Відносини без зобов’язань.

Визнання постанови ВР незаконною поверне атрибут. Та чи надовго?

Шансів поновитися майже немає, але ж варто хоча б спробувати захистити свою честь», — такі слова екс-законників уже стали звичними для стін Вищого адміністративного суду, де п’ята палата вирішує долю порушників «клятви Феміді». Нагадаємо, що 26 травня Вища рада юстиції направила до «парламентського штрафбату» 11 служителів Феміди, які, на думку ВРЮ, не мають права носити мантію.

Серед них: колишні представники Верховного Суду — Олександр Волков, Святошинського райсуду м.Києва — Ніна Бабич та Київського апеляційного адмінсуду Ігор Бараненко. 17 червня ВР винесла однаковий для всіх вердикт: звільнити. А порушникам залишився один шлях — відновити репутацію у ВАС.

Звільнення без участі

9 вересня колегія суддів п’ятої палати поставила крапку в історії одного зі звільненої «одинадцятки» — колишнього судді Ворошиловського райсуду м.Донецька Геннадія Мі¬щенка. Позов було задоволено частково: постанова ВР про звільнення визнана незаконною, а рішення ВРЮ залишилося в силі. Тобто звинувачення в пороченні звання судді, які тягнуть на невірність Феміді, зняті не були.
Нагадаємо: суть порушень, які «приписували» Г.Міщенку, зводилася до такого. Як зазначав на парламентському засіданні ¬очільник ВРЮ Володимир Колесниченко, носій мантії постановив низку незаконних ухвал щодо керівництва державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний».
«Суддя постановив ряд ухвал про забезпечення позовів, які спочатку були винесені на користь гр.В. із визнанням за ним права на посаду начальника держ¬підприємства замість призначеного міністром транспорту на цю посаду гр.К. Потім скасував ці ухвали і незаконно постановив іншу, яка була винесена на користь гр.К. з визнанням уже за ним права на посаду начальника підприємства. Вирішення справ по суті шляхом постановлення ¬ухвал про забезпечення позову призвело до тяжких наслідків і блокування господарської діяльності підприємства», — резюмував В.Колесниченко.
Йому вдалося переконати 245 народних обранців віддати свої голоси за позбавлення Г.Міщенка суддів¬ської мантії. Переконувати в незаконності прийнятого парламентом рішення довелося вже представникові екс-судді на засіданні п’ятої палати.
«Згідно із законом №1625-IV «Про порядок ¬обрання на посаду та звіль¬нення з посади професійного судді Верховною Радою України» присут¬ність судді на пленарному засіданні парламенту при роз¬гляді питання про його звіль¬нення є обов’язковою. А Г.Мі¬щенко був відсутнім», — аргументував свою позицію представник позивача.
Після цього суддя-доповідач Микола Сорока попросив останнього уточнити позовні вимоги, які розглядаються судом. Адже до позовної заяви вже вносилися доповнення, а потім — зміни. «Ми просимо скасувати рішення ВРЮ від 26.05.2010 щодо подання про звільнення Г.Міщенка з посади та постанову ВР від 17.06.2010 в частині звіль¬нення Г.Міщенка», — повідомив представник і додав, що ще однією вимогою є зобов’язати відповідачів поновити його довірителя на посаді із 17 червня.
«Як узгоджуються позовні вимоги із повноваженнями ВАС як суду першої інстанції?» — поцікавився М.Сорока. Представник Г.Міщенка зачитав п.2 ч.5 ст.1711 КАС, в якому йдеться про те, що ВАС за наслідками розгляду справи може визнати  дії  чи  бездіяльність ВР, Президента, ВРЮ, Вищої кваліфкомісії суддів протиправними, зобов’язати названих суб’¬єктів учинити певні дії.
«Прочитайте цю статтю від назви до кінця. Чи знайдете в ній повноваження скасовувати рішення і поновлювати на роботі? Хіба Г.Міщенко перебував у трудових відносинах з парламентом?» — зауважив М.Сорока. Тому представник екс-законника відмовився від «позовних зобов’язань» і попросив рішення ВРЮ та постанову ВР визнати незаконними.

Порушення без умислу

Потім М.Сорока зачитав порушення, які ВРЮ «інкримінувала» Г.Міщенку, а представник останнього пояснював кожне з них. Ще один «посланець» колишнього носія мантії звернув увагу колегії на те, що ВРЮ мала поставити ці питання Г.Міщенку ще до внесення питання про звільнення до ВР, але так і не зробила цього.
У діях донецького судді не було умисного порушення норм матеріального чи процесуального права — такої позиції дотримувалися представники позивача і нарікали: про так звані порушення служителя Феміди ВРЮ стало відомо ще у 2008 р., але подання наді¬йшло чомусь аж у 2010-му.
У свою чергу посланець ВРЮ відповіла на всі закиди: думка Г.Міщенка не була почута, бо він не з’являвся до столиці, коли його запрошувала ВРЮ. Роз’яснила вона й ситуацію із запізнілим поданням: у 2008 р. проводилася перевірка, з початку 2009-го суддя не відгукувався на за¬прошення приїхати до столиці, тільки просив не розглядати питання без нього. Травневий закон №2181-VІ щодо недопущення зловживань правом на оскарження дозволив після другої неявки звільняти носія мантії. До того ж у жодному нормативно-правовому акті не зазначені строки проведення перевірки ВРЮ.
Після оголошення рі¬шення представники Г.Мі¬щенка були задоволені своєю невеличкою перемогою. Але, можливо, не варто сподіватися, що вона додасть упевненості в завтрашньому дні — поновленні на роботі. Адже подання ВРЮ — в силі, й слово тепер — за володарями мандатів, які, до речі, відповідно до вимог свіжоспеченого закону «Про судоустрій і статус суддів» повинні голосувати за позбавлення судді мантії, доки на табло не з’явиться заповітне число, яке перевищує 225.

Марина ЗАКАБЛУК