Вихід на пенсію на пільгових підставах не дає права на обов’язкову частку у спадщині
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
13 квітня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, третя особа — сьома Луганська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на частку у спадковому майні, за касаційною скаргою Особи 7 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 22.07.2008,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2007 року Особа 6 звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на частку у спадковому майні.
Позивачка зазначала, що Інформація 1 помер її батько, Особа 8, внаслідок чого відкрилась спадщина, до якої увійшла квартира за Адресою 1. 5.09.2007 сьомою Луганською державною нотаріальною конторою відповідачу, Особі 7, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Посилаючись на те, що вона, будучи спадкоємицею першої черги за законом, як непрацездатна має право на обов’язкову частку у спадщині, однак з поважних причин пропустила встановлений законом строк для подання нотаріусу заяви про її прийняття, позивачка просила визначити додатковий строк для подання нею такої заяви, визнати недійсним одержане відповідачем свідоцтво про право на спадщину за заповітом та визнати за нею право на 1/2 частку квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Луганська від 20.05.2008 у позові відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 22.07.2008 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Продовжено Особі 6 строк для прийняття спадщини, визнано частково недійсним видане 5.09.2007 на ім’я Особи 7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом та визнано за Осо-бою 6 право власності на 1/2 частку квартири за Адресою 1 в порядку спадкування обов’язкової частки після смерті її батька, Особи 8.
У касаційній скарзі Особа 7, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не має права на обов’язкову частку у спадщині, оскільки на день її відкриття не досягла пенсійного віку, встановленого законом для жінок, а вихід її на пенсію на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність і права на обов’язкову частку у спадщині не дає.
Такий висновок є правильним.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1200 ЦК, яка на підставі ч.1 ст.8 ЦК підлягає застосуванню до спірних відносин, непрацездатними особами є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом.
Статтею 26 закону «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» для жінок визначено пенсійний вік 55 років.
Судом установлено, що позивачка народилась Інформація 2. Батько позивачки, Особа 8, помер Інформація 1. Отже, на день відкриття спадщини, яка відкрилась унаслідок смерті батька позивачки, вона не досягла пенсійного віку, встановленого законом для жінок.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що права на обов’язкову частку у спадщині позивачка не має.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що з жовтня 2003 року позивачка вийшла на пенсію за вислугою років. Однак при цьому апеляційний суд не врахував, що вихід на пенсію на пільгових підставах права на обов’язкову частку у спадщині не дає.
Таким чином, апеляційний суд помилково скасував рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст.339 ЦПК є підставою для скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись п.3 ч.1 ст.336, ст.339, п.4 ч.1 ст.344 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 7 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Луганської області від 22.07.2008 скасувати і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 20.05.2008.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.43 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!