Спадкоємець, який на час відкриття спадщини був неповнолітньою особою, для її прийняття не повинен вчиняти жодних дій
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
6 липня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою Особи 7 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16.09.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року Особа 6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що Інформація 1 помер її батько Особа 8, Інформація 2 померла мати Особи 8, її баба — Особа 9. Після смерті її батька відкрилася спадщина на майно, а саме на земельну частку (пай) площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, а після смерті баби — на будинок та земельну частку (пай).
Із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та баби вона не зверталася, оскільки на той час була неповнолітньою, постійно хворіла, є інвалідом з дитинства. Її мати як законний представник також не зверталась до нотаріальної контори з відповідною заявою в її інтересах у зв’язку з хворобою, інвалідністю та необхідністю догляду за нею, що підтверджується медичними документами.
Їй стало відомо, що документи про право на все спадкове майно після смерті її батька та баби оформив рідний брат батька — Особа 7, чим порушив її право на спадкування майна.
Уважаючи, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки на час відкриття спадщини була неповнолітньою та постійно хворіла, позивачка просила, визнавши причину пропущення зазначеного строку поважною, визначити їй додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті її батька та баби.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2010 в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16.09.2010 вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та визначено Особі 6 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька Особи 8 — два місяці після набрання рішенням законної сили.
В обгрунтування касаційної скарги Особа 7 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, апеляційний суд визначив позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Проте повністю з такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пп.4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК 2003 року, положення зазначеного кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли до набрання чинності кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
За змістом пп.1, 24 постанови Пленуму ВС від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» положення ст.1272 ЦК 2003 року, ч.3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК 2003 року — 1.01.2004. У разі відкриття спадщини до 1.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.
Часом відкриття спадщини є день смерті батька позивачки Особи 8 — Інформація 1.
Як убачається з архівного витягу з рішення виконавчого комітету Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 30.08.2002 №2, Особа 7 отримав свідоцтво на спадщину, що відкрилася після смерті його брата Особи 8, Інформація 3, тобто спадщина була прийнята одним зі спадкоємців до набрання чинності ЦК 2003 року.
Оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК 2003 року й не мають продовжуваного характеру, спадщина прийнята Особою 7 до набрання чинності цим Кодексом, то застосуванню до спірних правовідносин щодо продовження строку на прийняття спадщини після смерті батька позивачки Особи 8 підлягав ЦК УРСР 1963 року.
Частиною 1 ст.550 ЦК Української РСР 1963 року передбачено право спадкоємця на продовження строку на прийняття спадщини. Так, строк для прийняття спадщини, встановлений ст.549 цього кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Вирішення судом питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ЦК Української РСР 1963 року не передбачено.
Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин і положення ЦК 2003 року, і положення ЦК УРСР 1963 року, правильно виходив із того, що позивачка довела поважність причин пропущення строку на прийняття спадщини, проте помилково визначив позивачці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, хоча вирішення цього питання вказаним кодексом не передбачено.
Крім того, апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що Особа 6 на момент смерті своєї баби —Особи 9, яка померла Інформація 2, була неповнолітньою та вважається такою, що прийняла спадщину.
Разом із тим апеляційний суд не врахував, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини був неповнолітньою особою, для прийняття спадщини не повинен вчиняти будь-яких дій; його бездіяльність (якщо він не заявив відмову від спадщини впродовж строків, установлених ст.1270 ЦК) є юридичним фактом і свідчить про прийняття спадщини, а відтак правові підстави для вирішення судом питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в такому випадку відсутні.
За таких обставин оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, визначених ч.2 ст.338 ЦПК, з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 7 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16.09.2010 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.44 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!