Патерналізм має бути змінений на свідомість діяльних громадян, які починають із себе
«Не питай, що Америка зробила для тебе. Подумай, що ти зробив для Америки!» — так характеризував американський пат¬ріотизм Джон Кеннеді.
Ми ж сьогодні все частіше й усе більше бажаємо, щоб наша держава щось дала нам: підвищені пенсії та зарплати, соціальне забезпечення, якісну освіту, безкоштовну медицину.
Ми хочемо домогтися цього від політиків на виборах, від чиновників у канцеляріях і адміністраціях, від бізнесменів і олігархів. Проте самі ми не прагнемо щось робити і щось змінювати у своїй країні.
Так суспільство живе вже 19 років, постійно запитуючи: що Україна зробила для нас?
Витоки патріотизму
Минув рік після досягнення Україною повноліття і 19 — після проголошення державної незалежності. Саме час озирнутися й ви¬значити, що нам подобається, а що ні у своїй країні. Час зрозуміти, що таке патріотизм. І бути справжніми, а не трибунно-майданними патріотами.
Наше суспільство 19 років виховувалося на патерналізмі. Внаслідок цього більшість наших спів¬вітчизників глибоко переконані, що хтось щось має їм дати.
За цією логікою відбувається більшість виборів. Звідси ростуть ноги не¬ви¬конаних передвиборних обі¬цянок і розчарувань. Звідси походить уявлення про політику як постійну оману і про патріотизм як розмаху¬вання прапором або декларування «страшенної любові» до Батьківщини.
Патерналістська сві¬домість має бути змінена на свідомість участі, сві¬домість діяльних громадян, які починають із себе, якщо хочуть щось змінити в країні. Адже патріотизм починається не з носіння вишиванки напоказ, а з того, щоб викинути обгорт¬ку в урну, з того, щоб не вигулювати собаку на дитячому майданчику, з автомобіля, який припарковано у відповідному місці, а не на тротуарі. Характеризується патріотизм свідомим об’єднанням людей для захисту своїх прав у житлові кооперативи, у громадські організації, свідомою участю в суспільно-політичному житті. А не від¬стороненим спостеріганням за політичними ток-шоу.
Так виробляється сві¬домість громадян, які дійсно прагнуть зробити свою країну кращою, можуть вимагати цього від держави. Так поступово формується громадянське суспільство, яке починає висувати вимоги до полі¬тичної системи й державного устрою.
На розвиток парламентаризму
Таке суспільство має бути зацікавлене в максимально розвиненому парламентаризмі. Адже саме Верховна Рада виконує функцію стримувань і противаг відносно виконавчої влади.
Впливовий парламент відіграє ключову роль при формуванні бюджету та визначенні соціально-економічної політики. Тому за умов розвиненого парламентаризму політика держави, як правило, є більш соціально орієнтованою й спрямованою на розв’язання проблем суспільства.
Реальний парламентаризм також є запобіжним чинником «олігархізації» політичної системи. Адже олігархи в більшості випадків гуртуються навколо президентського інституту — за умови, що він впливає на виконавчу владу, — і ним підтримуються.
Проте формування такого ефективного парламентаризму залежить від якості й структурованості партійної системи країни. І тут також не можна обійтися без розвиненої громадянської свідомості.
Банально, але факт: у ВР потрапляють ті партії, за які голосують виборці. Отже, структурована політична система передбачає, що виборці голосуватимуть за політичні сили та кандидатів, які вже зарекомендували себе стійкою позицією та послідовністю в реалізації програмних положень. Це, до речі, покладе край нескінченному процесу створення «одноденних» партій, які виникають під рейтинги лідерів і створюються лише для участі у виборах та отримання депутатських мандатів.
Добробут від самоврядування
Далі суспільство з розвиненою громадянською свідомістю вимагатиме збільшення ролі та розширення повноважень місцевого самоврядування. Адже більшість проблем, з якими люди стикаються що¬-дня — робота комунальних служб, транспорт тощо — має вирішуватися на міс¬цях: це швидше й дієвіше. Проте для розв’язання проблем місцеві органи влади повинні мати, по-перше, повноваження, а по-друге, ресурси. Тому розвиток суспільної свідомості й по¬літичної системи має закономірно привести до передання багатьох повноважень державних адміністрацій до виконавчих органів місцевих рад.
Найголовніше ж — надання місцевим радам можливості самостійно формувати свої бюджети, без участі й тиску центральної влади, а також збільшити частку податків, які б залишалися на місцях. Такий підхід дозволить значно поліпшити і роботу комунальних служб, і якість комунальних послуг, і стан доріг.
Зрештою розвиток непатерналістської суспільної свідомості приведе до покращення умов ведення малого й середнього бізнесу, а отже, до формування середнього класу й загального покращення рівня життя населення.
Розвиток малого й середнього бізнесу, відповідно, спричинить збільшення купівельної спроможності громадян. А це створить умови для зростання обсягів внутрішнього ринку і до збільшення виробництва. Логічно, що остан¬нє уможливить зростання надходжень до бюджету. Таким чином, покращиться добробут громадян, які живуть за рахунок дотацій або працюють у державних установах чи на державних підприємствах.
«Згори» суспільство не змінити
Перерахованого не можна досягти тільки за рахунок реформ. Адже суспільство неможливо змінити «згори». А політико-олігархічна верхівка сприяє розвитку лише олігархічного капіталу і не орієнтується на розв’язання проблем інших людей — пенсіонерів, найманих працівників чи дріб¬них бізнесменів. Тому без нашої ініціативи, без кардинальних змін суспільної свідомості жодних змін на краще не буде.
Втішає те, що за 19 років незалежності патерна¬ліст¬ська свідомість наших громадян потрохи руйнується. Проте це відбувається дуже повільно. Тому, прагнучи розвитку нашої молодої країни, починаймо із себе.
Не питайте, що Україна зробила для вас. Подумайте, що ви зробили для України!
Олексій КРАСНОПЬОРОВ, політолог,
«Українська правда»
Опитування «З&Б»
Чи є українці патріотами?
З одного боку, українці пишаються своєю кухнею і вболівають за національну збірну. З другого — мріють жити за кордоном і не вважають за потрібне сплачувати податки. То чи можна вважати українців патріотами? Із цим питанням кореспондентка «ЗіБ» звернулася до народних депутатів.
Юлія НОВІКОВА, фракція ПР:
— Чимало людей, які жили, напри¬клад, за часів СРСР, асоціюють себе з колишньою державою. Однак я гадаю, що це не виключає патріотизму відносно України. Щоправда, нам ще потрібно працювати над підвищенням національної самоідентифікації.
Валерій ПИСАРЕНКО, фракція БЮТ:
— Сьогодні патріотизм виховується на недостатньому рівні. На моє переконання, ще треба багато чого зробити, щоб кожний українець з гордістю говорив, що він живе в Україні.
Ксенія ЛЯПІНА, фракція блоку «НУНС»:
— Сотні років українці боролися за свою державу. Тому, незважаючи на різні перешкоди, більшість із нас патріоти.
Леонід ГРАЧ, фракція КПУ:
— Очевидно, істинні патріоти мали б розуміти, що це міфічна незалежність, яка не дає жодних гарантій на завтрашній день, і не стали б терпіти обман, який вже триває другий десяток років.
Записала Тетяна КУЛАГІНА
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!