Демаркації кордону дали зелене світло
Питання встановлення українсько-російського державного кордону залишалося відкритим з перших днів незалежності нашої держави. Ви¬рішальний крок у цьому напрямі було зроблено 17 травня 2010 року, коли Віктор Янукович і Дмитро Медведєв підписали Угоду про демаркацію українсько-російського державного кордону. Верховна Рада ратифікувала документ 8 липня, а вступив він у силу 3 серпня.
Днями українське МЗС отримало офіційні повідомлення російської сторони про завершення всіх процедур, необхідних для набрання угодою чинності. Найближчим часом буде створена спільна комісія з питань демаркації, яка безпосередньо позначатиме кордони на місцевості. Документ передбачає «вкопування стовпчиків» згідно з договором від 29 січня 2003 року, який підписали Володимир Путін і Леонід Кучма.
Нагадаємо: Київ сформував свою частину комісії ще наприкінці 2005-го, а Москва навмисно затягувала цей процес. Зокрема й тому, що Кремль хотів насолити тодішньому Президентові Віктору Ющенку. Після створення комісії в робочому порядку пройдуть переговори. Під час цих консультацій з приводу можливого обміну прикордонними невеликими ділянками й вирівнювання кордонів можуть виникати різноманітні ситуації. Одначе головне — процес почався.
Звичайно, створення комісії з питань демаркації не означає, що сухопутна ділянка кордону вже най¬ближчим часом буде позначена на місцевості. Але при відповідній політичній волі й фінансуванні ця робота може завершитися досить швидко.
Проте окремі експерти вважають, що через деякі бюрократичні нюанси демаркація кордону може затягтися на 5—6 років, адже на позначення сухопутної ділянки загального кордону довжиною 2 тис. км потрібно багато бюджетних коштів.
«Те, що демаркаційне питання вдалося вирішити саме тепер, свідчить про якісно новий характер українсько-російських відносин, котрі дозволяють просуватися вперед у найважчих і найважливіших питаннях двосторонніх взаємин», — відзначає українське МЗС.
Ці події зовнішньополітичне відомство нашої країни розглядає «як дуже важливий крок у напрямі зміцнення суверенітету української держави і велику перемогу української дипломатії». Як пояснили в МЗС, угода набула чинності відразу, як Київ і Москва обмінялися письмовими повідомленнями про завершення внутрішньодержавних процедур.
Україна поінформувала російських партнерів про завершення відповідних процедур нотою від 29 липня. 3 серпня російські дипломати повідомили, що ¬отримали цю ноту. Таким чином, угода вважається такою, що вступила в силу з 29 липня 2010 року.
Проте в нас залишається невирішеним ще одне питання — незавершена делімітація — визначення положення і напрямку державного кордону в Азовському морі та Керченській протоці. Ще в 2003 році тодішні президенти Л.Кучма та В.Путін підписали договір про співробітництво у використанні цих вод. Принципова важливість полягала в тому, що Кремль уперше погодився з необ¬хідністю розмежування Азовського моря. Проте в 2008 році переговори знову зайшли в глухий кут. Москва відхилила докази Києва про належність йому Керч-Єникальського каналу.
Варто також зауважити, що демаркація кордону України з Росією була основною вимогою Євросоюзу, щоб Київ міг претендувати на відміну віз для своїх громадян у країни ЄС. «Реалізація цього документа зробить кордон більш захищеним та менш дірявим, що буде позитивним чинником, який Київ може використати на свою користь під час розмови з Брюсселем щодо скасування віз у майбутньому», — вважає один з європейських експертів.
По суті, аби почати переговори з Євросоюзом про безвізовий режим, не варто чекати, коли на україн¬сько-російському кордоні закопають останній прикордонний стовпчик. Адже Брюссель вимагав від Києва саме конкретних полі¬тичних рішень, котрі стосуються демаркації східного кордону. Отже, дорожня карта щодо скасування віз може бути озвучена на саміті Україна — ЄС восени цього року.
Думка експерта
Коли буде поставлена крапка в питанні демаркації українсько-російського кордону?
Денис БОГУШ:
— Це, швидше за все, питання не до політологів, а до парламентерів — Міністерства закордонних справ і Президента. Якщо взяти до уваги один з аспектів цього питання — інтереси держав (тобто хто і як ставиться до необхідності форсування проблеми), то можна сказати, що Росії ви¬гідно не ставити крапку якомога довше.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!