Суддя Кірєєв не знайшов для екс-прем’єра ні пом’якшувальних, ні обтяжливих обставин
Оголошений Родіоном Кірєєвим вирок у «газовій справі» не став несподіванкою. Саме таке покарання — згідно з нижньою межею санкції ч.3 ст.365 КК — просила призначити сторона обвинувачення. 7 років ув’язнення пророкувала собі й підсудна та її захисники. В опозиції робили ставку на те, що такий строк ув’язнення для їхнього лідера згуртує прихильників. Однак події навколо будинку Печерського райсуду м.Києва пройшли за іншим, спокійним, сценарієм. Можливо, через відсутність останнього як такого.
Сталося, як гадалося
Як зазначав наш тижневик (див. №36 «ЗіБ». — Прим. ред.), Юлія Тимошенко на умовне покарання і не розраховувала. Принаймні в тактиці захисту не було аргументів, які б спрямовувалися на призначення більш м’якого покарання чи перекваліфікацію дій екс-прем’єра. Метою було виключно виправдання Ю.Тимошенко з констатацією відсутності складу злочину. Тому вирок, який 11 жовтня оголосив Р.Кірєєв, і сторони процесу, і суспільство очікували радше як завершення одного з етапів судових процедур. Аби перейти до наступних.
«Беручи до уваги підвищену суспільну небезпечність учинених Тимошенко Ю.В. злочинів, її особу, відсутність будь-якого каяття у вчиненому злочині, суд не вбачає обставин для більш м’якого покарання, ніж передбачено зако-
ном», — значено у вироку. Це автоматично перекреслювало припущення експертів щодо можливості умовного строку. Адже такий вид покарання був би можливим, якби суд знайшов підстави для того, аби вийти за межі санкції ч.3 ст.365 КК і призначити покарання не більше 5 років позбавлення волі.
Водночас у вироку не згадувалось і обставин, які обтяжують вину, що уможливило зупинитися на мінімальному покаранні — 7 років з позбавленням права обіймати посади в органах влади, виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки впродовж 3 років. Був задоволений і цивільний позов НАК «Нафтогаз» у розмірі понад 1,5 млрд грн. заподіяних збитків.
Якщо абстрагуватися від особи підсудної, то, на думку юристів, сам вирок викладений досить професійно. Тобто головуючий за наявних доказів не мав можливості призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Такою є загальна судова практика за цією категорією справ.
Так, теоретично апеляційна інстанція може переглянути розмір покарання. На такі припущення політологів наштовхує висловлювання глави держави про те, що цей вирок — не остаточний. Проте, знов-таки, все залежатиме від того, на чому буде зроблено акцент в апеляційній скарзі: на пом’якшенні покарання чи на невизнанні вини. Про це дізнаємося наступного тижня, коли, як обіцяв адвокат підсудної Юрій Сухов, буде подана апеляція. Адже перш ніж звернутися в Страсбург, на який і покладають усі надії адвокати й сама підсудна, мають бути вичерпані всі національні засоби захисту.
«Разом нас багато…»
До дня проголошення вироку готувались як опозиціонери, так і правоохоронці. ВО «Батьківщина» планувало, що на Хрещатику збереться близько 35 тис. мітингувальників. Прибуло, за даними самої опозиції, близько 3 тис., хоча за даними міліції загальна кількість учасників обох мітингів не перевищувала 1,5 тис. Як наслідок, кількість протестувальників майже дорівнювала кількості правоохоронців. Причому масової активності з боку прихильників Юлії Володимирівни не спостерігалося.
Поодинокі сутички, що виникали в різних кінцях центральної вулиці, не переростали в щось більше. На «штурм» суду пішли тільки народні депутати, яких не допустили в зал засідань, але їхнього запалу вистачило тільки на те, аби потрапити на подвір’я. І добре, адже лише фотокореспондентів і тележурналістів, яким головуючий дозволив бути присутніми під час проголошення вироку, в залі зібралося стільки, що знімали навіть з підвіконь (див. стор.9. — Прим. ред.). Якби ще й нардепи потрапили в зал, без нещасних випадків це могло і не закінчитися.
Натомість на Хрещатику було набагато спокійніше: мітингувальники слухали ораторів, розташувавшись на лавочках, та підкріплювалися заздалегідь припасеними харчами. Дехто із запалом закидав лідерам опозиції, що вони не закликали людей до більш рішучих дій. Однак, напевне, кожен розумів, що 3000 — далеко не майдан-2004. Це 7 років тому опозиціонери поспішали на сцену, аби «засвітитися» на тлі своїх лідерів. А тепер для власної політичної кар’єри безпечніше звертатися по допомогу до Заходу, обіцяти країні «великі неприємності», проводити наради і відпрацьовувати плани подальших дій… На думку політолога Костя Бондаренка, «дуже багато політиків, які виступають на підтримку Тимошенко, потай раді, що вона за гратами, тому що є її електоральне поле, яке вони тепер ділитимуть.
І дійсно, 11 жовтня ніхто не палав бажанням іти на барикади. Очевидно, були очікування, що «барикади» прийдуть самі й попросять стати на чолі. А може, тому, що «помаранчеве» гасло «Разом нас багато…» тепер стосується кількості тих, хто претендує на лідерство в опозиційному русі.
Іншомовний захист
Можливо, дещо неочікуваною стала реакція міжнародної спільноти. Неочікуваною з різних боків. Від одних очікували більш різких заяв, від інших, навпаки, більш дипломатичних.
Наприклад, як повідомив у своєму блозі заступник голови Комітету ВР у закордонних справах Леонід Кожара, в партії президента Франції Ніколя Саркозі насамперед нагадали про необхідність поваги до рішення суду. Національний секретар Союзу за народний рух Давид-Ксав’є Вайс у прес-комюніке партії завважив, що «юридична процедура була ініційована колишнім Президентом України Віктором Ющенком, котрий, як і Юлія Тимошенко, був ватажком «помаранчевої революції»... а не нинішнім Президентом Віктором Януковичем».
Міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні також уважає, що переговори про підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, попри оголошений вирок, мають тривати.
У Росії теж занепокоєні вироком Ю.Тимошенко, але насамперед через те, що він уможливить перегляд укладеної у 2009 році угоди, яка цілком влаштовує «Газпром». До речі, як відзначають політологи, Кремлю також вигідно, щоб Захід тиснув на Україну, аби Київ став більш податливим у перемовинах про Митний союз та більш тісну співпрацю в рамках СНД.
Натомість Сполучені Штати закликали звільнити Ю.Тимошенко «та інших політичних лідерів і колишніх урядовців», надавши їм можливість брати участь у наступних парламентських виборах. На думку Білого дому, в іншому випадку це поставить під сумнів «прихильність української влади демократії та верховенству права».
Щоправда, у Вашингтоні не переймаються тим, який демократичний механізм має бути застосований при цьому. Чи це має бути закон, який заборонить притягувати до кримінальної відповідальності будь-якого чиновника, який заявить про свою опозиційність до чинної влади, чи акт помилування за переліком, який погодять у Білому домі та Євросоюзі. Адже вибіркове застосування (у даному разі — незастосування) кримінального закону не має нічого спільного з верховенством права.
Якщо апеляційний суд ухвалить протилежне рішення (іншого варіанта участі Ю.Тимошенко у виборах 2012 року, на чому наполягають у Білому домі, не існує), це сприйматиметься скоріше як випадковий збіг обставин, ніж верховенство права.
Оберіть собі санкцію
Правники припускають, що найприйнятнішим шляхом для влади, якщо вона зголоситься піти на поступки Заходу, була б повна декриміналізація ст.365 КК. Причому з перенесенням її диспозицій до Кодексу про адміністративні правопорушення, а не лише заміна санкцій фінансовими.
Прикметно, що для того, аби екс-прем’єр не опинилась у в’язниці, минулого тижня внести зміни до Кримінального кодексу запропонувала опозиція. Але не глобальні, які б декриміналізували сам склад злочину, а «точкові», які б допомогли уникнути кримінальної відповідальності виключно колишнім членам Кабінету Міністрів. Урядовців пропонувалося не вважати «службовими особами» в принципі. А решту чиновників за перевищення влади та повноважень усе ж судити і відправляти за грати.
Цей проект (№9157) не знайшов 100%-ї підтримки навіть у лавах опозиціонерів: за його включення до порядку денного ВР не проголосували 6 бютівців та 18 «нунсівців». Адже відсутність кримінального переслідування дозволить міністрам безкарно проводити будь-які оборудки з державними фінансами чи власністю. Навіть якщо для посадовців вищого рівня замість ув’язнення передбачити штраф та обов’язок відшкодувати збитки, це не стримуватиме їх від протиправних дій. Наприклад, як засвідчила та сама «газова справа», завдані збитки можуть оцінюватися мільярдами гривень, а людина, яка несе за них відповідальність, за даними її декларації розраховуватиметься з бюджетом 6000 років. А без санкцій взагалі такі дії, як перевищення чиновниками влади чи зловживання ними своїм службовим становищем, дуже швидко перетворять країну на справжню диктатуру, від якої нас намагається «захистити» Захід.
P.S. 13 жовтня керівник головного слідчого управління СБУ Іван Дерев’янко повідомив журналістам, що порушено ще одну справу проти Ю.Тимошенко — за борги корпорації «ЄЕСУ» перед Росією. За його словами, «Ю.Тимошенко, зокрема, обвинувачується в тому, що, будучи президентом і фактичним власником корпорації «ЄЕСУ», за попередньою змовою з колишнім Прем’єром Павлом Лазаренком вчинила замах на розтрату коштів державного бюджету в особливо великих розмірах шляхом покладання на Кабінет Міністрів зобов’язань приватної корпорації «ЄЕСУ» перед Міноборони Росії на суму $405,5 млн».
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.68 МБ)
Під час оголошення вироку Юлія Володимирівна практично не слухала Р.Кірєєва. Схоже, новини про себе вона дізнавалася за допомогою свого iPad.
Матеріали за темою
ЄСПЛ припинив розгляд справи Тимошенко
22.01.2015
Тимошенко і Луценко реабілітовані - набрав чинності Закон
в„–10 (1152), 07.03—13.03.2014
Які рецепти запропонують Кокс і Квасневський для «лікування» вибіркового правосуддя
в„–41 (1131), 12.10—18.10.2013
Тимошенко підвів переклад рішення ЄСПЛ?
в„–37 (1127), 14.09—20.09.2013
Пов’язувати одне засудження з рухом усього народу не можна
в„–33 (1123), 17.08—23.08.2013
Кримінальну справу проти екс-глави «Нафтогаз України» закрили
в„–29 (1119), 20.07—26.07.2013
Чому насправді шеф ФБР їздив у Качанівську колонію
в„–24 (1114), 15.06—21.06.2013
Справа Щербаня може бути направлена до суду й без допиту Ю.Тимошенко?
в„–20 (1110), 18.05—24.05.2013
Невизнання ЄСПЛ наявності політичних мотивів арешту Тимошенко руйнує стратегію її захисту
в„–18-19 (1108-1109), 09.05—17.05.2013
ЄСПЛ не знайшов політики в арешті Тимошенко
07.05.2013
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!