначення сум компенсацій немає, але арбітраж планує орієнтуватися на суми, які виплачує Євросуд у подібних випадках, інакше механізм не працюватиме.
Окреме питання — що вважати розумним строком або з якого дня мова йде про тяганину? На думку багатьох юристів, якщо суддя не вкладається в установлений процесуальними кодексами термін, це ще не тяганина. Все залежить від того, з яких причин відбувається затримка. Тому Верховний і Вищий арбітражний суди готують спільну постанову, в якій розкладуть по поличках, як розбирати подібні справи.
Унікальність закону полягає в тому, що для ви¬плати компенсацій не обов’язково встановлювати вину конкретного судді або чиновника. Можливо, ніхто і не бажав зла, просто справа якось сама затяглася, і для цього навіть є якісь об’єктивні причини. Проте люди все одно не повинні страждати. Як уважають деякі юристи, компенсації в даному випад¬ку — це можливість для держави вибачитися перед громадянином. Хоча це й не виключає того, що потім розглядатимуть причини тяганини. Більш того, цілком можливо, що казна стягуватиме суми виплачених компенсацій з чиновників або суддів, котрі допустили тяганину. Як зазначалося під час конференції, закон це не забороняє. Таким чином, чиновник ризикує заплатити зі своєї кишені і за втрати казни, і за образу, заподіяну громадянинові.
Втім, компенсації не потрібні, якщо пристави довго не виконували судових рішень відносно приватних осіб. Наприклад, роками шукали злісного аліментника або не змогли знайти гроші в боржника за кредитами. Держава готова вибачитися рублем тільки в тому випадку, якщо сама була відповідачем і мала виконати судове рішення, але чиновники перешкодили правосуддю.
Пряма мова
Антон ІВАНОВ, голова Вищого арбітражного суду РФ:
— Присудження компенса¬цій — для нас інститут новий, і ми повинні правильно з’ясувати його природу. На конференції я почув два різних варіанти. Перший: компенсація — різновид моральної шкоди, як варіант вибачення з боку держави. Інший не виключає відшкодування майнової шкоди разом з моральною. Але в будь-якому випадку компенсація не є спрощеним способом стягнення збитків, яких не змогли точно підрахувати в ході процесу.
Моя точка зору: компенсація не повинна арифметично дорівнювати страсбурзькій. Але й не повинна бути надмірно низькою. Вимагає обговорення і питання, якою повинна бути реакція держави на присудження компенсацій, мова про право регресних позовів до суддів або посадових осіб. У принципі це підлягає обговоренню, в практиці європейських країн це є. У Франції, наприклад, суддів у такій ситуації позбавляють повноважень. Чи правильний це шлях? Я не впевнений, що треба ним іти.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!