Прокрустове ложе перегляду

«Навіть якщо виявлено істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, ВС не має можливості втрутитися»

Повноваження Верховного Суду так обмежені, що, наприклад, судді Судової палати в кримінальних справах ВС переглядають надзвичайно малу кількість справ. При цьому перелік підстав для перегляду такий невеликий, що звичайні громадяни позбавлені можливості звернутися в найвищу судову інстанцію. Такий висновок можна зробити, послухавши доповіді «кримінальній секції» на науково-практичній конференції «Судова практика Верховного Суду в цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справах».

«Немає порівняння — немає перегляду»

Суддя Верховного Суду Тетяна Гошовська, котра перша виступала на «кримінальній секції», розповідаючи про правову позицію ВС з приводу кваліфікації злочинів, передбачених стст.115 і 121 КК, підкреслила, що найвищий судовий орган за 3 роки переглянув усього 9 справ цієї категорії, причому лише 3 скарги було задоволено. А все тому, що перелік підстав для перегляду надзвичайно малий і дуже «специфічний». Наприклад, 6 з 9 заявників було відмовлено з таких причин: відсутність бази для порівняння, правильне застосування норм матеріального права і те, що закінчився річний термін, протягом якого становище засудженого може бути погіршене. «Сьогодні можна стверджувати, що ВС здійснює перегляд таких справ тільки в процесі порівняння. Якщо немає порівняння — немає перегляду. Наскільки я знаю, Україна — єдина держава, в якій ВС працює з такими повноваженнями й напрацьовує певну практику, виходячи саме з цієї процедури».

Дійсно, для відкриття ВС провадження у справі заявникові необхідно знайти аналогічне судове рішення й довести неоднакове застосування норм матеріального права касаційною інстанцією. «Якщо ж бази для порівняння немає, то ніякої правової позиції з приводу норм матеріального права ми не висловлюємо, — відзначила суддя. — Вийти за межі цих рамок ми не можемо. Навіть якщо бачимо, що в оскаржуваному рішенні неправильно застосований кримінальний закон, допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, ми не маємо процесуальної можливості втрутитися».

Т.Гошовська привела як приклад одну із справ, у зв’язку з якою ВС висловив правову позицію. Громадяни Х. і Б. були засуджені за пп.5, 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК за те, що в під’їзді житлового будинку стріляли з пістолета з метою вбивства. Схоже рішення було надане касаційною інстанцією — інші засуджені, теж маючи намір на вбивство, здійснили два прицільні постріли в під’їзді житлового будинку. У порівнюваному рішенні їхні дії розглядалися як замах на вбивство.

«Коли ми зіставили обставини справи, то побачили, що є схожість, застосування однієї й тієї самої норми і є різні за змістом судові рішення. В одному касаційна інстанція залишила п.5 ст.115 КК, а в порівнюваному — ні. Ми висловили із цього приводу свою правову позицію, яка не відрізняється від тієї, яка наявна в роз’ясненнях Пленуму ВС щодо цієї категорії справ», — розповіла Т.Гошовська. Позиція ВС полягає в тому, що важливою умовою для кваліфікації дій винної особи саме за цією ознакою є об’єктивна реальність такої небезпеки для життя інших сторонніх осіб, які перебувають на місці скоєння злочину. Тобто людина повинна усвідомлювати, що своїми діями створює небезпеку для життя не тільки того, кого вона хоче вбити, а й інших ні в чому не повинних людей. Ця небезпека повинна оцінюватися не абстрактно, а у зв’язку з конкретними обставинами. В цьому випадку ВС дійшов висновку, що касаційна інстанція помилилася, визначивши наявність цієї ознаки, і направив справу на новий касаційний розгляд.

На думку Т.Гошовської, при аналізі таких справ виникає закономірне запитання: чи буде касаційна інстанція переглядати кримінальну справу в повному обсязі або ж «локально» — в межах порушеного ВС питання? Скажімо, в цьому конкретному випадку в поле зору ВС потрапив тільки п.5 ст.115 КК. За словами судді, як правило, справи переглядаються повністю. «Важливо зрозуміти, що не все так просто в самій процедурі якраз тому, що має місце повторний касаційний розгляд — і не тільки щодо цього конкретного моменту, а й щодо всієї справи», — переконана Тетяна Володимирівна.

«Така мізерна кількість переглянутих ВС за 3 роки кримінальних справ вказаної категорії може свідчити тільки про одне: та процедура, за якою ми зараз працюємо, дуже складна. У цій категорії справ люди перебувають у місцях позбавлення волі. Яким чином вони можуть увійти до реєстру і знайти відповідне рішення, та ще й таке, яке б підійшло для порівняння? Аналізуючи статистику, робити висновок, що ці люди позбавлені можливості самостійно звернутися до Верховного Суду. До того ж процедура допуску теж дуже складна», — резюмує Т.Гошовська.

Важко не погодитися з суддею — навряд чи звичайний засуджений, навіть дивом отримавши доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, зможе провести порівняльний аналіз і виявити неоднакове застосування одних і тих самих норм права. До того ж навряд чи такі справи можуть стати прецедентними, адже якщо говорити про кримінальні провадження, то якийсь один нюанс може звести нанівець всю аналогію і механічно застосовувати один «зразок» для всіх справ просто неможливо.

Нове старе рішення…

Взагалі, обговорюючи судову практику ВС у кримінальних справах, доповідачі раз у раз із сумом згадували про «урізані» повноваження найвищої судової інстанції. Із цього приводу між учасниками конференції навіть виникла невелика дискусія.

Наприклад, модератор сесії суддя ВС Микола Короткевич досить емоційно відреагував на пораду члена науково-консультативної ради при ВС професора Петра Андрушка про те, як слід було б вчиняти при розгляді справ. «Ви дуже правильно говорите, Петре Петровичу, але, на жаль, наші нинішні процесуальні повноваження не дозволяють цього робити», — констатував М.Короткевич.

«Мені здається, що ВС сам обмежив свої повноваження стосовно змісту рішень, які він приймає. Якщо в законі мовиться — «ухвалює нове судове рішення» (згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів» ВС при перегляді справ ухвалює нове судове рішення або направляє справу на повторний касаційний розгляд), то ВС повинен був визначити, що таке «нове рішення», чи відрізняється воно від оскаржуваного, чи може воно збігатися з порівнюваним чи ні, а може, воно свідчить про те, що нове судове рішення визнає незаконними і оскаржуване, і порівнюване рішення», — не погодився П.Андрушко.

«Так, нормами закону передбачено, що ВС може ухвалити нове рішення. Але скажіть, як ВС може це зробити, не зачіпаючи рішень місцевого й апеляційного судів? А відповідно до своїх повноважень він може «втручатися» тільки в рішення касаційної інстанції», — відзначив М.Короткевич. «Але ж може бути ситуація, коли ВС може ухвалити нове рішення», — не вгамовувався професор.

«Якщо таке рішення ухвалюється, потрібно при цьому відзначити: «змінити рішення місцевого, апеляційного й касаційного судів». Але ми цього зробити не можемо…» — підкреслив суддя ВС.

«За змістом нове рішення повинне містити елементи як рішення суду першої інстанції, так і рішення ВС як касаційної інстанції. Тобто воно повинне бути і остаточним, і новим, в якому вирішуються конкретні питання, — відстоював свою точку зору П.Андрушко. — Очевидно, що якщо всі попередні судові рішення не відповідають правовим позиціям ВС, то це повинно вважатися нововиявленими обставинами і стати підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами».

Судячи з виразу обличчя М.Корот­кевича і його колег із ВС, члену НКР так і не вдалося їх переконати. Очевидно, професор зачепив наболіле.

З цієї ж теми розпочала свій виступ і суддя ВС у відставці, начальник відділу підготовки суддів і працівників апарату судів Національної школи суддів Ольга Шаповалова. «Ті повноваження, які має ВС сьогодні, особливо у сфері кримінальної юстиції, свідчать про те, що відсоток справ, що підлягають перегляду, є дуже незначним — це приблизно 0,2% від усієї кількості розглянутих, — навела цифри представник НШС. — Головна причина такої ситуації — те, що ВС може висловлювати свої правові позиції виключно на підставі неоднакового застосування норм матеріального права». На її думку, проблема в тому, що більшість судових рішень містять все ж таки порушення певних норм КПК, найчастіше це порушення права на захист, неправильне застосування кримінально-процесуального законодавства, але усунути ці порушення ВС не має права. «У результаті робота саме Судової палати з кримінальних справ істотно обмежена порівнянням неоднакового застосування норм матеріального права», — констатувала О.Шаповалова.

У результаті палата з кримінальних справ може вільно висловлювати свою правову позицію тільки щодо однієї категорії справ — пов’язаних із службовими злочинами. Що стосується інших справ, то у зв’язку з тим, що часто важко знайти базу для порівняння і схожі правовідносини, ВС досить істотно обмежений у своїх діях.

За словами О.Шаповалової, вона зіт­кнулася з тим, що багато суддів, котрі приїжджають на перепідготовку, не читають правових висновків ВС, які містяться в рішеннях у конкретних справах, хоча раніше активно керувалися в своїй роботі постановами Пленуму ВС. «Пов’язано це, швидше за все, з тим, що вивчення кожного судового рішення вимагає більше часу. І хоча ВС розміщує на своєму сайті найголовніше із судових рішень, так би мовити, квінтесенцію, це, на жаль, не всі читають, а якщо читають, то не завжди до кінця розуміють, про що йде мова», — розповіла представник НШС.

Насамкінець вона висловила надію, що ухвалення проекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного Суду України», поданого народними депутатами Володимиром Пилипенком і Валерієм Писаренком, дозволить розширити повноваження ВС, а це, у свою чергу, уможливить кращий захист прав і свобод громадян.