Закон, який не скасовує злочинності діяння, поставленого в провину особі, не пом’якшує кримінальної відповідальності та жодним іншим чином не поліпшує її становище, не має зворотної дії у часі.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
14 березня 2013 року м.Київ №5-1кс13
Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — заступника Голови Верховного Суду України — секретаря Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,
суддів: Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф.,
за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури в перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо Особи 17 за його заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.04.2012,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2011 Особу 17, Інформація 1, уродженця м.Феодосії Автономної Республіки Крим, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч.3 ст.368 Кримінального кодексу із застосуванням ст.69 цього кодексу до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки без конфіскації майна.
Цим же вироком також засуджено Особу 18 та Особу 19, щодо яких питання про перегляд судових рішень ВС не порушується.
Апеляційний суд АРК ухвалою від 13.01.2012 вирок щодо Особи 17 залишив без зміни.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах ВСС ухвалою від 26.04.2012 судові рішення щодо Особи 17 залишила без зміни та одночасно постановила уточнити їх, зазначивши, що Особу 17 засуджено за ч.3 ст.368 КК 2001 р. в редакції від 11.06.2009.
Як установив суд, голова Орджонікідзевської селищної ради м.Феодосії Особа 17, його заступник Особа 18 та депутат зазначеної селищної ради Особа 19, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, діючи за попередньою змовою між собою, вимагали від потерпілого Особи 20 хабар у сумі 100000 грн. за сприяння у продовженні йому терміну дії договору оренди нежилих приміщень, розташованих у сел. Орджонікідзе м.Феодосії, які він використовував для здійснення підприємницької діяльності, та на виконання своїх вимог одержали від потерпілого 6.02.2011 $1850, що згідно з курсом НБУ на час вчинення злочину становило 14695,85 грн., а 20 лютого того ж року 27000 грн. і $1000, що за курсом НБУ склало 7941,70 грн.
У заяві про перегляд судового рішення ВС засуджений Особа 17 порушує питання про скасування ухвали ВСС від 26.04.2012 щодо нього та направлення справи на новий касаційний розгляд з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
На думку Особи 17, уточнивши судові рішення попередніх інстанцій щодо нього, касаційний суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки по суті перекваліфікував його дії з ч.3 ст.368 КК в редакції від 7.04.2011, за якою його було засуджено, на ч.3 ст.368 КК в редакції від 11.06.2009, яка передбачає відповідальність за одержання хабара за інших кваліфікуючих ознак, які Особі 17 не інкримінувалися. Вважає, що його дії, які полягали в одержанні ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб хабара, поєднаного з його вимаганням, підлягають кваліфікації за ч.2 ст.368 КК в редакції від 11.06.2009, що, на його переконання, була чинною на час вчинення ним у лютому 2011 року цього злочину.
На обгрунтування своєї позиції засуджений посилається на ухвали ВСС від 26.04.2012, 31.05.2012, 12.06.2012, 14.06.2012 та 18.10.2012, зі змісту яких убачається, що дії осіб, засуджених за подібні злочини, було кваліфіковано за ч.2 ст.368 КК в редакції від 5.04.2001, яка діяла на час вчинення ними цих злочинів.
Судова палата в кримінальних справах ВС заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила викладені в заяві доводи та висновки членів Науково-консультативної ради при ВС і дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст.40011 Кримінально-процесуального кодексу 1960 року ВС переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40012 КПК 1960 р. підставою для перегляду судових рішень ВС, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Предметом перегляду даної справи є неоднакова правова позиція суду касаційної інстанції щодо чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії.
Згідно з ч.2 ст.4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Початкова редакція ст.368 КК від 5.04.2001 кілька разів змінювалася.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11.06.2009 №1508-VI п.3 примітки до зазначеної статті було доповнено рядом слів і цифр.
Законом «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції» від 21.12.2010 №2808-VI вказаний закон від 11.06.2009 №1508-VI визнано таким, що втратив чинність. Тобто відбулося повернення до початкової редакції ст.368 КК.
Отже, на час вчинення Особою 17 у лютому 2011 року злочину, за який його засуджено, була чинною редакція ст.368 КК від 5.04.2001. Згідно з цією редакцією діяння у формі одержання хабара, поєднаного з його вимаганням, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, що було інкриміноване Особі 17, утворює склад злочину, передбачений ч.2 ст.368 КК, за якою і було порушено кримінальну справу щодо нього.
Під час провадження досудового слідства у справі набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 7.04.2011 №3207-VI. Цим законом ст.368 КК було доповнено частиною другою, яка встановила відповідальність за одержання хабара в значному розмірі. Відповідно попередню нумерацію частин указаної статті було змінено з другої на третю та з третьої на четверту. У зв’язку з зазначеними змінами орган досудового слідства перекваліфікував дії Особи 17 з ч.2 ст.368 КК в редакції, яка була чинною на час вчинення ним злочину, на ч.3 ст.368 КК в редакції від 7.04.2011 і пред’явив йому за цим законом остаточне обвинувачення, з яким справа й надійшла до суду.
Однак закон від 7.04.2011 №3207-VI не скасовує злочинність діяння, поставленого у провину Особі 17, не пом’якшує кримінальну відповідальність та жодним іншим чином не поліпшує його становище, а відтак не має зворотної дії у часі.
Попри це, за результатами судового розгляду справи щодо Особи 17 суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з кваліфікацією його дій за ч.3 ст.368 КК в редакції, запропонованій органом досудового слідства, тобто від 7.04.2011, хоча й не вказали на дату редакції в текстах судових рішень.
Уточнюючи судові рішення попередніх інстанції, касаційний суд зазначив, що Особу 17 засуджено за ч.3 ст.368 КК в редакції від 11.06.2009. Цією нормою кримінального закону в даній редакції передбачалася відповідальність за одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, проте такі кваліфікуючі ознаки Особі 17 не інкримінувалися, а сама редакція на час вчинення ним діяння втратила чинність у зв’язку з прийняттям закону від 21.12.2010 №2808-VI.
За схожих обставин подібні суспільно небезпечні діяння отримали іншу кримінально-правову оцінку касаційного суду.
У судових рішеннях, які надано для порівняння, на час вчинення засудженими суспільно небезпечних діянь, які полягали в одержанні хабара за різних кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.368 КК, була чинною її редакція від 5.04.2001 (як і у випадку Особи 17), а на час розгляду кримінальної справи в судах першої чи апеляційної інстанцій набрала чинності нова редакція цієї статті від 7.04.2011. За результатами касаційного розгляду суд касаційної інстанції погодився з кваліфікацією дій засуджених за ч.2 ст.368 КК в редакції, яка діяла на час вчинення злочину, тобто від 5.04.2001.
Зіставлення правових висновків оскарженого та порівнюваних судових рішень свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Тому рішення касаційного суду щодо Особи 17 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд, оскільки ВС процесуально позбавлений можливості постановити нове судове рішення, встановивши помилковість висновків суду касаційної інстанції.
Керуючись п.15 розд.XI «Перехідні положення» КПК 2012 року та стст.40020, 40021, 40022 КПК 1960 року, Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву засудженого Особи 17 задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 26.04.2012 щодо Особи 17 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п.2 ч.1 ст.40012 КПК 1960 р.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!