Прохолодне літо 2011-го

В останні тижні між Києвом і Москвою встановилися не по-літньому прохолодні відносини. Дружба зіткнулася з вигодою, зустрічі керівництва двох країн постійно відкладаються, а тягар невирішених питань тиснути не перестає. Основні камені спотикання — долі газових контрактів і Митного союзу.

Відкладена дія

Власті України та Росії не стомлюються нагадувати про те, який ривок у двосторонніх відносинах відбувся за 1,5 року правління Віктора Януковича. Дружня (за деякими винятками) тональність заяв, співпраця в низці стратегічних галузей, доброзичливі коментарі — зовні між двома державами панує повне взаєморозуміння. Але все-таки з часом у низці пунктів «інтенсивний і плідний політичний діалог» почав помітно втрачати і в плідності, і в інтенсивності.

Відроджені «братерські» відносини двох країн близько року дивували великою кількістю зустрічей на найвищому рівні. Але до весни-літа 2011 року президенти стали обмінюватися візитами рідше, та й деякі зустрічі прем'єрів переносилися. Показовою в цій ситуації виглядає доля 5-го засідання українсько-російської міждержавної комісії під егідою глав держав. Його анонсували як потенційну «арену» для перегляду газових домовленостей 2009 року, але попередні зустрічі рангом нижче, на яких постійно обговорювалося питання створення спеціальної робочої групи, поки так і не дали результату.

Спочатку стримано обіцяли, що засідання комісії відбудеться ще навесні, потім заговорили про червень. На початку липня значущість майбутнього міждержавного «рандеву» підтвердив В.Янукович. Але, попри всі прогнози, в середині липня знаменна подія так і не відбулася. Більш того, до кінця місяця стало відомо: також може зірватись і святкова зустріч президентів у Севастополі, запланована на 31 липня. Спочатку в тому, що Дмитро Медведєв відвідає місто слави російських моряків, засумнівалися в Москві. А потім свій візит на святкування дня ЧФ РФ скасував і В.Янукович.

Збій у рахунку

Затягування з остаточним вирішенням газового питання, очевидно, пов'язане з тим, що сторони, як і раніше, не можуть прийти до єдиної думки. За останні тижні розклади не змінилися: Росії все ще подобається ідея СП. «Ми не плануємо злиття «Наф­тогазу» і «Газпрому». Ми плануємо, щоб «Газпром» і «Нафтогаз» брали участь в інших проектах, наприклад у модернізації української газотранс­портної системи, розвитку окремих її ділянок, можливо, у видобутку нафти або газу, зокрема в Україні. Але як такого об'єднання не планував ніхто, і його не буде», — відповідає на це Київ.

Мало хто ризикує прогнозувати, чим саме може закінчитися «газове» протистояння. Українські фахівці припускають, що виходом із ситуації могло б бути звернення в Міжнародний арбітраж. Тим більше що з часом російська сторона може стати ще більш незговірливою. В РФ не за горами вибори, і не факт, що майбутні учасники президентського «забігу» захочуть засмучувати свій народ, обіцяючи преференції сусідньому.

Якщо перегляд контрактів на догоду Києву може бути розцінений як слабкість, то реалізація іншого сценарію — з тих, яким керівництво РФ надає перевагу, — навпаки, може бути сприйнята як дипломатична перемога. Другим (з погляду Росії) варіантом здешевлення блакитного палива для України залишається її входження в Митний союз. Вже не один місяць Москва обіцяє, що в такому разі сусіди зможуть купувати енергоносії за внутрішніми цінами Росії.

Хоча прихильники ідеї «Всі ми будемо в МС» є і серед видних представників української влади, офіційно позиція Києва з приводу Митного союзу не змінилася. Президент продовжує виступати за співпрацю у форматі «3 + 1». Але віра в перспективи митної арифметики по-українськи знову похитнулася. Спочатку в Москві повідомили, що пропозиції української сторони до них ще не надходили, а потім готовність Києва до співпраці оцінив російський прем'єр. «Політичне керівництво України, наскільки я собі уявляю, поки таких планів (про вступ в МС і ЄЕП) не виношує в практичному заломленні. Що це означає? Це означає, що три країни — Росія, Білорусія і Казахстан — домовлятимуться про те, як захищати свій внутрішній ринок від продукції з третіх країн», — оголосив Володимир Путін.

«Газові» неясності та збої у формулах потенційного МС важко назвати обставинами, при яких дві сусідні держави можуть безболісно взяти паузу. Тайм-аут став виглядати досить підозріло після того, як зустріч президентів кілька разів відкладалася. Звичайно ж, зволікання можна пояснити бажанням відкласти вирішення проблеми до осені. Проте це не змінює враження, що склалося: озвучування позицій поступово перетворюється на обмін уколами. Українська влада, котра поглядає на захід, обіцяє народу проявляти у відносинах із РФ прагматизм. Але чи зможе вона дотримуватися цієї стратегії, якщо таку ж зброю не захочуть скласти росіяни?

Думка експерта

Рік тому в Києва з Москвою була міцна дружба. А тепер?

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ:

— Сьогодні ми перебуваємо в процесі пошуку взаємоприйнятних рішень, коли обидві сторони підраховують вартість кожного пункту угод. Оскільки в нас немає досвіду таких переговорів (як з боку України, так і Росії все трохи змішано з політикою), то процес проходить складно. Все це відбувається в атмосфері швидше не дружній та братерській, а конструктивній. Але я не вважаю, що останнім часом відносини Києва і Москви погіршали. Так уважають тільки ті, хто мав ілюзії, що переговори проходитимуть без дискусій.

"Подробности"