Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних
і кримінальних справ
Інформаційний лист
26 липня 2011 року
Головам апеляційних судів областей, мм.Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
Відповідно до ст.34 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ст.3607 Цивільно-процесуального кодексу доводжу до вашого відома, що Верховним Судом за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, прийнято ряд постанов та сформульовано обов'язкові для всіх судів України правові позиції.
Серед них звертаю увагу на такі.
Зобов'язання, що виникають із договорів та інших правочинів
1. Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст.714 Цивільного кодексу, стст.24 — 27 закону «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення. Вказані правовідносини є договірними.
Підстави та порядок складання акта про порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі актів, що засвідчують факти її розкрадання, врегульовано, зокрема, п.53 зазначених вище правил.
З урахуванням положень стст.15, 16 ЦК не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про визнання акта про порушення правил користування електричною енергією недійсним. Це стосується і справ про стягнення збитків, завданих позаобліковим споживанням електричної енергії. Складений працівниками обленерго акт є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання наведених вище правил. Згідно з ст.57 ЦПК, такий акт є лише доказом, який у разі виникнення спору повинен оцінюватися судом відповідно до вимог ст.212 ЦПК (постанова від 6.06.2011 №6-4цс11).
2. Зі змісту виданої позивачем довіреності чітко вбачається, що вона видана тільки для правовідносин із питань користування та розпорядження належними йому земельними ділянками, і лише для цих відносин представник був наділений правом укладати певні правочини (договори). Отже, вчинення представником на підставі цієї довіреності третейського застереження (третейської угоди) у договорі купівлі-продажу належних позивачеві земельних ділянок, є виходом представника за межі наданих йому повноважень та порушенням положення ч.2 ст.203 ЦК, в якій зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Крім того, згідно зі стст.2, 5, 12 закону «Про третейські суди» сторони можуть укласти третейську угоду у вигляді третейського застереження та передати спір на розгляд третейському суду. Проте вчинення такого правочину не аналогічне повноваженню, яке видане позивачем у своїй довіреності, оскільки укладання третейської угоди, а в подальшому участь у третейському розгляді, передбачає домовленість сторін як на визначення спору, який буде в цьому суді розглядатись, так і на визначення конкретного чи постійно діючого третейського суду, місця розгляду справи, а також його регламенту (постанова від 30.05.2011 №6-13цс11).
3. За змістом ст.21 закону «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що указані в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладання договору законодавству.
Указом Президента від 19.08.2008 №725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей указ набрав чинності з дня його опублікування, та в його тексті відсутнє посилання про поширення його дії на договори, укладені до набрання ним чинності. Оскільки зазначений указ має рекомендаційний характер, і, крім того, він набрав чинності після укладання договору оренди між сторонами, таму змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін (постанова від 25.06.2011 №6-17цс11).
4. Задовольняючи позов у частині розірвання договору оренди земельної ділянки, суди правильно встановили та виходили з того, що відповідач (TOB СГП) систематично не виконував обов'язків, передбачених стст.24, 25 закону «Про оренду землі» та умовами договору; не сплачував орендної плати за 2008—2009 роки у встановлений договором строк, а виплатив указану суму лише після звернення позивача до суду (постанова від 25.06.2011 №6-17цс11).
Справи про відшкодування шкоди
При вирішенні позову про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів через несвоєчасне виконання банком кредитних зобов'язань (неперерахування кредитного траншу) суди мають враховувати зміст стст.611, 623 ЦК, згідно з якими у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків; боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
З урахуванням наведеного та згідно зі ст.22 ЦК, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Оскільки на підставі умов кредитного договору судами встановлено правомірність дій банку при відмові у наданні чергового кредитного траншу, то цивільно-правова відповідальність для банку настати не може (постанова від 4.07.2011 №3-59гс11).
Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 4.86 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!