Скарга до ВККС перетворила життя законника і громадянки на «кримінальну історію»
Іноді Вищу кваліфікаційну комісію суддів, яка береться за розгляд питань про притягнення останніх до дисциплінарної відповідальності, чекають сюрпризи: то в останній момент з’ясується, що вже перевірена заява виявилась анонімною; то виявиться, що навколо поданої на них скарги вирують «детективні пристрасті».
Анонімам скаржитися заборонено
Одеса — портове і курортне місто, тому нікого вже не дивують земельні війни в цьому регіоні та рейдерські атаки. А от судді з Південної Пальміри, яким доводиться зважувати всі за і проти в «земельно-портових» справах і приймати законні рішення, часто стають заручниками таких війн і атак.
Так, 1,5 місяця тому «кваліфікаційники» вирішили перевірити дії голови та законника Малиновського райсуду м.Одеси Леоніда Лічмана та Сергія Журика відповідно. Як повідомив представник комісії Віктор Мікулін, гр.К., який не є стороною у справі, скаржився на дії цих двох вершителів правосуддя.
Нагадаємо, що заявник повідомив постійно діючому органу про зацікавленість Л.Лічмана в затягуванні розгляду кримінальної справи, яка перебуває в його провадженні з 19.08.2008: до відповідальності притягуються голова, землевпорядник і один з депутатів сільради (див. №24 «ЗіБ» — Прим. ред.).
«Вивчення матеріалів підтвердило, що в провадженні судді Л.Лічмана з 19 серпня 2008 р. перебуває кримінальна справа. Справа розглядалася 2 роки, а у 2010-му органи внутрішніх справ, прокуратура порушують ще одну кримінальну справу, але за іншими фактами зловживання службовим становищем», — наголосив на червневому засіданні ВККС В.Мікулін.
За його словами, друга кримінальна справа потрапила до Л.Лічмана, який не квапиться з її розглядом. Порушувалась і третя кримінальна справа, котра знову-таки опинилася в очільника Малиновського райсуду м.Одеси. Тобто, зробив висновок «кваліфікаційник», розгляд справи необгрунтовано затягується.
С.Журика також «спіймали» на недотриманні розумних строків. У його провадженні з 30.09.2009 перебуває кримінальна справа, порушена проти депутата сільради (йдеться про перевищення службових повноважень, одержання хабара). Справу досі не розглянуто. Тому 2 червня «кваліфікаційники» відкрили дисциплінарне провадження щодо двох одеських володарів мантій, аби з'ясувати всі обставини, викладені в скарзі.
Вже на засіданні 14 липня, на яке приїхали Л.Лічман і С.Журик, В.Мікулін повідомив, що скарга була подана на ім'я Голови Верховної Ради Володимира Литвина, а апарат ВР направив її до ВККС. Однак, зауважив член комісії, буквально перед засіданням від гр.К. надійшла заява, що він не писав жодних скарг до органів влади, зокрема й до ВККС. Також чоловік зазначав, що не відомо, хто від його імені пише скарги, а сам він до одеських законників претензій не має.
Тобто гр.К. відмовився від авторства скарги, і остання перетворилася на анонімне послання. А в ч.4 ст.84 закону «Про судоустрій і статус суддів» ідеться: «Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено... за анонімними заявами та повідомленнями».
«Але ж факти, викладені в скарзі, підтверджуються», — заперечив В.Мікулін колегам, які обговорювали закриття «дисплінарки». «Так, Вікторе Петровичу, обговоримо в нарадчій кімнаті. Будь ласка, присутні, залиште нас для прийняття рішення», — почули журналісти.
За зачиненими дверима «кваліфікаційники» вирішили припинити дисциплінарне провадження у зв'язку з відсутністю автора скарги.
Детективний сюжет
Проте на цьому одеська історія не закінчилася. На прицілі ВККС опинився і Костянтин Сорокін з Ренійського райсуду цієї ж області, на якого скаржилася гр.Б (до столиці вона не приїхала, адже перебуває на підписці про невиїзд). Так, за інформацією члена комісії Дмитра Сокуренка, К.Сорокін отримав одну із цивільних справ ще 21 листопада 2007 р. і тривалий час не розглядав її. На засіданні 2 лютого 2011 р. законник заявив самовідвід. Справу передали іншому судді, якому вистачило 52 днів, аби винести рішення.
Д.Сокуренко повідомив, що до комісії надійшов лист від гр.Б., в якому вона зазначає, що 15 червня отримала повідомлення від ВККС про відкриття «дисциплінарки» стосовно К.Сорокіна. Наступного дня до неї прийшов дільничний З., сказавши, що він від голови суду, і просив забрати скаргу з комісії. Пообіцяв за це грошову компенсацію.
«Я заперечила, пояснивши, що отримання такої «подяки» від службових органів карається законом. Дільничний запевнив, що ситуація під контролем, просто молодому спеціалістові Сорокіну потрібна допомога, йому не можна втрачати роботу, він більше так не робитиме», — зачитав Д.Сокуренко.
20 червня, як зазначається в листі, гр.Б. зустрілась із К.Сорокіним, який попросив назвати суму (скаржниця хотіла використати кошти для свого лікування). Заявниця відповіла, що сума велика, і якби у 2007 р. суддя виніс законне рішення, то до цього не дійшло б.
«Після всіх умовлянь і роздумів я погодилася піти йому назустріч і назвала необхідну для лікування суму. 21 червня він передзвонив, сказав, що в нього є частина грошей, а під іншу частину дасть боргову розписку з печаткою судді», — говорилось у листі.
Однак скаржниці потрібна була сума в повному розмірі. К.Сорокін погодився на це і запропонував зустрітися, але не в неї вдома. «Коли відбулася наша зустріч, я показала йому заяву на ім'я голови суду про відмову від скарги, після чого Сорокін дав мені якийсь згорток. У цей момент, дивлячись йому у вічі, я відчула ненависть, відмовилась брати згорток і пішла геть. Я розірвала заяву, викинула у сміття біля свого будинку. Через 10 хв. на подвір'я увірвалося четверо озброєних невідомих зі словами: «Стояти, всі арештовані!» — розповідала про подальший перебіг подій гр.Б.
Чоловіки пред'явили посвідчення співробітників УСБУ, а скаржницю затримали на 72 год. Наданий їй держзахисник пояснив, що вона затримана за ст.189 КК, і порадив «піти на компроміс, а не добиватися правди, аргументуючи це тим, що невідомо, чи дільничний З. дасть показання».
Фіксація чи провокація
Після зачитування листа Д.Сокуренко попросив К.Сорокіна пояснити, чому розгляд цивільної справи затягувався. Законник розповів, що у справі було 4 позивачі, 20 свідків, які систематично не приходили на засідання. Більш того, протягом усього часу розгляду цієї справи гр.Б. неодноразово скаржилася на нього.
«Мене перевіряла Рада суддів Одеської області, викликали на РСУ. Всі скарги перевірялися, в моїх діях не вбачалося порушень», — зауважив К.Сорокін. «Що вам заважало розглянути справу за 52 дні?» — поцікавився член комісії Анатолій Марцинкевич. «Я не можу обговорювати те, як мій колега розглянув справу», — відповів суддя. «Ви вважаєте розумним строком такий тривалий розгляд справи?» — продовжував А.Марцинкевич. «Ні. Але я не вважаю себе винним», — підкреслив К.Сорокін.
Тоді Д.Сокуренко поцікавився думкою судді з приводу заяви, надісланої скаржницею. «Це дуже непорядна і нечесна людина», — відповів законник. Він запевнив, що має аудіозаписи того, як гр.Б. вимагає від нього гроші (150 тис. грн.). За словами представника Ренійського райсуду, заявницю ніхто не запрошував, вона сама прийшла до нього зі словами: «Мені потрібні гроші, а вам треба працювати. Щоб спокійно працювати — заплатіть гроші».
К.Сорокін звернувся до правоохоронних органів, а УСБУ, за словами законника, провело спецоперацію: під прикриттям суддя зі схованим мікрофоном поїхав на зустріч для передання грошей. «Ви йшли передавати кошти. Як це можна назвати? Провокація злочину?» — запитав Д.Сокуренко. «Ні, це була фіксація злочину», — переконував К.Сорокін.
Після обговорення за зачиненими дверима ВККС оголосила «вердикт»: К.Сорокін отримав догану за тяганину, а заяву гр.Б. направили до Генпрокуратури.
Догана за «подвійну» тяганину
Однак на К.Сорокіна скаржилася не тільки гр.Б. До постійно діючого органу звернулося більш ніж 10 осіб з проханням притягнути ренійського законника до дисциплінарної відповідальності за тяганину при розгляді однієї з цивільних справ. Тому ВККС вирішила об'єднати дві дисциплінарні справи щодо К.Сорокіна в одне провадження (за заявами гр.Б. та групи громадян). Тобто догану володар мантії отримав за тяганину при розгляді двох справ.
«У скаргах зазначено (це підтверджено і перевіркою), що в провадженні К.Сорокіна з 2005 року перебуває цивільна справа за позовом цих громадян до однієї із сільрад Ренійського району Одеської області про визнання незаконним рішення сільради від 2001 р. про відмову у виділенні земельних паїв. Ухвалою від 24.12.2007 справи були об'єднані в одне провадження», — повідомив Д.Сокуренко.
За його словами, справа перебувала в суді 5 років, відбулося лише 16 засідань, рішення було постановлено 16 грудня 2010 р. Також Д.Сокуренко звернув увагу на те, що в цей період К.Сорокін 7 місяців не мав повноважень (з 25 грудня 2009 до 16 липня 2010 р.). Спочатку згадану цивільну справу розглядав один законник (до 2007 р.), а потім «естафету» передали К.Сорокіну, в провадженні якого справа перебувала понад 3 роки.
«Характерно те, що справа відкладалась у зв'язку із зайнятістю судді. Вона була складною, було багато сторін у справі. Тричі відкладалася через неорганізованість самого судді. Крім того, робилися тривалі перерви в розгляді, наприклад 4 місяці», — додав Д.Сокуренко.
К.Сорокін зазначив, що цілком визнає свою вину. Він пояснив, що на той час був уперше призначений на посаду служителя Феміди (указом Президента від 25.12.2004). Справа виявилася занадто складною. Крім того, в нього було велике навантаження. «Не знаю, з яких причин, однак найтяжчі справи потрапляють саме до мене», — сподівався на співчуття комісії К.Сорокін.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.77 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!