«Дикі шипи» в привабливій обгортці

Василь ОНОПЕНКО: «Фактично ця реформа cпрямована саме проти ВС»

Уже другий тиждень служителі Феміди переживають новації. З різними почуттями і з різним сприйняттям майбутнього. Одні в кінці шляху бачать світле майбутнє, інші — глухий кут і безліч проблем із захистом прав та інтересів пересічних українців. Остання думка панує насамперед на вул. Пилипа Орлика, оскільки найбільше пертурбацій новий закон обіцяє саме Верховному Суду.

Про зміну повноважень найвищого судового органу після набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» та проблеми, які вже проявилися з початком трансформування третьої гілки влади, в ефірі радіо «Свобода» розповів Голова Верховного Суду Василь ОНОПЕНКО.

«Тепер люди позбавлені можливості розгляду найбільш актуальних спорів у ВС»

— Василю Васильовичу, яка нині ситуація у Верховному Суді?
— Ми працюємо в штатному режимі. Проте ситуація не проста, тому що після вступу закону в силу в нас уже немає ні палати, яка розглядає адміністративні спори, ні палати з розгляду господарських справ. Місяць-півтора ще працюватимуть палати з розгляду кримінальних і цивільних справ.
Потім настає дуже сер¬йозна ситуація. Але не для ВС, бо в нас роботи стає менше, а для громадян України. Адже ВС як найвища судова інстанція відповідно до Конституції завжди ставив крапку в спорі. І, як свідчить практика, ми досить відповідально ставилися до цього. Найбільша довіра українців була саме до ВС, а найбільша критика і недовіра — з боку тих політиків, які хотіли нівелювати статус ВС усупереч Конституції.
— Куди тепер підуть ці справи?
— Фактично — у Страсбург. Одначе питання в тому, чому вони підуть до Європейського суду з прав людини? Як записано в законі, ВС тепер має розглядати будь-яку справу в пленарному режимі. У нас сьогодні 78 суддів. Отже, ми повинні розглядати цивільну чи господарську справу всім цим складом. Але навіщо фахівцям з кримінального права витрачати час на її розгляд? Так само навіщо кримінальну справу розглядати ци¬вілістам, а суддям, які займаються господарським правом, брати участь у вирішенні адміністративного спору? Це марна трата часу.
Якщо кожен рік ВС розглядав десь 61 тис. справ, то в пленарному режимі ми зможемо розглядати сотню-дві, можливо, півтисячі справ у рік.
— Але у ВС нині перебуває на розгляді 21 тис. справ.
— Дійсно, наразі на розгляді цивільної палати перебуває 21 тис. справ і приблизно 2,5 тис. — у кримінальній.
Тепер люди позбавлені можливості слухання най¬більш актуальних спорів у ВС, оскільки для того, аби переглянути справу після касаційного суду, потрібен допуск, який, за законом, має надаватися тим судом, котрий розглянув її по суті. А чи зацікавлений той суд, який вирішив спір з порушенням закону і Конституції, в наданні такого допуску? Проте саме 5 суддів вищого спеціалізованого суду вирішуватимуть, передавати справу до ВС чи ні.
Ми вважаємо, що будь-яка справа, якщо вона вирі¬шена будь-де і немає можливості переглянути її в касаційному порядку, мала б бути розглянута Верховним Судом. Адже ми зустрічаємо дикі речі. Наприклад, санкція статті Кримінального кодексу передбачає максимальне покарання до 8 років, а суд ухвалив позбавити волі на 10—12. Ми це бачимо, але нічого не можемо зробити. І раніше не могли зробити, а нині тим паче. І людина сидить за гратами.
Більше того, ми бачимо, що іноді люди незаконно сидять у тюрмах, і теж нічого не можемо зробити. Прокуратура не опротестовує, бо це — їхній брак.

«Ніхто за владу не бореться. Вона дається суддям Конституцією»

— Нині у ВС 78 суддів, кожен має кабінет і непогану зарплату, а повинно залишитися 20. Наскільки я зрозуміла, після зборів, які відбулися 6 серпня, судді не хочуть писати заяви про відставку чи переведення. Проте заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов рекомендував суддям ВС «припинити боротися за владу».
— Ніхто за владу не бореться. Вона дається суддям не А.Портновим, а Конституцією. Судді виконують свій професійний обов’язок.
Є одна проблема, яка, можливо, найбільше турбує не тільки мене. Вперше в моєму житті й узагалі в історії України судді бояться приймати законні рішення, коли є певний тиск на конкретного суддю.
Йдеться про політичні справи, про якісь корисливі моменти, коли хтось, і такі приклади були, з Вищої ради юстиції телефонує і каже: «Прийми ось таке рішення». З одного боку, суддя розуміє, що порушується закон, а з друго-го — він знає, що за непослух можуть бути такі наслідки, які були в його колег: у судді ВС Олександра Волкова, судді Окружного адміністративного суду м.Києва Петра Ковзеля, якого звіль¬няли за нескасоване рішення. Це — дикість!
— Тобто це були полі¬тичні звіль¬нення?
— Так, думаю, що з політичним підтекстом. І таких прикладів можна навести багато. За таких обставин судді бояться приймати законні рішення. Тому і не борються.
Судді лише звернулися до Президента, Голови Верховної Ради, до Уряду з тим, що відповідно до «Перехідних положень» закону передбачено надання приміщень тому вищому суду, який створюватиметься. Я не знаю, скільки там буде суддів, 100 чи 150…
— З вами це питання хтось обговорював?
— Звичайно, ні. Тому ми звернулися (це є турбота за стан справ у державі) до Президента, до інших ке¬рівників держави: подумайте, де розселити майбутній суд.
— Готові судді ВС перейти на роботу до нового суду?
— Я збирав суддів на загальні збори, і ми порушили це питання. Судді не хочуть іти до цього суду. Можливо, хтось передумає. Це право кожного з них.
— Ви сказали, що на зборах суддів було написане звернення до Президента, Кабінету Міністрів. Чи була у вас можливість передати це звернення Президентові особисто?
— Я зателефонував йому, ми переговорили і домовилися про таку зустріч. Я повинен поінформувати Президента про ті наслідки і ті проблеми, які сьогодні виникають зі вступом закону в дію. Там багато процесуальних проблем.
Як суддя, як юрист я розумію: прийнятий закон треба виконувати. Але потрібно виконувати так, щоб це було на користь державі, на користь людям насамперед, щоб суди працювали ефективно. Саме з цієї точки зору ми створили на загальних зборах робочу групу на чолі з головою Ради суддів Петром Пилипчуком, яка напрацьовуватиме пропозиції щодо вдосконалення цього закону, і ми внесемо їх і Президенту, і у Верховну Раду.
— Чи не запізно?
— Ніколи не буває запізно. Звичайно, краще було б це зробити, якби до нас дослухалися. Ми робили все, і я особисто, щоб такий недосконалий закон не приймався. Проте сталося так, як сталося. Тепер треба виправляти ситуацію.
Думаю, що сьогодні найкращий союзник у цих питаннях — це сам закон. Тому що коли судді, правники, юристи, адвокати почитали його, то всі жахнулися. І спеціалізовані суди не задоволені, і всі, хто має стосунок до правосуддя.
Фактично ця реформа спрямована саме проти ВС. Тут мотивації можуть бути різні. І те, що ми займали принципову позицію в багатьох дуже відомих справах… Взяти хоча б «Дніпроенерго». Адже нас тоді ледь не позбавили (два голоси не вистачило) повноважень з перегляду спорів після Вищого господарського суду. Вже тоді це хотіли робити всупереч закону і Конституції. І в багатьох інших питаннях позиція наша не змінювалася.

«Майбутня Рада суддів може перетворитися в структуру з «ручним» управлінням»

— Якось у цій студії був голова Вищої ради юстиції Володимир Колесниченко. Ось що він сказав: «Те, що сталося за останні 5 років, що стосується діяльності орга¬нів суддівського самоврядування, то вони зні¬вельовані й повністю ке¬ру¬ються однією особою — Головою ВС. Чому суддівська система захищає свої корпоративні інтереси, інтереси про те, що вони хочуть бути самостійними? То будьте самостійними, приймайте відповідні рішення, самоочищуйтеся, але не допускайте, аби рейтинг впав до мінус 90». Як ви прокоментуєте таке твердження?
— Навіть і коментувати не хотілося б, тому що питання самостійності плутають з питанням незалежності. Навіть у новому законі є ст.6 «Самостійність суддів». Ніхто не розуміє, що це таке. Незалежність підмінили поняттям «самостійність». А це — різні речі.
Наступне — щодо самоочищення. Більше подань (це можна прослідкувати), ніж від Голови ВС, про притягнення до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності до ВР, ВРЮ, мабуть, не було. Можливо, ще буде. Тому ми були за самоочищення.
Рада суддів — це той орган, куди входять представники всіх судових ланок — від ВС до місцевого суду. До неї входило 76—78 суддів, а сьогодні відповідно до закону залишиться 11. На кого легше натиснути: на 11 суддів чи на 76? І РСУ приймала принципові рішення. Натомість майбутня Рада суддів може перетворитися в структуру з ручним управлінням.
А те, що рейтинг судів такий низький, то хотів би побачити, в кого він вищий? Треба мати на увазі, що завжди 50% громадян не задоволені судовими рішеннями.
Я далеко не відбілюю діяльність суддів, але за 9 млн справ, які вони роз¬глядають, треба віддати їм належне. І це при тому, що навантаження на деяких суддів у місяць сягає 300—400 справ і матеріалів. Це дике навантаження. І коли сьогодні кажуть про скорочення вдвічі строків розгляду і про притягнення суддів до відповідальності за їх порушення, то потрібно перш за все подбати, щоб суддя працював у належних умовах.

«Сьогодні суди розбіглися по своїх комірках»

— Хочу вам запропонувати послухати точку зору адвоката, члена Київської кваліфікаційно-дисциплінарної ко¬місії адвокатури Олега Веремієнка: «Вважаю, що в Україні взагалі не¬має судів. Є окремі порядні  судді, але система така, що людині добитися правди дуже важко через корупцію в судах, тиск на суддів з боку влади, міліції, прокуратури, недобросовісних адвокатів. Одиниці намагаються протистояти цьому тиску. Не секрет, що кожного п’ятого, кожного десятого суддю міліція ловить на хабарі, але на нього заяву не подають, він і надалі виступає «агентом міліції» та «видає» ви¬роки. Я стикався з такими фактами, що особа навіть не винна, але хтось попросив — і суддя виконує замовлення». Як із цим боротися?
— Із цим дійсно треба боротися. Думаю, пан Олег якоюсь мірою правильно каже. Але не шляхом ось таких змін до закону.
Я завжди відстоював єдність судової влади. Це кон¬ституційний принцип, який був записаний у старому законі. Це єдина Рада суддів, єдина практика, єдині роз’яснення. Це не означає, що всі козиряють В.Онопенку як Голові ВС. Ні. Йдеться про процесуальну єдність.
Сьогодні ж суди роз’єднали по ланках, вони роз¬біглися по своїх комірках. Суцільна спеціалізація. А хто ж відповідатиме за судову практику, за неправильні рішення? Тому саме нині настає той колапс, коли всі переконаються: те, що було раніше, навіть і близько не схоже з тим, що буде потім. Не хочу прогнозувати, але саме так і буде. І багато хто із серйозних людей це передбачає.
— Опозиційні депутати готують оскарження закону в КС. Як, на вашу думку, будуть розвиватися події?
— Саме так і будуть розвиватися. Ми також підготували подання щодо нових повноважень Вищої ради юстиції, в якому аргументували їх невідповідність Конституції.
Як ці подання розглядатиме КС — питання.
— А як ви передбачаєте розгляд цих подань у КС?
— З моєї точки зору, там узагалі немає про що говорити, оскільки 15 чи навіть 20 положень грубо суперечать Конституції. І в цьому аспекті я не заздрю колегам з КС. Якщо вони дійсно хочуть залишитися Судом, а не якимсь робочим органом, скажімо, Адміністрації Президента, то повинні ставити знак оклику.
— Приватним чином розмовляли з кимось із суддів КС на цю тему? Яка їхня позиція?
— Це є таємниця нарадчої кімнати. Але якщо не називати прізвищ, то багато хто з них уважає, що цей закон так само, як і закон «Про Вищу раду юстиції», неконституційний.
— Але при цьому проголосує не так, як уважає?
— Не знаю. Це буде дуже важко зробити.

Розмову вела
Інна КУЗНЕЦОВА