Від ГПУ вимагають справи стосовно замаху на життя екс-президента: або щодо винних, або щодо потерпілого
7 років тому кандидат у президенти Віктор Ющенко заявив з парламентської трибуни, що йому відомі ті, хто стоїть за спробою його отруєння, але назвати їх він зможе тільки після перемоги на виборах. Віктор Андрійович переміг, проте прізвища виконавців і замовників цього злочину, як і факт самого замаху, дотепер є предметом різноманітних дискусій та спекуляцій.
Парламентські «слідчі»
На минулому тижні «нунсівець» Геннадій Москаль учергове «оживив» версію з «побутовим» отруєнням. У своїй заяві до Генеральної прокуратури він наполягає на порушенні проти В.Ющенка кримінальної справи за завідомо неправдиве повідомлення про злочин.
Як повідомила прес-служба «Народної самооборони», своє клопотання парламентар обгрунтовує посиланням на висновки тимчасової слідчої комісії, яка була створена парламентом у 2009 року. За словами нардепа, члени ТСК одноголосно проголосували за те, «що ніякого отруєння Ющенка не було». Відповідно, нардеп уважає, що ГПУ має витребувати всі опрацьовані комісією матеріали і приєднати їх до кримінальної справи.
На підтвердження своє версії Г.Москаль нагадує про небажання потерпілого повторно здати зразки крові для проведення експертизи. «Сьогодні ніщо не заважає Генпрокуратурі здійснити привід В.Ющенка, відібрати в нього зразки крові й призначити повторну експертизу, яка, встановивши відсутність діоксину в крові, нарешті розставить усі крапки над «і», що дасть усі підстави для порушення проти В.Ющенка кримінальної справи», — упевнений нардеп.
За його словами, головним завданням групи, створеної для розслідування отруєння В.Ющенка за часів правління останнього, «яка фінансувалася й контролювалася Секретаріатом Президента, було підтримання в суспільстві міфу про його отруєння».
Зрозуміло, що представники «Нашої України» спростовують закиди нардепа. «Слова Г.Москаля є брехливими по суті, а по формі є тиском на потерпілого. Такі заяви, зроблені в цинічний спосіб, є не чим іншим, як використанням замаху на вбивство в політичних цілях», — ідеться в повідомленні юридичної служби блоку. Також юристи «НУ» нагадали, що «попередні неправдиві заяви народного депутата Г.Москаля вже оскаржені в суді, який має визнати інформацію, поширену ним, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності».
Взагалі в суду є формальні підстави для того, аби погодитися з недостовірністю таких тверджень. Як і дійти протилежної думки, адже сама по собі заява до ГПУ, як свідчить судова практика, не може розглядатися як поширення неправдивої інформації. Та й за 7 років повідомлення про офіційні та неофіційні розслідування цієї справи містили відомості про повороти, які, залежно від політичної кон’юнктури, виводили то на один, то на інший слід…
У колі підозрюваних
Якщо згадати повідомлення, якими обросла справа про отруєння В.Ющенка, то першим про фабрикацію замаху на життя кандидата в президенти у вересні 2007-го заявив один з головних підозрюваних — колишній заступник голови СБУ Володимир Сацюк, на дачі якого, за однією з версій, і відбулось отруєння. (Висловлювань колишнього Генпрокурора Геннадія Васильєва ще у 2005 році до уваги можна не брати, оскільки на той час слідство тільки-но починалось і робити якісь висновки було зарано.)
У червні 2008 року ці слова повторить один з раніше наближених до В.Ющенка людей — Давид Жванія. Вже після розколу в лавах колишніх однодумців він указав і напрям, за яким можна вийти на слід фальсифікаторів: «Це тодішнє керівництво штабу «Нашої України» — керівник і 3 його заступники». Конкретних прізвищ нардеп не назвав, хоча їх нескладно було вирахувати. Одкровення Давида Важаєвича ЗМІ пов’язували з тим, що на той час він якраз побив глеки з високопоставленим кумом і став дрейфувати в бік табору його опонентки.
Ще через рік начальник відділу з нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими ГПУ Лариса Чередниченко заявила, що проби крові В.Ющенка були штучно збагачені діоксином, причому за океаном, у США, а також що до фальсифікацій причетні високопосадовці Секретаріату Президента та представники родини В.Ющенка. Свою позицію Л.Чередниченко виклала в рапорті на ім’я тодішнього Генпрокурора Олександра Медведька і ледь не поплатилася за це посадою. Натомість через місяць ГПУ спростувала цю інформацію і, посилаючись на дані судово-медичної експертизи, історію хвороби В.Ющенка, лабораторні дослідження, показання лікарів, учених, експертів, стверджувала, що єдина причина отруєння — тетрахлородибензо-пара-діоксин.
До речі, версія про «американський слід» не була цілковитою фантазією керівника наглядового підрозділу ГПУ. За інформацією того ж О.Медьведька, раніше російські колеги дали офіційну відповідь, що діоксин з такою формулою в Росії вже не виробляється, а той, що вироблявся, не постачався за межі країни. Проте якщо саме цей діоксин був знайдений у крові В.Ющенка, то без з’ясування джерел його походження справа далі не просунеться…
Місце без злочину?
Водночас за всі ці роки сам потерпілий так і не оприлюднив чіткої власної версії щодо замовників замаху на його життя. Хоча мав усі можливості, аби підказати слідчим ГПУ чи безпосередньо Генпрокуророві, де слід шукати підозрюваних. Єдиний майже підтверджений факт, який озвучив Віктор Андрійович, — місце злочину. Хоча в рішенні суду, яким колишньому заступнику голови СБУ було відмовлено в задоволенні позову до В.Ющенка про захист честі та гідності, уточнюється: глава держави згадав В.Сацюка як власника дачі, де його отруїли, а не організатора чи виконавця замаху.
Малоймовірно, що в матеріалах справи є відомості про прізвища причетних до злочину проти нього, які б В.Ющенко називав як підозрюваних. За цей час неодмінно сталося б витікання інформації, оскільки змінювались і слідчі, і генеральні прокурори, і найвище керівництво держави. Урешті-решт важко припустити, що нинішня влада не зацікавлена в доведенні справи до суду і вироку. Адже, якщо підтвердяться деякі з версій, що блукали в ЗМІ, це стане болючим ударом по політичних амбіціях конкурентів «регіоналів» на наступних парламентських виборах.
Наприкінці минулого року новопризначений Генпрокурор Віктор Пшонка припустив, що отруєння В.Ющенка діоксином не було. Для подальшого розслідування, за словами керманича ГПУ, необхідні повторні зразки крові екс-президента. Однак, як можна зрозуміти із заяви Г.Москаля, дотепер слідчі наглядового органу отримати такі зразки не спромоглися. Втім, навряд чи їх можна звинуватити в незацікавленості завершити розслідування. Якщо зняти всі політичні нашарування, стане зрозумілим: встановлення істини в цій справі не вигідне лише тим особам, які від цього постраждають найбільше.
З плином часу відсоток діоксину в крові, звичайно ж, зменшується. Відповідно, зменшується і ймовірність того, що хтось відповість за злочин, який, по суті, змінив перебіг і результати виборів 2004 року…
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.36 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!