Оскільки одночасно з будинком відчужується і частина ділянки, зайнятої цим будинком та надвірними спорудами, на такий правочин має бути згода іпотекодержателя
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
30 червня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Гуменюка В.І.,
суддів: за участю представника ПАТ «Укрсоцбанк»: Балюка М.І., Лященко Н.П., Жайворонок Т.Є., Романюка Я.М., Яцюка А.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, до Особи 7, Особи 8, треті особи: Особа 9, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Особа 10, про визнання договору купівлі-продажу недійсним за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, який є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії (далі — банк), на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 17.05.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року банк звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7.09.2007 між ним та Особою 7 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав Особі 7 кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання у розмірі $31920 (тридцять одна тисяча дев’ятсот двадцять) зі сплатою 13% річних на строк до 6.09.2017. У якості забезпечення виконання Особою 7 зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 7.09.2007 останній передав в іпотеку банку земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 827 м2, розташовану за Адресою 1 (іпотечний договір від 7.09.2007). Після укладення зазначених договорів Особа 7 на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, збудував будинок, на який рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.08.2008 за Особою 7 визнано право власності як на окремий об’єкт нерухомості. 30 червня 2009 року між Особою 7 та Особою 8 укладено договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами. На думку банку, договір купівлі-продажу будинку є недійсним, оскільки вчинений без його згоди, порушує та обмежує його права. Ураховуючи викладене, банк просив задовольнити їх позовні вимоги та визнати недійсним договір купівлі-продажу за Адресою 1 у м.Черкаси, допустивши двосторонню реституцію.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 3.03.2010 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу за Адресою 1 у м.Черкаси, укладений 30.06.2009 між Особою 7 та Особою 8. Допущено двосторонню реституцію, повернуто сторони недійсного правочину у первісний стан, який існував до його укладення, а саме, зобов’язано Особу 7 та Особу 8 повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання зазначеного договору. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 17.05.2010 рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 3.03.2010 скасовано та ухвалено рішення, яким у задоволенні позову банку відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, який є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» від 7.07.2010 №2453-VI закону «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку з цим справа підлягає розгляду у порядку Цивільного процесуального Кодексу від 18.03.2004 в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову банку у задоволенні його позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом договору іпотеки є земельна ділянка як окремий об’єкт нерухомого майна, що належав Особі 7 на праві власності. Житловий будинок, збудований на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, є окремим об’єктом нерухомості і не є предметом іпотеки.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Установлено, що 7.09.2007 між банком та Особою 7 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав Особі 7 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання у розмірі $31920 (тридцять одна тисяча дев’ятсот двадцять) зі сплатою 13% річних на строк до 6.09.2017. У якості забезпечення виконання Особою 7 зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 7.09.2007 останній передав в іпотеку банку земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 827 м2, розташовану за адресою: м.Черкаси, Адреса 1 (іпотечний договір від 7.09.2007).
Після укладення зазначених договорів Особою 7 на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, збудував будинок, на який рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.08.2008 за ним визнано право власності як на окремий об’єкт нерухомості.
30 червня 2009 року між Особою 7 та Особою 8 укладено договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами.
Згідно ст.377 ЦК до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Аналогічна норма закріплена в ч.2 ст.120 ЗК.
Виходячи із зазначених норм закону, одночасно з будинком відчужується і частина земельної ділянки, зайнятої цим будинком з надвірними спорудами.
Відповідно до ст.9 закону «Про іпотеку» іпотекодавець виключно на підставі згоди іпотекодержателя має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Відчуживши за договором купівлі-продажу за Адресою 1 у м.Черкаси Особа 7 здійснив і відчуження предмету іпотеки — частини земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 827 м2, розташовану за адресою: м.Черкаси, Адреса 1.
Відчуження частини земельної ділянки відбулося без згоди іпотекодержателя, що є порушенням майнових прав останнього.
Статтею 12 закону «Про іпотеку» передбачено, що правочин, щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених чч.1—3, 5, 6 ст.203 ЦК, є підставою недійсності правочину, як зазначено у ч.1 ст.215 ЦК.
Задовольняючи позовні вимоги банку та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу за Адресою 1 у м.Черкаси, укладений 30.06.2009 між Особою 7 та Особою 8, і допускаючи двосторонню реституцію, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відчужуючи будинок, розташований на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, іпотекодавець відчужив і частину цієї земельної ділянки без дозволу на це іпотекодержателя, що є порушенням та обмеженням прав останнього та порушенням норм закону.
Згідно зі ст.339 ЦПК суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись стст.336, 339, 345 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, який є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 17.05.2010 скасувати, залишивши в силі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 3.03.2010.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.49 МБ)
Матеріали за темою
Відсьогодні Нацбанк пом’якшує низку обмежень
29.12.2023
Банки заробили удвічі більше у 2023 році
07.12.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!