Новий МК значно розширить повноваження митників та їхній вплив на визначення вартості товарів, що імпортуються
Нещодавно на сайті профільного парламентського комітету з’явилася нова, доопрацьована, редакція проекту Митного кодексу, зареєстрованого за №8130д, що свідчить про ймовірність ухвалення цього важливого документа найближчим часом. Чи можна сподіватися, що тоді зникнуть проблеми з необгрунтованим завищенням митної вартості та оплатою багатогодинних простоїв через виникнення спорів — спробуємо розібратися.
Базове поняття
Передовсім слід звернути увагу на один із центральних елементів митного права й одночасно камінь спотикання — митну вартість товарів. Саме вона є базою оподаткування під час здійснення експортно-імпортних операцій. Тому прозора та чітка процедура визначення митної вартості є запорукою дотримання прав та інтересів як суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, так і держави.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.415 проекту).
Як і нині, митна вартість товарів має визначатися декларантом під час подання документів для проведення митного оформлення. Цікавим є те, що автори законопроекту в ст.416 пропонують диференціювати порядок визначення митної вартості для товарів, що ввозяться в митному режимі імпорту, і товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від митного режиму імпорту. Зазначимо, що відповідно до чинного Митного кодексу порядок визначення митної вартості залежить лише від напрямку переміщення товарів. Для визначення вартості товарів, що ввозяться на митну територію держави, існує шість методів, які використовуються послідовно. При вивозі товарів застосовується один метод.
Відповідно до ст.431 проекту митною вартістю товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України та розміщуються в митні режими, відмінні від режиму імпорту (крім митного режиму «транзит») зі справлянням податків, здійснюється відповідно до гл.60. Зазначимо, що гл.60 урегульовує порядок визначення митної вартості товарів при поміщенні їх у митний режим імпорту. При зміні митного режиму митна вартість, визначена при першому розміщенні товару в митний режим, підлягає заміні митною вартістю, визначеною відповідно до наступного митного режиму. Наприклад, декларуючи товар у режимі митного складу, будемо мати одну митну вартість, а при випуску його у вільний обіг — іншу, з якої й виконуватимуться платежі до державного бюджету. З уведенням такої норми, безперечно, спрощується порядок декларування товарів у митні режими, не пов’язані з платежами до державного бюджету.
Порядок визначення митної вартості при вивозі товарів за межі митної території України в проекті мало чим відрізняється від порядку чинного Митного кодексу й визначається як ціна товару, вказана в рахунку-фактурі або рахунку-проформі.
Для визначення митної вартості товарів, як і тепер, проект передбачає 6 методів визначення митної вартості, що цілком відповідає нормам міжнародного права, зокрема Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Проте застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (основного методу) зазнало певних змін, до яких повернемося пізніше.
Частина 4 ст.416 проекту вводить прогресивну норму — можливість визначення митної вартості до моменту перетину товаром митного кордону, що має значно прискорити проходження митних формальностей (нинішнє поняття «митні процедури» в проекті замінено поняттям «митні формальності») та позитивно вплинути на розвиток зовнішньої торгівлі. Проте ця норма є суто декларативною. Такий порядок визначення вартості можливо застосовувати тільки у випадках, передбачених Митним кодексом. При цьому в проекті такі випадки не визначені, що, по суті, робить застосування цієї норми неможливим.
Процедура декларування
Для обов’язкового подання декларації митної вартості автори пропонують залишити тільки 2 випадки:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, зазначені в ч.11 ст.424, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо покупець та продавець пов’язані між собою.
Зауважимо, що ст.424 проекту врегульовує порядок визначення митної вартості за ціною договору (так званий перший метод), а ч.11 цієї статті встановлює подальші витрати, що додаються до фактично сплаченої ціни товарів при визначенні їх митної вартості.
Хоча підстав залишилося тільки дві, навряд чи можна сказати, що декларацію митної вартості доведеться подавати рідше, ніж тепер. Змін зазнає і перелік документів, подання яких є необхідним для визначення митної вартості.
Обов’язковими для подання проект передбачає такі документи:
1) декларацію митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.6 ст.418, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього (в разі їх наявності);
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);
4) банківські платіжні документи (в разі оплати рахунка), які стосуються оцінюваного товару;
5) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами постачання витрати на транспортування не включені до вартості товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) страхові документи (в разі наявності таких), а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Митний орган вимагає
Крім вищенаведеного переліку, проект установлює обов’язок декларанта на письмову вимогу митного органу протягом 10 днів надати такі документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про постачання товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про платежі третім особам на користь продавця, якщо такі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов договору (контракту);
4) витяг з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію вантажної митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
9) сертифікат про походження товару.
Тепер митники не зможуть вимагати калькуляцію виробників (яку ті відмовлялися надавати, посилаючись на комерційну таємницю) й інформацію зовнішньоторговельних і біржових організацій про вартість товару та/або сировини, які вони наразі мають право вимагати відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 20.12.2006 №1766.
Перелік документів, які слід подати в разі, якщо продавець і покупець є пов’язаними особами, зменшився майже вдвічі. Відповідно до проекту потрібно подавати:
1) витяг з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, які є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Зазначимо, що нині неподання навіть одного документа, який вимагається митним органом, є підставою для визначення митної вартості митницею. Неподання навіть неіснуючого документа є підставою для зміни митної вартості.
Коригування митної вартості
Проект передбачає 3 підстави коригування митної вартості митним органом. Першою є неподання документів, що підтверджують митну вартість. Кроком уперед є те, що автори звернули увагу на проблему й передбачили, що декларанти зобов’язані подавати документи, яких вимагає митний орган, тільки за наявності таких.
Новою підставою для коригування слугуватиме неправильно проведений розрахунок митної вартості. Водночас у проекті не уточнюється, що саме потрібно під цим розуміти. Вказана обставина може породити неоднозначне тлумачення під час правозастосування. Наприклад, якщо заявлена декларантом митна вартість не відповідає середньому рівню цін за базою даних ЄАІС ДМС, митний орган може скоригувати її. Чи є доцільним уведення такого оціночного поняття?
Ще одна підстава коригування митної вартості — за результатами документальної перевірки. Зазначимо, що вона не є нововведенням.
Лише обгрунтовані сумніви
Митний орган за наявності сумнівів у достовірності поданих документів може здійснити контроль митної вартості після митного оформлення шляхом проведення документальної перевірки. При цьому її строк обмежується 3 роками. У разі визначення нової митної вартості декларант буде зобов’язаний саме з неї сплатити мита і податки.
Натомість декларант має право вимагати в митного органу обгрунтованого підтвердження сумнівів у правильності визначення митної вартості (для відповіді на заяву встановлено строк 20 днів) та оскаржити таке рішення. Процедура оскарження залишається без змін і передбачає як адміністративний, так і судовий порядок.
Цікаво, що до доопрацювання в комітеті проект передбачав обмеження строку коригування митної вартості товарів, випущених у вільний обіг, 20 днями, після чого митна вартість вважалась остаточно визнаною. Навряд чи можна сподіватися, що вказану норму повернуть до кодексу.
Економічні оператори
Певних змін зазнав і порядок застосування першого методу визначення митної вартості (за ціною договору). Він, як і раніше, визнається основним і найбажанішим до застосування. Проте тепер з’явилася нова норма, викладена в ч.23 ст.424. Відповідно до неї право на автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), мають уповноважені економічні оператори (нове поняття для вітчизняного митного права).
Діяльності уповноважених економічних операторів присвячена гл.10 проекту. Такий статус може надаватися митницею суб’єктам господарювання, створеним відповідно до національного законодавства, які відповідають установленим проектом вимогам. Крім пільгового застосування методів визначення митної вартості, уповноважені економічні оператори мають низку інших пільг під час проведення митних формальностей.
Цікаво, що до доопрацювання в комітеті спрощений порядок застосування першого методу в проекті передбачався також для великих платників податків та інших підприємств, які імпортують в Україну сировину для виробництва і не мають податкового боргу, а також підприємств, які є учасниками асоціацій, спілок та інших об’єднань імпортерів і виробників, якщо митна вартість, що ними заявляється, відповідає ціновій інформації, отриманій митними органами від зазначених об’єднань.
У проекті з’явилися додаткові підстави не застосовувати перший метод. Відповідно до ч.2 ст.424 метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору (контракту) не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не є визначеними кількісно і достовірними та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні. Найбільше здивування викликає положення про відсутність «хоча б однієї складової» митної вартості.
Як бачимо, перелік витрат, що мають бути включені до митної вартості, надзвичайно великий. Чи можуть у рамках одного постачання бути понесені всі витрати? Звичайно ж, ні. Тобто, якщо не були включені всі з можливих витрат, це означає, що ми маємо відсутність складової митної вартості та не можемо застосовувати перший метод. До того ж така норма суперечить положенням Угоди про застосування статті VII ГАТТ, ратифікованої Україною. Тому будемо сподіватися, що законодавці вилучать вказану норму.
Як бачимо, автори врахували деякі проблемні для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності моменти визначення митної вартості товарів. При цьому необхідно констатувати, що проект значно розширив повноваження митних органів та їхній вплив на порядок визначення митної вартості. Введено нові підстави для коригування митної вартості та відмови від застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Проект так і не передбачає реальної можливості визначення митної вартості товарів до моменту перетину ними митного кордону України.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.43 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!