КС вивів соціальні виплати із цивільної юрисдикції
Конституційний Суд роз’яснив парламентарям, що вони не можуть на свій розсуд змінювати підсудність справ, якщо це обмежує права громадян. Зокрема, судді вказали на очевидні переваги розгляду справ про соціальні виплати в адміністративній, а не в цивільній юрисдикції.
Адже, за КАС, громадянам не доведеться самостійно збирати документи, а свою правду слід буде доводити державі.
Філософія відмінності
Після обрання на посаду Голови КС Анатолій Головін уперше зачитав рішення Суду 14 вересня. Дебютною стала справа щодо відповід¬ності Конституції положень закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами». Згідно з новаціями розгляд спорів, пов’язаних із со¬ціальними виплатами, мав здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Нововведення пояснювалися необхідністю розвантажити адмінсуди. У цій юрисдикції не виступили проти втрати, відверто кажучи, «копійчаних» справ. Однак недоліки в змінах побачили у Верховному Суді, який і звернувся до КС.
Автор клопотання зазначив‚ що розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, в порядку адмі¬ністративного судочинства забезпечував більш ефективний захист прав і свобод найменш соціально захищених громадян.
Суддя-доповідач у цій справі Віктор Шишкін на прес-конференції нагадав історію правил захисту порушених державою прав громадян. Ще в Конституції СРСР 1977 р. з’явилась ст.58, яка дозволяла скаржитися на дії влади. Відповідне положення було прописано і в Основному Законі УРСР 1978 р. Однак тоді ще не було виокремлено судове оскарження.
Україна в 1995 р. кардинально змінила цю норму і визначила право на захист від неправомірних дій представників влади. З часом ця норма перекочувала в ст.55 Конституції, в якій міститься ч.1, за якою права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Але це узагальнена норма, яка дозволяє звертатися до третьої гілки влади з різноманітних причин. Більш конкретно, які саме права можна захищати в судах, у Конституції не прописано. Виняток становить лише ч.2 ст.55, де вказано право судитися з органами державної влади, місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами.
Таким чином формувалася філософія новітніх процесуальних кодексів — цивільного й адміністративного, переконаний В.Шишкін. «Хотів би зазначити їхню юридично-філософську ідею. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і ви¬рішення цивільних справ. Якщо ж поглянути в КАС, то в ст.2 вказано, що завданням адміністративного судочинства є захист прав. Тобто виокремлено, що на першому місці адмінсуди мають своїм обов’язком захист, а не просто роз¬гляд», — наголосив суддя.
Неприховані переваги
В.Шишкін розповів, що Суд провів порівняльний аналіз того, на що може сподіватися громадянин як учасник провадження в адміністративному й цивільному судочинстві. Звичайно, заявив він, порівняння не на користь останнього.
Зокрема, в адміністративному‚ на відміну від цивільного‚ діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з’ясування всіх обставин справи. Обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’¬єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує проти адміністративного позову. У цивільному ж судочинстві кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, справи щодо оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’¬єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, відповідно до ч.2 ст.19 КАС вирішуються в адмінсуді на вибір позивача, крім випадків, установлених цим кодексом. Проте в цивільному судочинстві згідно з ст.109 ЦПК суд розглядає позови за місцем проживання чи місцезнаходженням відповідача, крім де¬яких винятків.
Також у КС звернули увагу, що адміністративне судочинство допускає вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав людини, а також об’¬є¬днання в одне провадження кількох заявлених позивачем вимог, які, за іншими законами, належить розглядати в порядку різного судочинства, що не допускається в цивільному провадженні.
У ч.3 ст.87 КАС‚ на відміну від ч.3 ст.79 ЦПК‚ не передбачено судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які сплачує позивач при поданні ци¬вільного позову.
В адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного, фізична особа як позивач до суб’єкта владних повноважень має переваги щодо компенсації судових витрат, а на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви. Отже, розгляд справ за КАС значно зручніший для позивача.
Автоматичне виправлення
Власне, парламентарі й самі розуміли, що, передавши дану категорію справ до цивільної юрисдикції, припустилися помилки. Саме тому в законі «Про судоустрій і статус суддів» було вказано, що соціальні виплати повернуться під адміністративне «крило». Однак нова норма мала набути чинності лише з наступного року, а КС зробив це раніше.
Незважаючи на те що Верховна Рада швидко ви¬правилася, переведення спорів про соціальні виплати до цивільної юрисдикції провокує ряд проблем. Зо¬крема, значна кількість громадян уже пройшла через розгляд своїх справ і була змушена самостійно збирати необхідні папери та доводити правоту. При цьому винесені рішення судів залишаються чинними. Адже до рішення КС закон діяв.
Проте невдоволені рі¬шеннями громадяни можуть продовжувати пошук правди. Так, і в ЦПК (ст.361), і в КАС (ст.245) вказано, що підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є встановлена КС неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення ще не виконане.
Невирішеним залишається питання, як бути з тими справами, прова¬дження в яких уже відкрито за нормами ЦПК. Також не відомо, оскаржувати рі¬шення в апеляційних загальних чи адміністративних судах. «Це проблема законодавця — він її породив, йому її й вирішувати», — заявив В.Шишкін.
Проте сподіватися на швидке розв’язання цих проблем парламентом не доводиться. Швидше за все, справи найменш захищених категорій громадян просто «зависнуть» у судах.
Олексій ПИСАРЕВ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!