«Заробити гарну репутацію — колосальна праця, а втратити її можна, зробивши одну хибну дію»
Анні БАБИЧ удається так розпоряджатися власним часом, щоб його вистачало і на адвокатську практику, і на громадську роботу. Крім того, Анна Валеріївна бере участь у розробленні законопроектів, проходить навчання у Великій Британії та керується принципом «спочатку гроші — в знання, потім знання — в гроші». В інтерв’ю «ЗіБ» вона розповіла, чому українським адвокатам важко отримати профвизнання за кордоном, а також про те, наскільки сприятливе в Україні середовище для ведення юрбізнесу. Ми розмовляли і про еволюцію ринку адвокатських послуг, і про очікування від інституту корпоративного сектору та засилля англійського права. Адвокат поділилася власним секретом успіху й розповіла, що потрібно робити, аби підкова приносила успіх.
«Слабкою стороною бізнес-адвокатури залишаються стосунки між органами адвокатського самоврядування»
— Анно Валеріївно, недавно адвокатське співтовариство відзначило своє професійне свято. Без сумніву, адвокати — це ті, хто формує інтелектуальну еліту країни. Які чинники, на вашу думку, заважають їм працювати й реалізовувати свій потенціал повною мірою?
— Слід відзначити два глобальні чинники: внутрішній, тобто чинник самосвідомості, і зовнішній — чинник стану сучасного суспільства й державних інститутів. Внутрішній чинник пов’язаний з тим, що професія ще досить молода (за радянських часів адвокатське ремесло було не в шані, оскільки інтелігенція вважалася прихованим ворогом держави) і в незалежній Україні становлення адвокатури вимагає розвитку її етичних норм і правил, а також єдиних підходів до ведення діяльності.
Наприклад, корпоративна культура, що існує в адвокатському середовищі Великої Британії, формувалася століттями, й етичні норми, як мовиться, вбиралися представниками професії з молоком матері. Вітчизняній адвокатурі ще є над чим працювати й куди рости. Але ми рухаємося в цьому напрямку.
Зовнішній чинник пов’язаний з тим, що в суспільстві в сучасних реаліях цінність адвокатської професії дещо нівелюється. Досить часто клієнти відчувають, що можуть обійтися без юриста й вирішити ті чи інші питання самостійно. Але є надія, що ситуація зміниться й у відносинах між клієнтами й державними органами адвокат виступатиме носієм професійних знань, який зможе донести й захистити позицію клієнта.
— Останнім часом в адвокатському середовищі дещо напружена атмосфера — є багато дискусійних питань щодо здійснення професійної діяльності. Як подолати нерозуміння між старим і молодим поколіннями в адвокатурі?
— На ринку є заслужені адвокати, метри ремесла, які застали епоху Радянського Союзу й увібрали в себе середовище, властиве тому часу. Також є нове покоління адвокатів, яке здобуло освіту та практикує вже в незалежній Україні. Останні відкрили нові напрями в професії, зокрема супровід операцій M&A, господарські спори і т.д. Через це додалася частина представників професії, які поступово завоювали свою нішу ринку. Назвемо її комерційною адвокатурою. У кожної з груп своє бачення української адвокатури та її розвитку. Зараз відбувається процес приведення цих позицій до спільного знаменника.
Я — прихильник того, щоб такі процеси між представниками професії проходили еволюційно. Для цього був прийнятий новий закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Але, на мою думку, також вимагають удосконалення Правила адвокатської етики.
— Тобто ті конфлікти, які трапляються, закономірні?
— У цілому так. Якщо раніше було близько 5 юридичних фірм-лідерів і клієнти закономірно потрапляли до однієї з них, то за 20 років, безумовно, ситуація змінилася. Нині на ринку до 50 активних великих і середніх юридичних фірм. Еволюційні процеси відбуваються постійно, адже підростає молоде покоління адвокатів, яке теж хоче діяти на ринку адвокатських послуг.
— Спробуймо провести своєрідний SWOT-аналіз вітчизняної адвокатури. Які її основні сильні та слабкі сторони, ризики й можливості?
— У нас добре складаються стосунки всередині бізнес-адвокатури. У цьому співтоваристві атмосфера дружніша; є розуміння, що таким ставленням ми створюємо синергію для ринку юридичних послуг у цілому. У цьому наша сильна сторона. Є приклади й в інших напрямах або в інших юрисдикціях, коли між адвокатами існує гостра конкуренція і це впливає на їхні стосунки.
А слабкою стороною бізнес-адвокатури залишаються стосунки між органами адвокатського самоврядування. Причина проблеми — у відсутності єдиного органу, який би на належному рівні здійснював регулювання професії та враховував інтереси кожної з груп — плеяди судових адвокатів і представників молодої комерційної адвокатури, що склалася. Проте це еволюційний процес, якого не уникнути.
Наприклад, можна звернутися до досвіду Великої Британії, де є орган, Solicitors Regulation Authority (SRA), що регулює професію. Згідно з правилами цієї організації у Великій Британії є можливість для адвоката, котрий отримав право займатися адвокатською діяльністю в іншій країні, скласти спеціальний іспит (QLTS) і одержати кваліфікацію адвоката (Solicitor). Але для цього країна повинна бути внесена до переліку держав, допущених SRA до складання цього іспиту. Адвокати з Росії, наприклад, успішно складають такий іспит. На жаль, Україну до цього переліку ще не внесено. Ми направили запит, але, на жаль, позитивної відповіді поки що не добилися. Основним каменем спотикання стала відсутність в Україні органу, що регулює адвокатську професію в цілому (на думку SRA), й наявність вищезазначених еволюційних процесів.
— Ви вважаєте, що наявна система органів адвокатського самоврядування дуже складна й розгалужена?
— Новий закон ухвалено з метою реформування системи органів адвокатського самоврядування. Подивимося, як це працюватиме на практиці й чи зможе позитивно вплинути на адвокатське співтовариство, як планується. Проте все у світі рухається до спрощення, і ці процеси неминучі в будь-якій сфері. Тому гнучкість — те, чого потрібно прагнути.
«Виправляти помилки колег потрібно максимально коректно»
— Думаю, ви погодитеся з тим, що вітчизняна адвокатура має чоловіче обличчя. Чи відчуваєте ви себе комфортно в діловому світі, в якому більшість складають представники протилежної статі?
— Як говорив один з моїх викладачів в університеті, з того моменту, коли людина починає розділяти права чоловіка та права жінки, вона вже автоматично здійснює дискримінацію. Не можу сказати, що відчуваю якийсь дискомфорт. У спілкуванні з клієнтами належність до жіночої статі іноді є великим плюсом, головне — уміти правильно цим користуватися (сміється).
Можливо, для жінок є певні сфери, не властиві їм, оскільки їм ближча роль творця. Мені, наприклад, було б складно працювати в кримінальному праві через специфіку цієї галузі. У той же час я знаю жінок-адвокатів, які успішно себе реалізували в даній сфері.
— Як вважаєте, скільки років адвокат повинен працювати, створюючи свою репутацію, щоб вона потім працювала на нього?
— Заробити гарну репутацію — колосальна праця, а втратити її можна, зробивши одну хибну дію.
Якщо на якомусь етапі адвокат перестає практикувати, він перестає відчувати ринок, що не може не позначитися на його репутації. Тому створювати її та працювати над нею потрібно постійно.
— Один з ваших колег висловив думку, що клієнтам здебільшого потрібні не юридичні послуги, а відчуття комфорту. Як забезпечити клієнтові це відчуття й при цьому не втратити себе як особистість?
— Ринок юридичних послуг стає дедалі конкурентнішим. Клієнт уже не готовий платити виключно за юрпослуги, у більшості випадків він хоче отримати допомогу при ухваленні комерційних рішень або готові комерційні рішення. Напевно, це і є той комфорт, про який говорив мій колега.
Наприклад, у такій «чутливій» сфері, як сімейне право, адвокат повинен володіти неймовірною життєвою мудрістю. Оскільки в цього роду питаннях від адвоката часто потрібна ще й психологічна підтримка, гарна порада.
— Думаю, що життєва мудрість потрібна при веденні будь-якого роду переговорів. Як вам удається спрямовувати хід останніх у потрібне русло? Користуєтеся психологічними хитрощами?
— Користуюсь, але якими саме — розповідати не буду (сміється). Поза сумнівом, є низка тактик, які опановуєш тільки завдяки досвіду. З кожним новим клієнтом, з кожними новими переговорами вчишся чомусь новому. Я прагну до будь-яких переговорів готуватися заздалегідь, оскільки величезне значення має те, якої тактики дотримується адвокат. Професіонал повинен, поза сумнівом, володіти елементарними навиками психології та, як у шаховій грі, прораховувати все на кілька ходів уперед. Як говорив класик, «в адвокатському мистецтві... так багато чого залежить від «гри», що недосвідчена людина може скинути кращі карти й потім дивуватися, як могла програти».
— Чи доводилося вам виправляти помилки своїх колег у справах, які вони програли?
— Були й такі випадки. У подібного роду ситуаціях потрібно поводитися максимально етично стосовно колег, оскільки можеш не знати всіх «вихідних даних». Виправляти помилки колег потрібно максимально коректно, не підставляючи їх.
— А подальшу долю клієнтів, проекти щодо яких уже завершені, простежуєте?
— Ми прагнемо вибудовувати з клієнтами довгострокові відносини. З багатьма працюємо впродовж усього періоду розвитку їхнього бізнесу. У таких випадках удвічі приємно бути причетними до успішної побудови клієнтом бізнес-імперії, бути частиною його команди.
«Найважливіше — це спільний успіх із клієнтом, його вдячність і отриманий досвід»
— Яке, на вашу думку, основне мірило успіху адвоката — визнання колег, удячність клієнтів, кількість нулів у гонорарі?
— Насамперед удячність клієнтів, потім уже йде розмір гонорару. Найважливіше — це спільний успіх із клієнтом, його вдячність і отриманий досвід. Розмір гонорару не є самоціллю. Але, на жаль, як говорив герой Андрія Миронова у фільмі «Стережися автомобіля»: «Гроші поки що ніхто не відміняв».
Що стосується визнання колег, то це річ відносна. Багато конфіденційних проектів.
— У що в основному інвестуєте свій дохід?
— На нинішньому етапі — в освіту. Як мовиться, знання за плечима не носити. Вони дають людині велику впевненість. Хай це відчувається не відразу, але на виході начебто з нізвідки виникає потрібний поштовх.
Тому потрібно інвестувати в знання.
— Тобто система «гроші — в знання, знання — в гроші» на практиці працює?
— Так, поза сумнівом.
— Не боїтеся конкуренції іноземних колег, які вийдуть на вітчизняний ринок адвокатських послуг, і наскільки вони вже тепер конкурентоспроможні?
— В Україні склалася дуже сильна ліга національних юридичних фірм, вони ні в чому не поступаються офісам міжнародних юридичних фірм в Україні, а в деяких практиках навіть набагато успішніші.
Вважаю, що будь-який вихід іноземних гравців на вітчизняний ринок буде гарним знаком. Ніхто не освоює нових ніш, не оцінивши їхніх перспектив. Отже, якщо нові офіси іноземних юридичних фірм відкриваються в Україні, то у вітчизняного ринку юридичних послуг такі перспективи є.
Що стосується страхів, то вважаю, що українські юрфірми не бояться конкуренції.
— Як би ви охарактеризували середовище для ведення юридичного бізнесу? Наскільки воно сприятливе?
—Ринок розвивається, але є і зворотний бік медалі. Ряд іноземних інвесторів на нинішньому етапі не готові виходити на український ринок через економічні й політичні чинники, що існують зараз. Це природно. З цього погляду умови не є сприятливими.
До того ж не можу сказати, що ринок повною мірою відновився після економічної кризи 2008 року. Безумовно, даний чинник теж впливає на сприятливість бізнес-середовища.
Деяких інвесторів відлякує складність ведення бізнесу й велика кількість регуляторних вимог в Україні. Все це впливає на кількість клієнтів юридичних фірм і розвиток ринку юридичних послуг.
— Часто юристи скаржаться на засилля англійського права при укладанні угод злиття й поглинання. У результаті левова частка гонорарів іде за кордон, а не українським юристам. Як подолати таке засилля й через який часовий проміжок цього вдасться досягти?
— Дійсно, зараз є така тенденція: середні й великі операції в Україні регулюються, як правило, англійським правом. І не тільки з тієї причини, що воно надає сторонам ряд гнучких інструментів, які не передбачені вітчизняним законодавством, а й унаслідок того, що ніхто не бажає «закінчувати відносини» в українському суді. Клієнти хочуть бути впевненими в справедливості суду й постановленого ним рішення.
Проте існує безліч інших сфер, в яких українські юристи можуть застосувати свої професійні знання, у тому числі й у супроводі операцій М&А. По-перше, це проведення юридичного аудиту українських активів. По-друге, якщо сума операції М&А невелика, то клієнтові недоцільно запрошувати англійського фахівця, який виставить для оплати рахунок, несумірний з розміром самої операції. У тих випадках, коли сторонам вигідно застосовувати українське право для врегулювання відносин, у гру вступають українські юристи.
Одначе, швидше за все, тенденція до використання англійського права та до співпраці з англійськими колегами поки збережеться.
— За рік удасться зламати цю тенденцію?
— Ні, для цього знадобиться значно більше часу.
«На ринку злиття й поглинань зараз дуже активні місцеві бізнес-групи»
— Корпоративний сектор нині перебуває в очікуванні: є кілька законодавчих ініціатив, які повинні змінити правила діяльності суб’єктів господарювання. Зокрема, пропонується ввести інститути корпоративних секретарів, похідного позову й механізм squeeze out. Як ви оцінюєте ці ініціативи? Чи підуть вони на користь бізнесу?
— Закон «Про господарські товариства» діє з 1991 року. З того часу змінились і корпоративні відносини, і бізнес-інтереси, і суспільство в цілому. Керуватися тими базовими нормами, які швидко накидали після здобуття Україною незалежності, украй складно. Тому всі ці ініціативи — правильні й позитивні. Ними вже давно оперує весь цивілізований світ.
Я входжу до складу робочої групи (на базі Центру комерційного права) з розроблення нового проекту закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Звичайно, не все так просто, оскільки є низка конкуруючих законопроектів, якість яких можна оцінювати по-різному. Проте можу сказати з упевненістю, що потреба в змінах законодавства є й утілення в життя цих ініціатив сприятливо вплине на бізнес-середовище. Законопроект, над яким працює Центр комерційного права, є дуже прогресивним і пропонує бізнесу якісне й ефективне регулювання.
— У чому, на вашу думку, полягає першопричина більшості корпоративних конфліктів?
— Думаю, в недобрих помислах партнерів. Якщо з їхнього боку є бажання вчинити несумлінно, завжди є можливість так зробити, відшукавши й використавши ту чи іншу прогалину в законодавстві.
Якщо ж партнери чинять сумлінно відносно один одного й хочуть домовлятися, вони завжди знайдуть компроміс. Навіть якщо певне спірне питання не врегульоване законодавчо. Тому питання недосконалості законів вторинне, першопричина більшості корпоративних конфліктів — у психології та небажанні домовлятися.
— А які інструменти дозволили б зменшити кількість корпоративних конфліктів? Чи стане, на вашу думку, панацеєю поява такої штатної одиниці, як корпоративний секретар?
— Не те щоб панацеєю... але корпоративний секретар буде дуже корисним у ситуаціях, коли в бізнесі є кілька партнерів. По суті, він буде «хранителем ключа» — всієї документації, що істотно спростить життя і керівникам бізнесу, і його власникам.
У той же час на етапі введення цієї позиції слід на законодавчому рівні детальніше роз’яснити його функції. Нині закон «Про акціонерні товариства» недостатньо визначає роль і відповідальність корпоративного секретаря.
— Завдяки професії ви багато подорожуєте, знайомитеся з різними корпоративними культурами й підходами до ведення бізнесу. Практику корпоративного управління яких країн доцільно було б перейняти?
— Останнім часом здебільшого подорожую у зв’язку з навчанням, і виявилася мимоволі залученою до питань, пов’язаних з англійським правом. Останнє може бути корисним для багатьох з погляду як ведення бізнесу, так і культури корпоративного управління.
Проект закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю», в розробленні якого маю честь брати участь, частково відображає елементи корпоративного управління, використовувані у Великій Британії. Це ті елементи, яких потребує наш бізнес, а саме — регулювання істотних операцій, відповідальність виконавчого органу компанії та кожного директора, похідні позови й захист прав міноритарних учасників.
— Які ключові тренди характерні для укладання угод в Україні?
— На ринку злиття й поглинань зараз дуже активні місцеві бізнес-групи, які вже оговталися після кризи. Є певні сектори економіки, які стабільно активні, — це агросектор, фармацевтична індустрія, нафтогазовий сектор, непродуктовий ритейл. Почав оживати ринок комерційної нерухомості. Цього року сектор медіа й Інтернет був також представлений цікавими операціями.
Іноземні компанії поки не особливо дивляться на Україну як країну для інвестування. Думаю, що наступного року (а можливо, і до виборів Президента у 2015-му) ситуація не сильно зміниться.
«Для адвоката найкращим інструментом маркетингу є рекомендації клієнтів і колег»
— Ви є автором безлічі статей у профільних ділових виданнях. Публікації в ЗМІ використовуєте як інструмент для залучення додаткових клієнтів?
— Не є таємницею, що публікації адвоката в профільних міжнародних і національних ЗМІ говорять про його певний професійний рівень. Але для залучення клієнтів цього недостатньо, потрібно набагато й набагато більше.
Переконана, що для адвоката найкращим інструментом маркетингу є рекомендації клієнтів і колег.
— Знаю, що ви суміщуєте адвокатську практику з діяльністю в Асоціації правників України та Київській міській колегії адвокатів. Як удається розпоряджатися часом, щоб його вистачало не тільки на кар’єру, а й на прості життєві радощі?
— Це найскладніше питання для кожної сучасної людини. Що стосується Київської міської колегії адвокатів, то у складі цього органу я роботи не веду. В Асоціації правників України була досить активною до того моменту, поки не почала вчитись у BPP University у Великій Британії. Звичайно, часу на все не вистачає, тому з 2011 року веду діяльність у складі асоціації, але в спокійнішому режимі. Сподіваюся, що після закінчення навчання зможу більше часу приділяти громадській роботі в АПУ.
Бувають періоди, коли, образно кажучи, доводиться жонглювати одночасно трьома кулями та прагнути не впустити жодної. Рецепт насправді простий — самоорганізація. Менше часу на сон, більше — на роботу й інші завдання. Ну й, звичайно, підтримка сім’ї в усіх моїх починаннях і планах украй важлива.
— Юридична професія виправдала ваші очікування, не виникало розчарування?
— Хотілося б бачити більше позитивних змін у професійному рівні державних службовців, у становленні громадянського суспільства в Україні та більше толерантності у стосунках між членами цього суспільства, а також результати боротьби з корупцією в системі державних органів і судах. З погляду змісту юридичної професії відчуття розчарування немає. Я рано зрозуміла, що хочу бути адвокатом, і буквально з першого курсу університету визначилася, що займатимуся корпоративним правом і операціями. У мене із цього приводу не було жодних сумнівів.
У професії мені найбільше задоволення приносить спілкування з клієнтами й ведення переговорних процесів. Начебто вже знаєш усі нюанси, але, як мовиться, вік живи — вік учись.
— Якою, на вашу думку, повинна бути модель ефективної взаємодії держави та юридичного співтовариства?
— Вважаю, що ефективної взаємодії можна досягти, якщо існуватиме орган, що регулюватиме професію, який об’єднає представників усього адвокатського співтовариства. Крім цього — боротьба з корупцією, якісна освіта, працюючі інститути громадянського суспільства й органів місцевого самоврядування.
— Що для вас є найвищою точкою кар’єри, якої мети прагнете досягти?
— Хочу закінчити навчання у Великій Британії та отримати кваліфікацію Solicitor. Прагну працювати над новими проектами незалежно від розміру гонорару.
Також хочу виростити гарну команду професіоналів. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені — якість роботи й особисті якості моїх молодих колег дуже високо оцінюють клієнти. Смію бачити в цьому і свою заслугу як керівника (сміється). Хочеться, щоб лави адвокатів в Україні поповнювалися такими талановитими людьми. За ними — майбутнє нашої адвокатури.
Можливо, займуся викладацькою діяльністю. А ось написати книгу й одержати кандидатський ступінь — такої мети немає.
— Секрет успіху від Анни Бабич…
— Як такого секрету немає, потрібно завжди продовжувати працювати над собою й багато часу приділяти власному розвитку.
Знаєте, є такий вислів: «Якщо хочете, щоб підкова приносила успіх, потрібно працювати, як кінь» (сміється).
— Що б ви побажали колегам з нагоди професійного свята — Дня адвокатури?
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!