Перший пішов. На волю

На його місці міг опинитися будь-хто. Звісно, якби посідав крісло першого заступника голови НАК «Нафтогаз України». Як стверджує Ігор Діденко, він лише виконував директиву Кабміну. А виявилося — особисту вказівку Прем’єра Юлії Тимошенко. За «довірливість» він отримав 3 роки позбавлення волі. Умовно і без конфіскації майна.

Оманливі директиви

Від початку судового процесу І.Діденко проходив за доволі суворою статтею. Разом з іншими чиновниками, причетними до незаконного відчуження і розмитнення в лютому — березні 2009 року газу, що належав «Росукренерго». Завдані державі збитки не потребували особливого доведення, оскільки фактично зафіксовані в рішенні Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма. Іноземні арбітри встановили факт порушення умов контракту й зобов’язали НАК «Нафтогаз України» не тільки повернути «Росукренерго» 11 млрд м3 газу, а й надати додатково 1,1 млрд м3 як неустойку. У грошовому еквіваленті це «тягло» на «особливо великий розмір», що згідно із санкцією ч.5 ст.191 Кримінального кодексу означало щонайменше 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Після того як справа екс-керівника НАК «Нафтогаз України» була виділена в окреме провадження, стало зрозуміло, що І.Діденко навряд чи врешті-решт опиниться за гратами. Більше того, під час судового процесу з’ясувалося, що колишній перший заступник «Нафтогазу» діяв не з власної ініціативи, а керувався директивами Кабміну. Точніше, він так уважав, коли підписував документи замість голови компанії Олега Дубини, який після завершення переговорів з «Газпромом» щодо нових тарифів на блакитне паливо якраз потрапив до лікарні. Це, можна сказати, врятувало його від буцегарні. Як у прислів’ї: якби не нещастя, не було б і щастя.

І.Діденку «допомогло» інше: він не став заперечувати свою провину. За словами адвоката Ігоря Степанова, його підзахисний під час виступу в суді наголосив, що «ніколи не підписав би договорів і не виніс би їх на розгляд правління, якби знав, що директиви, які зобов’язували підписати ці договори, були прийняті одноосібно Тимошенко, а не колегіально Кабінетом Міністрів». Перевіряти справжність паперів він не став, оскільки «абсолютно був упевнений, що це директиви Кабміну, а не особисто Тимошенко».

Також пом’якшувальною обставиною стало, процесуальною мовою кажучи, «щире каяття» І.Діденка під час останнього судового засідання: «Я дуже шкодую, що змушений був виконувати при прийнятті своїх рішень одноосібні вказівки тодішнього Прем’єр-міністра».

Своєю чергою прокуратура перекваліфікувала обвинувачення — на ч.2 ст.364 КК («Зловживання владою або службовим становищем»), санкція якої вже не містить обов’язкової конфіскації майна, а мінімальне покарання в 5 років позбавлення волі дозволяло суду перейти до ще більш м’якого покарання.

З обвинувачених — у свідки

З урахуванням усіх обставин справи 5 вересня суддя Печерського районного суду м.Києва Оксана Царевич оголосила остаточний вирок І.Діденку: 3 роки ув’язнення умовно з позбавленням права обіймати керівні посади, пов’язані з адмініструванням підприємств усіх форм власності.

Після оголошення рішення колишнього високопосадовця звільнили з-під варти і він залишив суд, утримавшись від коментарів. За словами адвоката І.Діденка, «вирок достатньо не упереджений і досить хороший для нього». Тож навряд чи буде оскаржуватися в апеляційному порядку.

Щоправда, епопея з розмитненням «чужого» газу не завершилася. Своїх вердиктів ще чекають екс-голова Держмитслужби Анатолій Макаренко та екс-начальник відділу Київської регіональної митниці Тарас Шепітько. Також не відомо, на кого буде подано позов про відшкодування НАК «Нафтогаз України» завданих збитків у вигляді санкцій, які накладені Стокгольмським арбітражем за порушення умов контракту з «Росукренерго». Адже йдеться про кілька сот мільйонів доларів, які навряд чи можуть навіть солідарно сплатити виконавці вказівок тодішнього керівника Уряду.

Деякі експерти припускають, що перше «газове» рішення позначиться і на процесі щодо Ю.Тимошенко. Точніше, не в тій частині обвинувачень, які наразі досліджуються в Печерському райсуді, а в майбутньому. Якщо інші чиновники, причетні до розмитнення газу, також підтвердять, що діяли за особистою вказівкою Юлії Володимирівни, за цим епізодом буде порушено нову справу проти колишнього Прем’єра. І в новому процесі дотепер обвинувачені виступатимуть у ролі свідків.

У неформальному спілкуванні з журналістами колишні підлеглі Ю.Тимошенко відзначали, що вона не рахувалась із засобами для досягнення мети, яку ставила перед собою. З виконавцями, яких залучала до реалізації своїх планів, — також. За час свого сходження на верхівку влади вона добре навчилася знаходити в підлеглих слабкі місця. При цьому головним інструментом було і залишається вміння Юлії Володимирівни переконувати людей у реальності виконання власних обіцянок.

Учасники операції під умовною назвою «Розмитнення» навряд чи розкажуть, що саме їм обіцяла тогочасний Прем’єр. Статус виконавця все ж краще за  статус співучасника. Проте кожен для себе точно зробив висновок, чого варті «золоті гори» від Ю.Тимошенко. Для І.Діденка — це 3 роки умовно і майже 14 місяців, проведених у СІЗО. Про свій «тягар» інші скоро теж дізнаються. Також від судді...