Кожен має право на помилку, а щоб кожний міг цим правом скористатися, проводять вибори.
Кожен має право на помилку, а щоб кожний міг цим правом скористатися, проводять вибори. Аби спростувати цей вираз і вберегти українців від майбутніх непорозумінь під час чергового волевиявлення, експерти Ради Європи вирішили «просканувати» проект виборчого кодексу. Нагадаємо, що цей документ був зареєстрований у Верховній Раді 3 місяці тому, а 14 червня спікер Володимир Литвин направив його до Європейської комісії «За демократію через право».
Адекватний резон
Поки Київ чекає висновків Венеціанської комісії, перша ластівка зауважень із Заходу вже прилетіла. Днями експерти РЄ поділилися думками щодо перевіреного ними на демократичну міць проекту кодексу. Загалом вони позитивно оцінили документ, але звернули увагу його розробників на деякі важливі нюанси.
«Європейська хартія місцевого самоврядування містить чітке, але дуже загальне визначення місцевих виборів. Відповідно до ч.2 ст.3 право на місцеве самоврядування здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом», — зазначив експерт РЄ з питань місцевого самоврядування Жерар Марку.
За його словами, з огляду на наведене жодних зауважень до проекту не може виникнути. Але ж, як говорить англійське прислів’я, диявол завжди криється в деталях. «Проект кодексу є добре структурованим, але в окремих частинах наявна зайва деталізація. Ряд технічних положень може відображатися в окремих нормативно-правових актах. Однак широка сфера дії кодексу може розглядатися як гарантія демократичного проведення виборів», — зауважив Ж.Марку.
На його думку, сьогодні пропорційна система виборів в Україні підлягає жорсткій критиці. «Таку тенденцію можна пояснити тим, що згадана система має базуватися на сильній партійній структурі», — додав експерт РЄ. Також він наголосив, що в нашій країні, де існує велика кількість партій, які мають дуже незначну підтримку, прийнятним варіантом буде проведення виборів у багатомандатних округах за відкритими списками. Це уможливить вибір персоналій, а також проведення другого туру, якщо з першої спроби жоден з кандидатів не набере понад 50% голосів.
«Чим більша кількість партій, тим менш адекватною є пропорційна система, особливо коли вибори проводяться в один тур за закритими списками. Вирішенням проблеми може стати встановлення прохідних бар’єрів. Це стимулюватиме партії з меншим представництвом об’єднуватися, аби збільшити шанси на отримання місць у ВР. Однак цей проект кодексу не передбачає таких умов для виборів до місцевих органів влади», — зауважив експерт РЄ.
Запобігти складнощам
Що стосується додержання в проекті принципу рівності представництва малих громад, Ж.Марку сказав, що ризик його порушення залишається. «Законодавство має передбачати можливість для кількох маленьких громад об’єднуватися в один округ для участі у виборах до районної ради. Наприклад, така можливість може передбачатися для громад з кількістю виборців до 2 тис. осіб», — наголосив промовець.
Торкнувся він і питання дати проведення виборів та строків повноважень органів влади. «Строк повноважень місцевих рад становить 5 років, як і строк повноважень парламенту. Це не означає, що вибори до ВР та місцевих рад мають проводитися одночасно», — наголосив Ж.Марку. На його думку, краще проводити вибори до парламенту та місцевих рад у різний час, аби уникнути впливу загальнонаціональних подій на місцеві.
Також важливо забезпечити одночасне проведення всіх виборів на місцевому рівні, залежно від строку повноважень, визначеного законодавством. «Однак нині це неможливо у зв’язку з рішенням Конституційного Суду від 4.06.2009. Він визнав, що положення, які встановлюють строки повноважень представницьких органів, мають загальний характер і їхнє обчислення здійснюється однаково, незалежно від того, на чергових чи позачергових виборах обрано склад представницького органу чи посадову особу», — наголосив експерт.
Тому, на його думку, щоб уберегти кодекс від недоліків, наявних у чинному законодавстві, потрібно заздалегідь подолати усі складнощі. А це можливо лише шляхом унесення змін до Конституції. Також у майбутньому Основний Закон має вирішити питання строків повноваження місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. «Ця проблема може стати причиною конфліктів голови та відповідної місцевої ради, оскільки різниця між строками їх повноважень з часом тільки збільшуватиметься», — зауважив Ж.Марку.
Насправді ж, додав експерт, не існує жодної необхідності визначати в Конституції строк повноважень органів місцевого самоврядування, доцільніше передбачити це положення у відповідному законі.
Боротьба за «автографи»
Критикував доповідач і підписні листи як форму підтримки виборців. Збір підписів, уважає Ж.Марку, може стати причиною змагання між партіями з метою отримання якомога більшої кількості «автографів» та оприлюднення недостовірної інформації про підтримку.
Інші держави не мають такої практики. Так, у Франції реєстрація кандидатів не вимагає подання підписів на їхню підтримку. В Іспанії така вимога поширюється тільки на кандидатів, яких підтримує окрема група виборців. В Італії таке правило застосовується до кандидатів до парламенту.
«З метою уникнення змагання за кількість підписів законом можна передбачити, щоб кандидат представляв визначену кількість підписів, або скасувати це положення взагалі. Якщо підписні листи вважаються гарантією моральності та спроможності кандидатів, умови, визначені в проекті виборчого кодексу, є достатніми, щоб давати таку гарантію: освіта, відомості про трудову діяльність, сімейний статус, наявність чи відсутність судимостей, інформація про доходи та майно», — наголосив Ж.Марку.
Члени робочої групи, отримавши відповіді не на всі проблемні питання кодексу, поцікавилися ставленням експерта до блоків як суб’єктів виборчого процесу. Ж.Марку зазначив, що блоки мають право на існування, адже з їхньою допомогою можна розчистити політичний ландшафт, згуртувати близькі за духом партії.
Квоти для жінок
Експерт РЄ Дайан Баньян у своєму виступі велику увагу приділила питанням гендерної складової проекту кодексу. «Ст.14 проекту передбачає, що вибори проводяться на основі рівного права, громадяни беруть у них участь на рівних засадах. Однак у дійсності ці правила є значно обмеженими соціальними, економічними та культурними нормами», — зазначила експерт.
За її словами, згідно з метою розвитку тисячоліття ООН до 2015 р. Україна повинна мати принаймні 30% посад у законодавчих та виконавчих органах влади, зайнятих представниками однієї статі. Сьогодні, за індексом гендерного розвитку ООН, наша держава посідає 86 місце зі 109.
«Я помітила супротив щодо затвердження системи квот для вирішення питання незначного представництва жінок, а тому хотіла б нагадати про висновок експерта Венеціанської комісії, згідно з яким використання системи абсолютної або відносної більшості у виборчих округах, від яких обирають одного депутата, обмежує можливості жінок, а тому рідко застосовується в Європі. Тому я пропоную внести незначні зміни до проекту, спрямовані на збільшення кількості жінок, які беруть участь у виборах», — наголосила Д.Баньян.
Зокрема, на її думку, кількість представників однієї статі у складі виборчих комісій повинна становити принаймні 40%. А політичні партії можуть затверджувати квоти для жінок-кандидатів, проводити для них навчальні програми.
Аби переконати Д.Баньян у тому, що Україна дотримується гендерної політики, розробники проекту повідомили, що в нашій державі 55% членів виборчих комісій — жінки, а в ЦВК їх 35%. Чим нижчий рівень влади, тим більше там жінок: у деяких сільрадах їх кількість перевищує 80%.
Український менталітет
Такий суто європейський погляд на кодекс не припав до душі багатьом його розробникам, аргументація експертів їх не переконала. Зокрема, коментуючи положення про проведення виборів у два тури, заступник голови Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Юрій Ключковський наголосив: «Як показали недавні вибори Президента, це призводить до поляризації суспільства, що може загрожувати не тільки стабільності суспільства, а навіть і легітимності кандидата на місцевих виборах».
Стосовно підписних листів і застави нардеп зазначив, що є прибічником підписних листів, бо вони, на відміну від застави, є формою участі виборців у виборчому процесі. Парламентар також підкреслив, що гендерне питання — це питання реалізації виборчого права, а зовсім не правового регулювання. На його думку, «гендерні» квоти можуть тлумачитися як статеві привілеї, що суперечить Конституції. Запровадження статевих квот може поставити під сумнів необхідність соціальних, професійних, вікових та інших квот. «А це ми вже проходили за часів радянської влади», — констатував Ю.Ключковський.
Тепер залишається чекати на висновки Венеціанської комісії. Проте, як бачимо, розробники неохоче прислухаються до думок західних експертів. Коли ж своє слово щодо кодексу скаже ВР, не відомо. Звісно, до осені ми про нього нічого не почуємо.
Марина ЗАКАБЛУК
Опитування «З&Б»
Чи потрібні квоти для жінок у місцевих органах влади?
Експерти Ради Європи наголошують, що в українських органах влади бракує жінок, тому закликають збільшити представництво прекрасної статі. На думку закордонних фахівців, ефективним механізмом могло б стати введення квот у партійних списках, яке б закріплювалося законом. Чи погоджуються народні обранці з тим, щоб збільшити кількість жінок у місцевих органах влади шляхом запровадження квот, з’ясовувала кореспондентка «ЗіБ».
Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, фракція ПР:
— Я вважаю, що не дуже потрібно. Якщо жінка є достатньо розумною і кваліфікованою, то навіщо тоді якісь преференції? І навпаки, якщо жінка не відповідає вимогам виборців, то навіщо їй преференції?
Олександр ГОЛУБ, фракція КПУ:
— На моє переконання, спеціально цього робити не потрібно. Однак програма політичних сил, які реально претендують на посади в місцевих органах влади, повинна передбачати певну кількість жінок і їх представництво в цих органах. До речі, ті партії, які працюють на майбутнє, так і роблять. Зокрема, в нашій партії жінки широко представлені як у парламенті, так і в місцевих органах влади.
Святослав ОЛІЙНИК, фракція БЮТ:
— Я вважаю, що це недоцільно. Як на мене, введення квот принижує жінку, оскільки підкреслює, що вона не здатна себе реалізувати. Обирати має народ, а запровадження квот лише принижує прекрасну половину людства.
Петро СИМОНЕНКО, фракція КПУ:
— У політичному житті й у державі в цілому існує серйозна проблема, оскільки сама система виключає повагу до жінки і рівні можливості для неї. Я був у тій системі, коли жінка — керівник, коли вона обов’язково висуває свою кандидатуру в депутати, коли в місцевих радах 30—40% становили жінки. Це справді була державна політика на підтримку жінки.
Олесь ДОНІЙ, фракція блоку «НУНС»:
— Я вважаю, що, безперечно, потрібно підвищувати кількість жінок у представницьких органах влади. Дуже прикро, що політичні партії, хоч і беруть напрямок на Європу, але не дотримуються його. Особисто я не є прибічником квот. Однак, безумовно, має бути якась форма спонукання.
Сергій ВЛАСЕНКО, фракція БЮТ:
— Ні. Насправді впровадження будь-яких квот — це штучне обмеження всіх тих, хто до цих квот не потрапляє. Не потрібно щось штучно вводити. Для того щоб люди голосували за жінок, потрібно цього досягати природним шляхом: переконуванням, агітацією.
Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, фракція БЛ:
— Безумовно, підвищувати представництво жінок в органах влади доцільно. Однак щодо встановлення квот є серйозні зауваження. Адже в разі їх запровадження автоматично може виникнути питання щодо квот для людей пенсійного віку, які б представляли інтереси пенсіонерів тощо. Тому це є дискусійним моментом.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!