На минулому тижні судовими дебатами поновився процес у «газовій справі». Представники обвинувачення й захисту повторили свої позиції щодо винуватості чи невинуватості Юлії Тимошенко.
Пауза пішла на користь процесу. У залі засідань не відчувалося тієї напруженості, як раніше, оскільки не було традиційного обміну люб’язностями між підсудною та головуючим у справі. Очевидно, сторона захисту відмовилась і від тактики затягування слухань, адже в її інтересах тепер, навпаки, якомога швидше почути вердикт, аби мати можливість подати апеляцію.
Обвинувачення не стало вимагати максимального покарання, передбаченого ч.3 ст.365 Кримінального кодексу, обмежившись мінімумом, указаним у санкції, — 7 роками. Захист, як і належить, наполягав на виправданні Ю.Тимошенко за відсутністю складу злочину. І жодних нових аргументів, які не були озвучені під час допиту свідків.
Ключова розбіжність для кваліфікації дій екс-прем’єра полягає в оцінці факту видання нею одноосібних директив на переговори з «Газпромом». Захист виходить з того, що такі вказівки мали для делегації НАК «Нафтогаз» рекомендаційний характер, оскільки Уряд узагалі не може втручатися в дії суб’єктів господарювання. Прокуратура, навпаки, вважає, що директиви мали бути затверджені Кабміном, а отже, Ю.Тимошенко діяла з перевищенням влади. Відповідно, її дії охоплюються диспозицією ст.365 КК, а з урахуванням завданих державі збитків — ч.3 цієї статті. Також наявний спір щодо тлумачення статусу Ю.Тимошенко, в якому вона діяла, підписуючи директиви. А від цього залежить, перевищила підсудна владу як її представник чи вийшла за межі організаційно-розпорядчих функцій, якими була наділена.
Можливо, дебати і повинні були вирішити цей теоретичний спір. Адже не так уже часто в судовій практиці траплялися випадки притягнення високопосадовців до кримінальної відповідальності за перевищення влади, аби була сформована правова позиція у вигляді постанови Пленуму Верховного Суду.
Принагідно цей процес засвідчив, що дебати як стадія кримінального процесу виправдовують своє призначення лише за умов наявності суду присяжних. Адже за час процесу сторони вже виклали одна одній усі факти та висловили заперечення. Та й у судді, як правило, оцінка доказів формується ще на стадії їх дослідження.
Для журналістів, які висвітлюють процес, дебати також не стали головною новиною, оскільки правова аргументація важко сприймається читацько-глядацькою аудиторією, а отже, відходить на другий план. Тому найбільше уваги було прикуто до подій навколо процесу: спроб прихильників екс-прем’єра прорватися крізь міліцейські кордони до приміщення суду, заяв опозиційних політиків, які приходять на процес, аби використати сумуючих у дворі журналістів для оприлюднення своєї позиції. Інколи — навіть тієї, що ніяк не стосується самого процесу.
Між дебатами і вироком залишилася одна стадія — останнє слово Ю.Тимошенко. За прогнозами, які висловив один із захисників екс-прем’єра Микола Сірий, головуючому в справі Родіону Кірєєву знадобиться близько 2 тижнів, аби проаналізувати кожен доказ, зіставити аргументи та дати їм оцінку. Тож вердикту слід очікувати десь у середині жовтня. Зачекаємо…
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.16 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!