Через десятиліття слідчі визначились із замовником убивства журналіста
Напередодні 10-х роковин зникнення журналіста Георгія Гонгадзе в Генпрокуратурі завершили досудове слідство і назвали ім’я людини, яку слідчі вважають замовником.
У постанові про притягнення до кримінальної відповідальності Олексія Пукача сказано, що міліцейський високопосадовець отримав наказ убити журна¬ліста від свого начальника, тодішнього міністра внутрішніх справ, а нині покійного Юрія Кравченка. Утім, чи стане він першим і останнім замовником — правоохоронці не мовчать.
Розправа на вимогу
У постанові, яку 7 вересня цього року виніс керівник слідчої групи Генпрокуратури у «справі Г.Гонга¬дзе» Олександр Харченко і котру оприлюднило видання «Українська правда», засновником якого був покійний журналіст, описана роль Ю.Кравченка в найбільш резонансному злочині незалежної України. «О.Пукач 17 вересня 2000 року на виконання явно злочинного усного наказу міністра внутрішніх справ Ю.Кравченка, тобто на замовлення, за попередньою змовою групою осіб спільно з Протасовим, Костенком і Поповичем, які не були обізнані про цей злочинний наказ, умисно вбив Г.Гонгадзе» , — зазначається в постанові слідчого.
У документі вказано, що О.Пукач, діючи з особистої зацікавленості та кар’єрних спонукань, а також не бажаючи ускладнювати стосунки з керівником МВС і розраховуючи на його прихильність, погодився виконати наказ. За даними слідства, 17 вересня 2000 ро¬ку О.Пукач одразу після вбивства відзвітував Ю.Крав¬ченку про виконання на¬казу.
Наступного дня, за даними слідства, в службовому кабінеті міністра внутрішніх справ О.Пукач доповів про вбивство журналіста, після чого разом зі своїм водієм позбувся сумки та мобільного телефону жертви, викинувши сумку в озеро поблизу Південного моста в м.Києві, а мобільний телефон — у водоймище Русанівського каналу. Як установило слідство, перепоховати тіло Г.Гонгадзе також розпорядився екс-міністр внутрішніх справ.
Очне заперечення
В оприлюдненій постанові інші високопосадовці, крім Ю.Кравченка, не згадуються. Однак, як пише «Українська правда» з посиланям на власні джерела, О.Пукач свідчив не на користь тодішнього глави Адміністрації Президента, а нині спікера Володимира Литвина.
Так, за твердженнями колишнього правоохоронця, через кілька днів піс¬ля вбивства журналіста В.Литвин побував у кабінеті Ю.Кравченка. Там були присутні перший заступник міністра внутрішніх справ Микола Джига, керівник апарату МВС, нині покійний Едуард Фере, а також сам О.Пукач. Як стверджує останній, Ю.Кравченко представив його В.Литвину: «Володимире Михайловичу, це — наш співробітник, який особисто розібрався з Г.Гонгадзе». Після цього, за словами О.Пукача, розмова Ю.Кравченка і В.Литвина проходила без свідків, а наступного дня міністр наказав йому взяти від¬пустку й перепоховати тіло.
У своїх клопотаннях О.Пукач ініціював проведення очних ставок з живими учасниками розмови в Ю.Кравченка. Слідчі дії відбулися влітку цього року. За інформацією джерел, О.Пукач наполягав на своїй версії знайомства з В.Литвином і Миколою Джигою. Останні її заперечували.
О.Пукач також ствер¬джує, що про скоєння ним злочину було відомо й Президенту Леонідові Кучмі й тодішньому голові СБУ Леоніду Деркачу.
Колишній правоохоронець заявив на допитах: Ю.Кравченко неодноразово його переконував у тому, що нібито домовився з Л.Кучмою і його (тобто О.Пукача) не чіпатимуть.
Дожити до суду
Якщо судовий процес над О.Пукачем буде гласним, то озвучені ним факти можуть покласти край політичним кар’єрам деяких діячів. Утім, це лише припущення.
У прокуратурі розраховують передати справу до суду до 8 жовтня. Цього дня закінчується санкція на арешт екс-генерала, видана Верховним Судом.
За цей час генерал-утікач, за інформацією правоохоронців, активно співпрацював зі слідством. Однією з умов, чому він погодився на це, було надання допомоги його доньці. Щоб показати щирість своїх намірів, колишній правоохоронець указав місце поховання черепа Г.Гонгадзе.
В остаточній редакції постанови О.Пукачу висунуто обвинувачення за двома статтями Кримінального кодексу 1960 року:
-«перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супрово¬джувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування» (ч.2 ст.166);
-«перевищення влади або посадових повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки» (ч.3 ст.166);
-«умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, учинене за попереднім зговором групою осіб або організованою групою» (п.«і» ст.93);
- «умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, учинене на замовлення» (п.«и» ст.93).
«Убивство на замовлення» — новий пункт в обвинуваченні О.Пукача. Він з’явився тільки в остаточній редакції постанови про притягнення його до кримінальної відповідальності.
В останній момент адвокати арештанта спробували перекваліфікувати висунуте йому обвинувачення. Замість ст. 93, за якою йому загрожує довічне ув’язнення, захисники міліцейського генерала подали клопотання про обвинувачення за ст.94 КК 1960 року («Умисне вбивство»), якою передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Захисники посилалися на те, що в нього не було попередньої змови з трьома іншими співробітниками «наружки», які отримали по 12 і 13 років тюрми, а стався «ексцес виконавця».
О.Пукач також запевняє, що хотів лише залякати журналіста, але не розрахував сили. Водночас, беручи до уваги свідчення трьох засуджених спіль¬ників колишнього правоохоронця, такі пояснення видаються дещо нелогіч¬ними. Так, автомобіль «наружки», в якому перебував журналіст після ви¬крадення 16 вересня, по дорозі до місця злочину за¬їхав у с.Сухоліси Білоцерківського району Ки¬ївської області. Там О.Пукач узяв мотузку та лопату, які поклав у багажник автомобіля. Якщо відштовхуватися від версії «залякування», то цей інвентар був необов’язковим.
Останнім своїм клопотанням О.Пукач намагався провести очні ставки між ним і трьома своїми засу¬дженими поплічниками з прицілом на перегляд вироків за нововиявлени¬ми обставинами. Однак слідчий відмовив у такій процесуальній дії.
Наразі чи не найголовніше питання, яке цікавить як потерпілу сторону, так і суспільство, — зупиняться слідчі на Ю.Кравченку чи підуть далі. Якщо єдиним замовником ви¬знають колишнього міністра внут¬рішніх справ, то в порушенні справи проти нього буде відмовлено у зв’язку зі смертю (п.8 ст.6 КПК). Щоправда, оскільки ця обставина є нереабілітуючою, родичі Ю.Кравченка можуть оскаржувати постанову до суду.
Утім, як прокоментував керівник прес-служби ГПУ Юрій Бойченко результати досудового слідства, «можливо, в ході суду будуть установлені нові факти, які вплинуть на рішення».
Сергій ЛЕЩЕНКО,
«Українська правда»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!