Через «українську» резолюцію Європарламенту своє законодавство доведеться міняти Великобританії, США, Франції та Італії
Деякі вітчизняні політики назвали останню резолюцію Європейського парламенту, прийняту щодо України, досить суперечливою: і влада, і опозиція змогли знайти в ній те, що можна було б витлумачити у свою користь. Виняток - різка й однозначна позиція у «справі Тимошенко», що не потребує роз'яснень ... І все ж спробуємо її проаналізувати.
Важка спадщина
«Європейський парламент... засуджує обвинувальний вирок колишньому Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко як порушення прав людини і зловживання судовою системою з метою політичного переслідування провідних опозиційних політиків України; відзначає, що закон, який був вибірково застосований до Тимошенко, успадкований від радянських часів і передбачає кримінальне переслідування за політичні рішення, тоді як стст.364 і 365 КК, котрі тепер перебувають на розгляді Верховної Ради, не відповідають стандартам ЄС і ООН» — так Європарламент оцінив ситуацію в Україні.
Статті, розкритиковані в резолюції, передбачають кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень. Що ж у них політичного?
Згідно з ст.365 КК за «умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб» 11 жовтня 2011 року було засуджено і Ю.Тимошенко.
Зловживання (ст.364) має інший відтінок — це «умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду».
Чітко розмежувати зловживання і перевищення можуть, мабуть, лише юристи, що пройшли школу кримінального права на пострадянському просторі: якщо особа діє поза наданими їй повноваженнями — це перевищення, коли ж у межах повноважень, проте всупереч інтересам служби, то мова йде про зловживання. Такі нюанси важкі для застосування в західних країнах, де під зловживанням розуміється й перевищення влади. При цьому слід ураховувати те, що обговорюючи кримінально-правові теми, ми не тільки викладаємо думки різними мовами (правда, сказане все-таки перекладається і зіставляється), але й використовуємо різні кримінально-правові категорії (що таке злочин, злочинність, покарання, боротьба зі злочинністю, профілактика злочинності та запобігання, інші дефініції), які непорівнянні, і переклад їх призводить до спотвореного розуміння конкретної ситуації в різних країнах.
З євростандартами погано і в Старому світі, і за океаном
Так, у Великій Британії порушення публічною службовою особою її обов’язків є окремою групою службових злочинів, виписаних у гл.7 т.11(1) зводу законів Англії Гелсбері. Поміж іншим, сюди відносять і зловживання владою, і порушення довіри, й обман (недбалість) при виконанні обов’язків. Під зловживанням владою розуміється всякий утиск із боку посадовця. Цей злочин полягає в незаконних діях службовця під час виконання або під виглядом виконання ним своїх обов’язків. Складовими правопорушення є заподіяння невмотивованих тілесних ушкоджень, позбавлення волі та приниження.
Одним з видів зловживання є втрата довіри або обман у справі, що зачіпає публічні інтереси, навіть якщо схожі дії між приватними особами тягнуть за собою тільки цивільно-правову відповідальність. Злочином уважається і явно недбале виконання посадовою особою обов’язків, покладених на неї законом або загальним правом, якщо відсутні розумні вибачення або виправдання.
У кримінальному кодексі Франції службовим зловживанням присвячено значну кількість статей. Вони навіть діляться на три групи: зловживання владою, що посягають на порядок управління; зловживання владою, здійснені проти приватних осіб; порушення службових обов’язків (стст.43210—43216). Наприклад, ст.4321 французького КК передбачено відповідальність за дії, скоєні будь-якою особою, що має публічну владу та виконує свої повноваження, виражене у вжитті заходів, спрямованих на перешкоду виконанню закону.
Згідно з ст.43211 злочином уважається діяння, вчинене будь-якою особою, що має публічну владу, виражене в здирництві або прийнятті без законних на те підстав у будь-який час, прямо чи опосередковано підношень, подарунків, презентів або інших переваг... для зловживання своїм впливом, дійсним чи удаваним, з метою отримання від державного органу влади або управління нагород, посади, вигідних операцій або будь-якого іншого сприятливого рішення.
Італійський кримінальний кодекс також містить розділ, присвячений посадовим злочинам. До таких, зокрема, віднесено і зловживання службовим становищем. Згідно з ст.323 покаранню підлягає посадова особа, яка з метою отримання для себе або третіх осіб незаконних вигод чи з метою заподіяння незаконного збитку іншим особам зловживає своїм службовим становищем. Крім цього, в 1990 році глава КК Італії про посадові злочини була доповнена ст.3162 («Розтрата, що завдала збитків державі»). Суб’єктом діяння є не лише посадова, а й будь-яка інша особа, котра зловжила державними коштами.
У США злочинам і кримінальному процесу присвячений розд.18 зводу законів. Відповідальність за зловживання службовим становищем передбачена підрозділами 11, 93 цього розділу. Сюди, зокрема, належать заняття, несумісні з основними посадовими обов’язками (§§204, 205), діяльність чиновників, спрямована на збагачення за рахунок державних коштів, неправомірне використання інформації (§§1901, 1902). Так, кримінальну відповідальність нестиме той посадовець, службова або будь-яка особа, що діє від імені США, департаментів або представництв, якщо вона через власне становище або посаду, володіючи будь-якою інформацією, що має значення для торгівлі США і ринкової діяльності, свідомо і без відповідних повноважень передає її прямо або опосередковано особі, яка відповідно до закону або посадової інструкції не повинна отримувати таку інформацію, а також поза офіційними каналами спекулює продукцією.
Прикладів застосування цих норм у названих країнах більш ніж досить, серед підсудних є й провідні політики цих держав, і найвищі посадові особи, і колишні високопоставлені чиновники.
Коли питання стало руба
Про недоліки вітчизняного кримінального права заговорили тоді, коли процес над Ю.Тимошенко вийшов на фінішну пряму. До цього стст.364 і 365 КК не те, щоб органічно вписувалися в законодавство, а навіть у дечому були недостатньо гарні, в основному — через м’якість покарання.
Законопроект від опозиції, зареєстрований у Верховній Раді під №9065, пропонував навіть посилити відповідальність за службові злочини (в тому числі й за дії, передбачені «неєвропейськими» статтями). Такі заходи, на думку автора законодавчої ініціативи Наталії Королевської, були необхідними для «ефективнішого забезпечення захисту громадян, суб’єктів господарювання і держави від злочинних корупційних дій службових осіб, запобігання втратам держави і суспільства від дій правопорушників, забезпечення зниження рівня корупції в державі та підвищення ефективності боротьби із цим ганебним явищем». Однак 4 листопада питання втратило актуальність, і законопроект був відкликаний.
У протилежному за змістом до попереднього проекті закону №9075 (автори — народні депутати Віктор Швець та Іван Кириленко) запропоновано вдосконалити окремі положення законодавства шляхом вилучення з Кримінального кодексу ст.365. Наслідком ухвалення такого документа стало б закриття всіх справ, порушених за цією статтею (за відсутністю складу злочину), а також звільнення від покарання осіб, засуджених за перевищення влади і службових повноважень.
Як уже наголошувалося в деяких ЗМІ, під декриміналізацію потрапили б, наприклад, такі дії чиновників, як підписання правового акта з перевищенням повноважень, вирішення земельних питань за наявності спору щодо меж населених пунктів, евакуація транспортних засобів за відсутності законних підстав і т.п. На сьогодні саме кримінальна відповідальність зупиняє службових осіб на шляху до здійснення таких незаконних дій. Адже трудова і цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків за ухвалені рішення і заподіяння третім особам шкоди на практиці трапляється нечасто. Та й добитися виконання рішення суду від чиновника нині доволі важко («Дзеркало тижня»).
Саме тому твердження авторів, що перевищення влади або службових повноважень не містить самостійного складу злочину («як правило, шляхом перевищення... скоюються інші злочини») не є цілком обгрунтованим. Дійсно, статей, які тією чи іншою мірою перетинаються, в кодексі досить багато. Але якщо діяти згідно із запропонованою логікою (до речі, частково виправданою), то особливу частину кримінального закону можна звести до десяти заповідей, які охоплюють усі склади злочинів, що існують сьогодні.
Ще один варіант вирішення раптово виниклої проблеми міститься в проекті №9157 В’ячеслава Кириленка і Володимира Мойсика. Щоб звільнити екс-прем’єра від відповідальності та покарання, депутати запропонували не вважати членів Кабміну службовими особами в розумінні цього терміну Кримінальним кодексом. Проте неоднозначні правові наслідки такої ініціативи не дозволили включити цей документ до порядку денного парламентської сесії (проект не підтримали навіть окремі депутати від опозиції).
Таким чином, спроби перекроїти законодавство під одну людину ні до чого доброго привести не можуть: замість декларованого забезпечення дотримання прав і законних інтересів громадян ми отримаємо зворотний ефект у вигляді безкарності всіх нечистих на руку чиновників. Безумовно, реформування кримінального права України необхідне, проте це тривалий процес, що вимагає зваженого, грунтовного та системного підходу і, крім усього іншого, врахування української правозастосовної практики. Залучення ж європейських інституцій як арбітрів з формальним підходом до аналізу особливостей і традицій національного кримінальною права призводить до несподіваного висновку про необхідність приведення законодавства європейських країн у відповідність із стандартами ЄС і ООН, щоб Європарламент не виступав у ролі унтер-офіцерської вдови.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.49 МБ)
Павло Гвоздик: прикладів застосування норм про зловживання у світі предостатньо, а серед підсудних є і провідні політики, і чинні вищі посадові особи, і колишні високопоставлені чиновники
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!