Різниця в гонорарах не може слугувати стимулом для здійснення адвокатом негідного вчинку
У минулому числі «ЗіБ» звертав увагу на те, що згідно з методикою обчислення розміру винагороди адвокатів, що надають безоплатну вторинну правову допомогу в кримінальних провадженнях, захисник отримає більшу винагороду, якщо його клієнт потрапить у СІЗО. Чи не призведе такий стимул до неналежного захисту адвокатами своїх підопічних? Це питання широко обговорюється в професійному співтоваристві.
Стримувальні чинники
Після включення захисників, котрі надають безоплатну вторинну правову допомогу, до Єдиного реєстру адвокатів України центри, враховуючи спеціалізацію, досвід роботи, рекомендації та рівень складності справ, призначають захисника самостійно. Реальна загроза обрання щодо особи найбільш суворого запобіжного заходу — тримання під вартою — існує не в такій уже великій кількості кримінальних проваджень, адже чинний Кримінальний процесуальний кодекс значно звузив можливості застосування цього заходу. Найбільш імовірне його безальтернативне обрання щодо осіб, обвинувачених у скоєнні тяжких і особливо тяжких, як правило, насильницьких злочинів.
Таким чином, ми майже завжди розглядаємо категорію справ високого ступеня складності, тому слід очікувати, що центр із надання вторинної правової допомоги призначить захисника з відповідним досвідом і репутацією, а не випадкову людину. Професіонал повинен завжди враховувати те, що його ремесло є для нього не тільки джерелом заробітку, а й має важливе соціальне значення, виступає однією з основних гарантій належного рівня захисту прав і свобод громадян та вимагає відданості цьому призначенню, благородства й людяності, що узгоджується також і з положеннями Правил адвокатської етики.
Такий підхід хоч і вельми ідеалістичний, але підкріплений абсолютно конкретними санкціями за відступ від зазначених принципів. Безоплатна правова допомога повинна надаватися адвокатом якісно, своєчасно, в необхідному обсязі та з урахуванням специфіки справи. Інакше центр матиме всі підстави для направлення клопотання про виключення адвоката з реєстру. Також до захисника можуть бути застосовані інші заходи впливу, аж до фактичної заборони на професійну діяльність. Як тут не відзначити риторичність питання про доцільність зрівнювання в праві виступати захисником адвокатів і осіб, котрі не є адвокатами?!
Справжній професіонал зобов’язаний уміти заробляти гідно, і хочеться вірити, що він не стане опускатися до гонитви за не таким уже, до речі, добрим заробітком за рахунок завдання страждань особі, яка опинилася в СІЗО, що часто позначається надалі й на виді кримінального покарання, а значить, і на долі людини. Для переважної більшості людей, зокрема адвокатів, достатніми стримувальними чинниками є страх юридичної відповідальності, гріха або власна совість.
Елемент справедливості
Особа, котру притягують до кримінальної відповідальності, абсолютно вільна у виборі захисника й може відмовитися від послуг конкретного «безоплатного» адвоката в будь-який момент із якихось об’єктивних чи суб’єктивних причин або взагалі без їх пояснення. Якщо не бути закінченим песимістом і вірити, що снаряд двічі в одну вирву не влучає, то інший адвокат зможе сумлінно підготувати й подати апеляцію на ухвалу слідчого судді про взяття під варту.
У разі незаконності такої ухвали й нібито сприяння попереднього адвоката її винесенню, колегія суддів апеляційної інстанції може нівелювати дію даного негативного чинника й поновити людину в правах у цій частині.
Роль адвоката в зазначеному вузькому аспекті, якщо ми серйозно не розглядаємо якусь підводну частину айсберга, якої при такому виді правової допомоги бути не повинно, на мій погляд, дещо перебільшена. Так чи інакше, але складно змоделювати реальну ситуацію, в якій поміщення людини в СІЗО перебувало б у причинно-наслідковому зв’язку з діями захисника в процесі.
Як власний рецепт позбавлення від подібних побоювань я б запропонував змінити ставлення до проблематики. За базову, нормальну, очікувану ставку оплати послуг слід приймати відповідний запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою, — за умовчанням. У разі необхідності відвідин підзахисного в слідчому ізоляторі, а також у зв’язку з іншими організаційними складнощами здійснення захисту арештованої особи цілком справедливою буде якась надбавка до стандартної ставки. Таким чином, не слід вважати, що у випадку перебування підзахисного на волі гонорар захисника підлягає зменшенню. Вибачайте вже мене за гадану гру слів, але суто математичний підхід тут не застосовний!
Різниця між «гонораром волі» та «гонораром ув’язнення» не така значна й не може слугувати достатнім стимулом для негідного вчинку. Дійсно, в цій надбавці є елемент деякої справедливості, проте вона ж не дотягує навіть до статусу компенсації. Не з чуток знаю, які морально-психологічні втрати несе адвокат у ході візиту до установ такого типу, з яким ризиком для здоров’я пов’язані відвідини місць значного скупчення носіїв важких захворювань. І безвідносно до необхідності відвідин СІЗО сам по собі захист особи, котру тримають у нім, пов’язаний з неминучими організаційними труднощами. Вважаю, існує низка самодостатніх страхових механізмів, які дозволяють поки що ставитися до проблеми явної несумлінності адвокатів, котрі надають безоплатну вторинну правову допомогу, та їх зацікавленості в узятті власних підзахисних під варту як до дещо надуманої.
С.Маковецький уважає, що адвокат-професіонал не стане опускатися до гонитви за заробітком за рахунок завдання страждань людині, поміщеній у СІЗО.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!