Високі вимоги - малі гарантії

За умов нового статусу оклад помічника повинен становити не менше від половини окладу судді

Незважаючи на важливість роботи помічника судді, його правовому статусу на законодавчому рівні до прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» не було приділено належної уваги. Права та обов’язки в основному визначалися типовою посадовою інструкцією. Із прийняттям реформеного акта ситуація змінилася. Проте не на краще…

Уповноважений допомагати

Стаття 151 закону «Про судоустрій і статус суддів» закріпила правовий статус помічника судді на законодавчому рівні. Згідно з указаною статтею «кожний суддя суду загальної юрисдикції може мати помічника, правовий статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж роботи в галузі права не менше трьох років. Помічники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду, на них поширюється дія Закону України «Про державну службу». Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді. Період перебування на посаді помічника судді зараховується до трудового стажу за спеціальністю такого помічника».

Згідно з чинним законодавством помічник судді не наділений повноваженням здійснювати правосуддя. Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затверджене рішенням РСУ від 25.03.2011 №14, до його обов’язків відносить:

• підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи;
•  участь у попередній підготовці судових справ до розгляду;
•  підготовку за дорученням судді проектів запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних з розглядом конкретної справи, проектів судових рішень, інших процесуальних документів, які приймаються суддею або під головуванням судді, виконавчих документів;
• оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим особам, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контроль за своєчасністю надсилання цих копій;
• контроль за своєчасним проведенням експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами внутрішніх справ постанов судді про примусовий привід, а в разі невиконання таких постанов — підготовку проектів відповідних нагадувань тощо.

Переконані, що, попри інколи скептичні відгуки про важливість посади помічника судді, вона, незважаючи ні на що, є не тільки важливою, а й необхідною. Основна діяльність помічника судді пов’язана з виготовленням проектів судових рішень, що значно збільшує продуктивність праці судді. Крім того, помічник часто працює як секретар, виконує інші доручення судді.

Зауважимо, що в США та деяких країнах ЄС помічник судді є його персональним асистентом. Суддя може вибирати собі помічника та пропонувати йому змінити місце роботи разом із собою. У Польщі до кола обов’язків помічників суддів належать:

• підготовка проектів судових рішень та інших документів;
• збір інформації, необхідної судді для розгляду справи;
• контроль за роботою секретарів тощо.

Помічник судді є не персональним асистентом, а працівником апарату суду, який допомагає кільком суддям. У Данії помічник судді в подальшому може й сам одягти мантію.

 З правом тільки на… звільнення

 В Україні з прийняттям закону та положення помічники суддів опинились у вкрай невигідному становищі. Наприклад, у разі припинення повноважень судді його помічник теж звільняється із займаної посади.

Погоджуємося з думкою помічників суддів Придніпровського районного суду м.Черкас, висловленою в газеті «Закон і Бізнес» (№36/2011. — Прим. ред.), та й, мабуть, усіх помічників суддів України, більшості науковців і практиків, що положення обмежує право держслужбовця на просування по службі, яке гарантоване ст.27 закону «Про державну службу». А тому виникає запитання, чи варто іншим працівникам суду прагнути зайняти посаду помічника судді на певний період, адже останній виконує високоінтелектуальні завдання, пов’язані з аналітикою, дослідженням та вивченням справ, законодавства, яке постійно змінюється, простежує документацію, пов’язану з провадженнями в справах. Чи є в цьому сенс? Чому помічник, який кваліфіковано виконує свої посадові обов’язки, прагне й надалі працювати на займаній посаді, має звільнятися разом із суддею, а в кращому випадку (при наявності в суді вакансій) йому може бути запропоновано посаду, яка не вимагає вищої юридичної освіти (працівника з обслуговування будинку правосуддя чи друкарки)? Чи не порушуються тим самим трудові права людини?

Згідно з п.17 положення в разі тривалої відсутності судді (відрядження, відсторонення від посади, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) його помічник може тимчасово виконувати обов’язки помічника іншого судді, про що на підставі особистої заяви помічника та подання відповідного судді видається наказ керівника апарату. Крім того, у випадку тривалої відсутності судді на його помічника (в разі згоди) наказом керівника апарату може бути покладено тимчасове виконання обов’язків працівника апарату суду. За небажання виконувати обов’язки помічника іншого судді або працівника апарату — звільнено з посади на підставі п.6 ст.36 Кодексу законів про працю.

Помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та закону «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді — за наказом керівника апарату. У разі припинення повноважень судді відповідного суду помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Здається, така процедура звільнення помічника судді є законною, обгрунтованою та логічною. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 КЗпП. Проте вважаємо це однобічним, вузьким підходом до розуміння суті проблеми.

 Новели зворотної дії

 Згідно з ч.1 ст.58 Конституції «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи». Якщо уважно проаналізувати норми закону та положення (хоча б стосовно процедури звільнення помічника судді), можна дійти висновку, що вони мають зворотну дію в часі. Зокрема, якщо до прийняття закону та положення людина працювала на займаній посаді незалежно від обіймання посади суддею, то тепер, як уже було зазначено, у разі припинення повноважень судді його помічник звільняється із займаної посади.

Заради справедливості відзначимо: запропонована процедура добору помічників піддавалася б меншій критиці, якби вона стосувалася лише помічників, які приймаються на роботу після набрання чинності законом чи положенням.

Для комплексного розуміння проблеми, крім вищенаведеного, звертаємо увагу на ту обставину, що згідно з ч.3 ст.22 Конституції «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Згідно з рішенням Конституційного Суду від 11.10.2005 №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання «зміст прав і свобод людини — це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини — це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».

Приходимо до висновку, що ст.151 закону та положення не зовсім узгоджуються з ст.22 Конституції та звужують обсяг прав помічника судді.

 Некомпенсовані незручності

 Стаття 30 закону «Про державну службу» містить вичерпний перелік підстав для її припинення, серед яких відсутня така, як вимога судді. У випадку звільнення або переведення судді, за поданням якого помічника було призначено на посаду, стає можливою ситуація, коли звільнення помічника суперечитиме іншим актам. Уважаємо, що таке звільнення може бути застосоване тільки до працівників патронатних служб.

Як відомо, їх мають лише особи, що належать до політиків. Такі служби сприяють діяльності політичного діяча, надають йому технічну, інформаційну допомогу. Їх працівники виступають радниками, експертами і т. ін.

Частиною 5 ст.15 закону «Про державну службу» встановлено, що Президент, Голова Верховної Ради, члени Уряду, глави місцевих державних адміністрацій «мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами».

Згідно з ч.2 ст.30 цього закону «зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби».

Особливістю останньої, є те, що всі посади, які передбачають її існування, мають певний термін обіймання, обумовлений перебуванням на посаді керівника патронатної служби. Виходячи з наведеного, приходимо до висновку, що де-факто посада помічника судді є патронатною службою. Проте, перебуваючи в такому «незручному» правовому становищі, помічник судді не отримує інших переваг, які гарантує така служба. Мова йде хоча б про заробітну плату.

Відповідно до ч.1 ст.33 закону «Про державну службу» «оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю». Згідно з п.16 положення оплата праці помічника судді встановлюється відповідно до основних критеріїв класифікації посад державних службовців з урахуванням особливостей та характеру роботи і повинна стимулювати його сумлінну та ініціативну працю.

Проте спостерігається ситуація, коли помічники суддів з відповідною освітою фактично отримують заробітну плату на рівні мінімальної, яка часто зрівнюється з платнею технічних працівників. Переконані: Кабінету Міністрів необхідно визначити порядок оплати праці помічників суддів з урахуванням оновленого статусу. На нашу думку, оклад помічника повинен становити не менш від 50% окладу судді відповідного суду.

Мантія з перевагами в доборі

 Вважаємо виправданою ситуацію, коли помічники суддів мали б перевагу перед іншими кандидатами в судді, оскільки вони, перебуваючи на своїй посаді, набувають відповідних знань, умінь і навичок, ознайомлені з такою роботою зсередини, фактично проходять стажування на посаду судді. Таке положення було б доцільно закріпити нормативно.

Про це неодноразово наголошувалося на міжнародній науково-практичній конференції «Вища кваліфікаційна комісія суддів України: досвід, актуальні питання та перспективи», що проводилася 20—21 жовтня 2011 року. Зокрема, зверталась увага на необхідність створення законодавчо механізму, за яким помічник судді, який працює на посаді більше ніж 3 роки та зарекомендував себе тільки з позитивного боку, міг би бути рекомендований на посаду судді за спрощеною процедурою.

Як відомо, завданням судді є здійснення правосуддя. Законодавчий обов’язок здійснювати добір помічника покладає на суддю невластиві йому функції. Відповідно до п.7 положення суддя самостійно здійснює добір помічників, і лише за його поданням помічник може бути звільнений з посади. Виникає питання: як діяти керівникові апарату, коли, для прикладу, помічник вчиняє прогули, а суддя не вносить подання про його звільнення?

Наостанок підкреслимо, що згідно з роз’ясненнями Державної судової адміністрації «Щодо деяких питань застосування Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції» дія цього положення не поширюється на помічників голови та заступника голови, оскільки ці посади є посадами державних службовців у апараті суду.

Отже, незважаючи на всі добрі наміри законодавця, окремі нормативні акти не завжди враховують усі нюанси відносин. Такий стан справ потребує грунтовних досліджень, результатом чого мають стати пропозиції щодо поліпшення законодавства. Це сприятиме вдосконаленню правового статусу помічника судді, стабільності судової системи та збільшенню до неї довіри.