Допустивши молоді партії до суперництва, ПР розширила собі коло майбутніх союзників
Початок місцевих виборчих кампаній вже не за горами, але правила їх проведення стабільністю не вирізняються. І, хоча в липні новий закон підписав Президент, вже через місяць влада покаялась і частково виправила скоєне.
Правда, до викреслювання спірних норм у ПР підійшли вибірково, що не завадило на позачерговій сесії, скликаній 30 серпня, набрати 264 голоси за прийняття змін, запропонованих автором початкової редакції закону, за основу й відразу в цілому.
Робота над помилками
Ситуація, яка почала складатися навколо закону про місцеві вибори після того, як він набрав чинності, ненав’язливо нагадує про деякі моменти останніх років правління Лео¬ніда Кучми. Тоді, нагадаємо, довгий час опозиція говорила про необхідність унесення змін до Основного Закону, але гарант цю ініціативу перехопив.
Аналогічно влітку 2010-го більшість політичних «меншовиків» критикували за¬пропонований Партією регіонів закон і обіцяли добитися відміни недемократичних норм. І після майже місячного мовчання влада раптом не тільки вирішила піти назустріч ідеям оновлення, а й організувати для них режим максимального сприяння.
Після того як новий закон піддався масованій критиці не тільки опозиції, а й зарубіжних експертів, абсолютною несподіванкою заява глави держави, мабуть, не стала. Та все ж слова Віктора Януковича про те, що він «наполягатиме на тому, аби відбулося позачергове засідання Верховної Ради для того, щоб змінити цей закон і полі¬тичні сили мали можливість за новим законом брати участь у виборах», суттєво пожвавили останні літні дні.
Незабаром у ВР був зареєстрований «поправочний» законопроект за підписом автора попередньої версії Олександра Єфремова. За минулі менш ніж два місяці (первинна версія предмета обговорення датована 29 червня) думка глави фракції ПР піддалася, здавалося б, радикальному перегляду. І тепер у тексті пояснювальної записки з’явилися самокритичні формулювання «дискримінаційний критерій», «не повною мірою відповідає демократичним основам», «порушення принципів рівності». При цьому дуже далеко шляхом самобичування в партії влади заходити не стали, за¬пропонувавши переглянути тільки частину засуджуваних нововведень.
Іншим приводом для екстреного внесення правок слугувала «сирість» самого тексту документа. Через це більшість мають технічний характер. Хоча деякі правки можуть привернути увагу, незважаючи на їхню примарну функціональність.
Серед них — уважна розстановка по тексту формулювань, що визначають права партійних осередків, кандидатів від яких уже зареєстрували комісії (раніше, наприклад, починати агітувати могли організації, які тільки висунули своїх претендентів). Інша потенційно цікава перестановка слів торкнулася виборів Верховної ради АРК і ра¬йонних рад у містах — нова редакція передбачає, що взяти участь у них можуть не виборці, котрі проживають на території округів, як раніше, а офіційно там зареєстровані. При всій зовнішній нешкідливості такої поправки вона все-таки залишає питання з приводу інтерпретації поняття «виборча адреса» (не обов’язково відповідна «прописці»), введеного законом про державний реєстр виборців.
Хоча увагу фахівців з виборчого законодавства можуть привернути багато поправок, політикум, судячи з усього, більше цікавили два моменти. Перший з них — те саме розширення можливостей політсил, про яке говорив глава держави. Норма про те, що своїх кандидатів можуть висувати тільки регіональні представництва партій, заре¬єстровані не раніше ніж за рік до виборів, скасовується. А значить, ряду молодих парторганізацій (зо¬крема й лояльних до влади) знову відкривається дорога до світлого представницького майбутнього.
Інше серйозне нововведення зачепило порядок формування територіальних виборчих комісій, який чинне законодавство віддавало на відкуп парламентським фракціям. Дещо уточнивши й розписавши принципи підпорядкування комісій і чітко розподіливши між ними обов’язки, автор документа запропонував подобу компромісного рішення. У новій версії закону кількість членів ТВК збільшується до 18 чоловік, запропонованих не менш ніж 9 місцевими організа¬ціями різних партій. З них до 15 можуть делегувати регіональні представництва парламентських сил — як партій, так і блоків (максимум по 3 людини від «одиниці»), а решту обиратимуть жеребкуванням серед претендентів інших охочих узяти участь у перегонах.
Небезкорисливе прозріння
Зрештою, вирвані з відпустки парламентарі 264 голосами врятували регіони від «нечесних виборів», підтримавши проект О.Єфремова. Попутно погодилися з тим, що претендувати на представницький мандат можуть громадяни, котрі досягли 18-річного віку на день голосування, а не на день висунення своєї кандидатури, як було записано спочатку. Також вилучається вимога від кандидатів надавати фотографію 9 х 12, залишивши фотографію 4 х 6, оскільки, як відзначив спікер Володимир Литвин, «де сільський депутат візьме фотографію 9 х 12»?
Новий законопроект О.Єфремова не розглядався в гордій самотності — представники опозиції раніше запропонували свої варіанти. Проте — з прогнозованим результатом: законопроекти бютівця Льва Бірюка і «нашоукраїнця» Арсенія Яценюка набрали 145 і 153 голоси відповідно, а документ під авторством Юрія Кармазіна відхилили «за умовчанням». Мабуть, тому опозиціонери дивляться в майбутнє з великим скепсисом. Так, у «Нашій Україні» вважають, що «косметичні зміни» серйозного результату так і не дадуть.
Раптова тяга партії влади до демократизації власного закону виглядає передбачувано. З одного боку, після того, як на адресу свіжої ініціативи несхвально висловилися не тільки вітчизняні експерти, а й американські політики, можна було припустити, що керівництво країни захоче її відкоригувати. Передусім для того, щоб виглядати демо¬кратами в очах зарубіжної громадськості, та й доброзичливе ставлення власних громадян напередодні виборів зайвим не буде.
З другого боку, на руку тій же примарній демократичності зіграє відміна горезвісної «норми 365». Влада благородно готова піти назустріч молодим партіям, хіба це не похвально?
Очевидно, похвально, але серед як опозиції, так і експертів давно зріють підозри з приводу безкорисливості подібного наміру. Спочатку ідея про те, що регіональні представництва політичних партій повинні бути зареєстровані не менш ніж за рік до дня виборів, «пройшлася катком» по перспективах новостворених партій, очолюваних переважно політиками, які непогано себе зарекомендували під час президентської кампанії. Таким чином, у Партії регіонів, з одного боку, позбавили себе ризику конкурувати з «молодими і перспективними», але дещо полегшили становище партій зі стажем, по яких ударила заборона на блоки, і «Батьківщини» насамперед. У світлі цього бажання повернути на поле гравців, які можуть претендувати на частину електорального пирога прихильників Юлії Тимошенко, здається надзвичайно логічним і обгрунтованим.
Крім того, розширення «асортименту» політсил, представлених у бюлетенях, може послужити і по-іншому. Як показали недавні опитування населення (правда, предметом інтересу соціологів були парламентські шанси партій), популярність ПР у країні помітно впала. А після того, як рядові виборці ¬отримають перші рахунки за комунальні послуги з новими цифрами, рейтинг може постраждати ще більше. І гарною підмогою тут виявляться можливі «сателіти», з якими потім можна було б комфортно складати коаліції, навіть не продемонструвавши високих результатів. І чим більше лояльних осередків висунуть своїх кандидатів — тим краще.
Хоч як би бадьоро «регі¬онали» демонстрували свою демократичність, що зростала на очах, деякі норми нового закону, які викликали не менші нарікання фахівців, ніж ті, котрі були переглянуті 30 серпня, влада відміняти не збирається. І партійний принцип висунення всіх (окрім селищних і сільських голів) надалі залишається в силі, як і багато інших норм, що дозволяють, наприклад, тонко управляти виборчими комісіями, навіть сформованими за ліберальнішими правилами.
Втім, сумніватися в любові влади, представники якої часто демократизуються строго дозовано і явно собі не в збиток, до доцільності зазвичай не доводиться. Та все ж перегляд спірного закону робить полі¬тичну ситуацію цікавішою, хоч і дещо ускладнює підготовку до виборів.
Ксенія СОКУЛЬСЬКА,
«Подробиці»
Опитування «З&Б»
Які ознаки чесних виборів?
Щоразу як до, так і після проведення виборів виникає питання про їх чесність. Дехто вважає, що чесні вибори — це утопія, гарантій того, що воля народу дійсно виконана і влада обрана легітимно, не було й не буде. Якої думки дотримуються народні обранці і які вибори можна вважати чесними, з’ясовувала кореспондентка «ЗіБ».
Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, фракція ПР:
— На мою думку, якщо виконується закон про вибори й відсутні об’єктивні скарги — вибори можуть вважатися чесними. При цьому спостерігачам не варто дуже довіряти.
Святослав ОЛІЙНИК, фракція БЮТ:
— Найголовніше, на моє переконання, це забезпечення рівного доступу до виборчого процесу всіх кандидатів. Наступне, що також є дуже важливим, це пропорційна система формування виборчих комісій, а також невтручання органів державної влади у виборчий процес. Без дотримання цього говорити про чесні вибори немає сенсу.
Юрій КАРМАЗІН, фракція блоку «НУНС»:
— Вибори можна назвати чесними, коли виборчий процес відбувається з до¬триманням закону. На жаль, з кожним роком нерівність кандидатів, які беруть участь у виборах, посилюється, а буква закону все частіше ігнорується.
Михайло ЧЕЧЕТОВ, фракція ПР:
— Насамперед найголовніша ознака чесних, демократичних виборів — це визнання їх результатів міжнародною спільнотою.
Леонід ГРАЧ, фракція КПУ:
— Таких виборів у світі ніколи не було і, мабуть, не буде. За радянських часів були чесні вибори, але чи чесні вони з точки зору вибору як такого. Звичайно, ні. Адже вибір у моєму розумінні — це завжди альтернативність. Сьогодні хіба можна говорити про чесність виборів, коли відбувається маніпуляція суспільною свідомістю, фальсифікація, використовується адмінресурс? Тому це питання досить риторичне.
Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, фракція БЮТ:
— Абсолютно «стерильних» виборів не існує. Ідеалом чесних виборів можна вважати найбільш наближене до абсолютної істини волевиявлення народу. Але в нас говорити про це смішно. Я й досі переконаний, що найчесніші вибори, які в нас відбулися, були в 1990 році. Після того були незначні підтасування, а потім ситуація ставала дедалі гіршою. Тож я гадаю, що майбутні вибори до місцевих рад будуть найбільш нечесними.
Валерій БОНДИК, фракція ПР:
— Чесні вибори передусім залежать від бажання всіх суб’єктів виборчого процесу не йти на порушення закону. Якщо останні домовляються, підписують меморандум і намагаються дотримуватися чесних правил гри, тоді принаймні є декларація чесності виборів. Останні президентські вибори засвідчили це прагнення.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!