Відвертий діалог за кадром

Претенденти на мантії щиро зізналися: нотаріусам навчатися в школі цікавіше. А працівники апарату суду пояснили чому

Піврічна спеціальна підготовка кандидатів у судді завершилась, і вони отримали свідоцтва про успішне її проходження. Дізналися претенденти про щось нове чи просто дарма згаяли час? Про це вони розповіли «ЗіБ». Віч-на-віч, за кадром свята.

У навчанні — крапка

8 вересня в актовій залі Київського національного університету ім. Т.Шевченка зібралося понад 600 «незвичайних» студентів. Але вони прийшли не навчатися, а завітали сюди по дипломи. Так, цього вересневого дня 630 слухачів Національної школи суддів запросили на вручення свідоцтв про успішне проходження спеціальної підготовки. Вона проводилася в Україні вперше: розпочалася 4 лютого, а завершилася 31 липня.

Нагадаємо: в листопаді 2012-го Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила про третій добір кандидатів на посади суддів. 20 грудня всі охочі пройшли анонімне тестування, а 5 днів по тому ВККС направила на навчання до НШС 632 осіб, які успішно склали перший екзамен.

Проте до фінішу дійшли не всі: двоє кандидатів відмовилося від проходження спецпідготовки. 147 осіб навчалося на стаціонарі, а 483 — заочно.

А тепер повернемося до наших слухачів і вручення свідоцтв. Місця в залі університету вистачило не всім, тому деяким кандидатам довелося слухати промови запрошених на урочистості гостей стоячи. А поки свято не розпочалось, у кандидатів тільки й було розмов про 9 вересня: на цей день ВККС призначила проведення першого етапу кваліфікаційного іспиту — тестування.

«Я роздрукувала карту, щоб зорієнтуватися, куди нам завтра їхати на тест. До виставкового центру «Київекспоплаза» від станції метро «Нивки» ще добрих півтора кілометра йти», — розповідала одна дівчина іншій. «А я дивилася відео на сайті ВККС: тепер квадратики на бланках з правильною відповіддю повністю замальовувати не треба. Потрібно поставити звичайний хрестик. Це ж простіше! І часу згаємо менше», —
раділа ще одна слухачка. «Я тесту не боюся. Страшно виконувати практичне завдання», — ділився думками з друзями хлопець.

Гімн перервав їхні розмови. Урочистості розпочалися.

Промови на трибуні

«Вручення свідоцтв — знакова подія, яка знаменує підбиття підсумків роботи працівників НШС, суддів-викладачів, а також самих слухачів школи. Підготовка висококваліфікованих кадрів для судової системи має загальнодержавне значення і, на наш погляд, є запорукою покращення якості здійснення правосуддя», — зазначив голова ВККС Ігор Самсін.

За його словами, визначальним для комісії було донести до кандидатів розуміння якостей, якими повинен володіти суддя. «Сподіваюся, що завдяки стажуванню в місцевих загальних судах та зусиллям суддів-наставників, які допомагали оволодіти тонкощами судового процесу, кожен кандидат здобув неоціненний досвід, який у майбутньому неодмінно допоможе в роботі на посаді судді. Пам’ятайте: суддя має бути прикладом законослухняності, порядності й виваженості», — підкреслив очільник комісії.

Після ще кількох промов гостей свята т.в.о. ректора НШС Наталія Шукліна попросила когось із слухачів розповісти, як вони оцінюють проведену спецпідготовку. Бажаючий був один — хлопець із першого ряду, який ще до початку дійства перечитував заздалегідь підготовлену промову, а деякі кандидати просили його: «Дай промову подивитись». «Микола Скиба» — так його представила Н.Шукліна.

«Дозвольте від імені спільноти слухачів висловити подяку працівникам НШС за належну організацію проведення спецпідготовки. Кожен слухач мав можливість отримати не лише знання, а й нове якісне мислення, світосприйняття. Навчальний матеріал викладався цікаво, завжди була можливість поставити запитання... Під час стажування кожен поринав у трудові будні судді-наставника, спостерігав за роботою судді-професіонала, готував проекти реальних судових рішень», — наголосив М.Скиба.

Потім у залі залишилися слухачі, які навчалися на стаціонарі: їм свідоцтва вручали під музику. А от заочникам пощастило менше — документи їм видавали в гамірному холі та картинній галереї, яка, по суті, є довгим коридором з картинами на стінах. «Краще б свідоцтва видавали за місцем навчання. В Одесі», — обурився один із заочників.

Це все відбувалося в кадрі свята. Але, як відомо, найцікавіше і найголовніше залишається за ним. Тому ми й вирішили з’ясувати, що кандидати думають про спецпідготовку.

Запитання й відповіді

— Що нового відкрила вам спецпідготовка? — запитую в претендентки, яка працює помічником судді в одному з вищих спеціалізованих судів.

— Небагато чого. Цікаво було вивчати застосування судами практики Євросуду та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Навчилася писати вироки. Це було новим, адже я працюю в суді зовсім іншої юрисдикції.

— А розповіді про те, як до суду надходить справа, як оформляється, були не цікаві?

— Ні. Я ж працюю в суді, й усе це бачила не один раз. Складніше було тим, хто працює, наприклад, у прокуратурі, займається адвокатською діяльністю. Хоча вони й беруть участь у процесі, але в кріслі судді ніколи не були.

— Що корисніше: теорія чи практика?

— Звичайно, практика. Теорія — то для загального розвитку. Потрібно більше часу приділяти саме практиці. Адже теорію ми вивчали у ВНЗ. Те, що викладалося під час спецпідготовки, я вже чула, наприклад, на тренінгах, які організовувала НШС. Навіщо слухати одне й те ж?

— А де проходили стажування?

— У місцевому загальному та господарському, окружному адміністративному судах. Для заочників мало часу відводиться для стажування. Хотілося б більше попрактикуватись. У місцевому загальному суді в нас був хороший суддя-наставник. Допомагав нам. Ми були в нього на засіданнях, а потім він нам розповідав: чому прийняв таке рішення, на що потрібно звертати увагу при вирішенні спорів. А ще казав, що в таких умовах важко навчати кандидатів. Поясню чому. Я — помічник судді, тобто із судової системи, своя людина. Але ж стажування проходили і адвокати, і прокурори, які хочуть стати суддями. Суддя-наставник казав: «Не можу розповісти адвокату суддівські «секрети». Це неетично. Завтра він прийде до мене на засідання. А ми ж — по різні боки барикад. Краще, щоб спочатку кандидати складали кваліфіспит, а потім уже була практика. Так хоча б було зрозуміло: стане цей адвокат суддею чи ні.

— Викладачі на заняття завжди приходили?

— Звичайно. Організація проведення спецпідготовки була на високому рівні. Але на що б хотілося звернути увагу: під час навчання ми складали проекти процесуальних документів. Варіанти в усіх були різні, а бали — однакові. Нам це було незрозуміло. Можливо, краще було б зробити так: ми склали проекти, а потім прийшов суддя і розповів, що ми зробили правильно, а що — ні. І як необхідно складати ці документи. Нам ніхто не вказував на наші помилки. А робота над помилками має бути. Незабаром нам складати практичну частину кваліфіспиту, а ми можемо допустити ті ж самі помилки.

— А чи не забагато екзаменів для тих, хто хоче стати суддею?

— Забагато. Я спілкувалась із суддями вищого спецсуду, де працюю, з приводу запитань, на які кандидати відповідають на іспитах. Вони казали: за допомогою таких запитань не можна перевірити рівень підготовки.

— Чи на всі запитання судді могли б відповісти?

— Ні.

— Були рекомендації, аби кандидати були присутніми під час спілкування суддів з пресою. А вас навчали азів цього спілкування?

— Ні. А хіба судді самі з ними часто спілкуються?

Готові до спілкування

Вести бесіди з представниками ЗМІ претендентів не навчали, але, хоч як дивно, спілкування з нами вони не уникали. Поговоривши ще з кількома кандидатами, з’ясувала таке: кориснішою спецпідготовка була для тих, хто не працює в суді. «Нотаріуси, адвокати, прокурори не знають, що таке суд. Ні, там вони були, але в ролі представників зовсім інших систем — як захисники чи обвинувачувачі. Тому їм було цікавіше. Вони дізнавалися про те, що ми давно знаємо», — розповіла керівник апарату одного з апеляційних судів.

Вона вважає, що іспитів на шляху до здобуття професії судді не дуже багато. «Це зайвим не буде. Готуючись до іспитів, ти розгортаєш книжку. Це поштовх до того, аби щось прочитати. Це як самоперевірка знань», — розповіла керівник апарату.

А от жінка, яка працює прокурором, зізналася, що спецпідготовка відкрила для неї багато нового. «Пізнавати щось нове завжди цікаво. Тільки не завжди вистачало часу, аби викладач зміг повністю розкрити тему, а ми встигли поставити всі запитання, які нас цікавили», — зазначила кандидатка.

Сподіваємося, під час проведення другої спецпідготовки НШС урахує не лише досвід та думки поважних міжнародних експертів, а й претендентів, які завжди готові відверто поговорити про плюси та мінуси навчання. Можливо, кандидати підкажуть НШС, на що потрібно звернути увагу. Тому відвертий діалог має бути не за кадром навчання, а в ньому.