Реформи від МВФ стабілізують ситуацію, але не допоможуть розвиватися
Підписавши чергову програму спів¬праці з Міжнародним валютним фондом, влада зціпила зуби й пообіцяла: без реформ не обійдеться. Не ясно тільки, наскільки і боржники, і кредитори націлені на серйозні перетворення. Чи всіх улаштовує вирішення ситуативних проблем?
Операція «Затягнутий пасок»
Повернення до свого часу зупиненої співпраці з МВФ стало приводом для свята на урядовій «вулиці». З одного боку, в країну вже прийшла нова порція грошей, яких так довго чекали, з другого — відновлення дружби з МВФ повинне продемонструвати всьому світу: з новою українською владою можна і потрібно працювати. Проте, крім очевидної матеріальної вигоди й «іміджевих дивідендів» від роботи з фондом, в Україні традиційно чекають ще одного позитиву — мимовільної або усвідомленої допомоги в проведенні реформ.
Після того як Уряд пояснив, що зростання тарифів на газ і підняття планки пенсійного віку для жінок не уникнути, втручання МВФ знову, здавалося б, стало своєрідним поштовхом до проведення непопулярних з політичного погляду реформ. Тим більше що можновладці постійно запевняють: вони не збираються зупинятися на досягнутому й готові працювати над «серйозними програмами модернізації економіки», якщо цитувати Миколу Азарова. То які ж зміни на краще передбачає меморандум?
Шпаргалкою для проведення всеосяжних перетворень текст документа не є. Як і у випадку з попереднім меморандумом часів правління Юлії Тимошенко, текст нинішнього швидше намагається дати відповідь на питання «Як жити прямо зараз?». Якщо говорити про глобальні зміни, то цьому присвячений розділ «Реформи, що сприяють зростанню», але більшої конкретики, ніж згадка про вже написаний закон про держ¬закупівлі, там знайти складно.
Найбільш гучні ініціативи Уряду — нові тарифи й пенсійна реформа — проходять якраз за статтею збільшення доходів і зменшення видатків. Наприклад, уважають, що якщо відкласти вихід на пенсію вже у 2011 році, то це дозволить заощадити 2 млрд грн., а корекція системи перерахунку додаткових виплат —ще 6,2 млрд, не кажучи вже про додаткові 3 млрд за рахунок необхідності «спрощенців» переказувати кошти в ПФ. Такі плани виглядають надзвичайно опти¬містичними, але, якщо врахувати, що, наприклад, у 2010 році дефіцит Пенсійного фонду, ймовірно, становитиме понад 26 млрд грн., відразу вийти на нуль Уряду не вдасться.
Пенсійна реформа врятує баланс ПФ, підняття тарифів (схоже, неодноразове) й відміна частини пільг промпідприємствам — «Нафтогазу», скорочення витрат і збільшення податкових надходжень (укупі з їх ретельним адмініструванням — на це сподівається Уряд М.Азарова) в цілому допоможуть латати дірки в державному бюджеті. Наскільки близькі до справжньої реформи й ці нововведення — поки сказати важко.
Обмежені поради
Турботи Міжнародного валютного фонду про те, щоб до моменту «судного дня» наша держава не залишилася без коштів, ви¬глядають цілком виправданими. І покладання надії фонду на проведення хоч би мінімально необхідних реформ пояснюється швидше бажанням спробувати стабілізувати стан боржника, а не одним тільки наміром нести ци¬вілізацію в заблудлі маси. З другого боку, в Україні має вагу і думка експертів, котрі вважають, що МВФ свідомо сприяє тому, аби вітчизняні можновладці обмежувалися півзаходами — ривок у світле майбутнє міг би дуже швидко зняти нашу державу з «кредитної голки».
Навіть з урахуванням того, що повномасштабним анонсом реформ заявлену програму співпраці з Міжнародним валютним фондом уважати важко, можна припустити, що в разі реалізації названі благі наміри допомогли б змінити ситуацію в Україні. Правда, для цього вимоги «розстебнутого гаманця» повинні збігатися з доброю волею потенційних виконавців реформ.
Можна припустити: за бажання перші перетворення, проведені, що називається, з-під палиці, з часом могли б перетворитися на повномасштабні реформи. Підвищення пен¬сійного віку для жінок у перспективі стало б тільки одним пунктом у плані глобального перегляду принципів роботи ПФ, підняття газових розцінок сприяло б енергозбереженню і т.д. Одначе, коли мова йде про діяльність українського по¬літикуму, досвід дозволяє припустити, що справа може не дійти не тільки до розвитку ідей, а й, можливо, до початку їх реалізації.
«Нам би тільки день простояти...»
Складається враження, що, отримавши довгожданий перший транш, керівництво країни продовжує почивати на лаврах, відпуск¬ний період і спека тому сприяють. Помітні зусилля членів Уряду нині спрямовані на те, аби довести, що від «антинародних» рішень громадянинові (до виборів залишилося менш ніж 3 місяці) шкоди не буде. Головне обгрунтування до¬цільності співпраці з МВФ: треба — значить, треба.
Попри те що в Уряді продовжують запевняти: вимоги кредитора будуть виконані і нікуди від них не подітися, є й альтернативні думки. Кажучи про те, що сьогочасні зміни не очікуються, «регіонал» Михайло Чечетов уточнив, що за 10 років, які планується присвятити 5-річному «приросту» пенсійного віку для жінок, багато чого може змінитися. «А що там буде через 10 років? Може, через 10 років ми вже житимемо на Марсі», — риторично запитував він.
Підхід на зразок «Нам би тільки день простояти та ніч протриматися!» (а далі все якось утрясеться) для української влади — одна з улюблених схем поведінки. З урахуванням того, що проблеми з майбутніми «напівреформами» Україну можуть чекати вже на старті, повірити в обіцяну модернізацію важко. Хоча нинішня риторика може пояснюватися перед¬виборною лихоманкою. Та й навряд чи влада поспішатиме псувати відносини з МВФ, адже систематичне невиконання вимог Урядом Ю.Тимошенко вже приводило до заморожування фінансово корисної співпраці. Але й успішне втілення в життя кількох пунктів меморандуму зовсім не гарантує розвитку реформаторських ідей. Дивлячись на поведінку керівництва країни, можна припустити, що воно готове обмежуватися мінімально необхідними нововведеннями, які дозволять триматися на плаву, і розраховує на подальшу видачу кредитних «рятівних кругів».
А ось думка про самостійне плавання, судячи з різноманітної реакції всередині владного табору, традиційно великого ентузіазму не викликає. Ось тільки загрозливі для вітчизняного економічного благополуччя «хвилі» як і раніше ростуть…
Ксенія СОКУЛЬСЬКА,
«Подробиці»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!