Прослуховують і обшукують рідше, але реєструвати заяви про скоювання злочинів не хочуть
Після набуття чинності новим КПК в Україні на 40% розвантажилися СІЗО, на 30% зменшилася кількість проведення обшуків і на 25% — дозволів на проведення прослуховувань, виданих судом. Такі цифри озвучили представники Центру політико-правових реформ, які недавно презентували звіт про результати застосування нового КПК за I півріччя 2013-го. При цьому, за їхніми словами, незважаючи на те, що поки далеко не все ідеально, зробити висновок можна: новий кодекс сприяв гуманізації вітчизняної правової системи.
СІЗО спустіли наполовину
Експерти Центру політико-правових реформ узагальнили досвід застосування нового КПК і назвали цифри, частина яких раніше ніде не озвучувалася. Наприклад, як з’ясувалося, українці можуть з полегшенням видихнути, оскільки втручатися в приватне життя правоохоронці стали набагато рідше: у II кварталі в порівнянні з I кварталом 2013 року видавалося на 10% менше дозволів на арешт кореспонденції, її огляд і виїмку, зняття інформації з електронних систем, спостереження (стеження).
Зменшилася на 25% і кількість дозволів на прослуховування, виданих судом. Протягом I півріччя 2013-го слідчі судді щомісячно видавали 1575 дозволів на прослуховування, а в попередні роки — приблизно 2000. Українців стали на 30% рідше обшукувати (4000 обшуків щомісячно в 2011-му, а в I півріччі 2013-го — 2850). На думку партнера адвокатської фірми Aver lex Віталія Сердюка, це пов’язано з тим, що в порівнянні з попередніми роками стало набагато складніше отримати дозвіл на проведення слідчих дій.
Зберігається тенденція до зменшення кількості кримінальних процесуальних затримань. Їх стало менше на 30%, або на 850 випадків кожного місяця (2800 — у 2012-му, а в I півріччі 2013-го — 1950). Обвинувачення на 45% рідше звертається до суду з клопотаннями про взяття людей під варту.
Українські чиновники вже говорили про те, що СІЗО поступово почали пустіти — в них стало на 40%, або на 13250 людей, менше підслідних (на 1 грудня 2012 року їх було 18750). Більш того, експерти ЦППР уточнюють: якщо взяти до уваги декриміналізацію «економічних» злочинів у 2012-му, то зменшення становитиме 50%. У наочнішому «людському вимірюванні» — на волю вийшли 18250 осіб. До того ж судді дедалі частіше обирають для обвинувачених альтернативні запобіжні заходи. Наприклад, особисту поруку щомісячно застосовують у 45 випадках, домашній арешт — в 400, а лідирує в цьому списку особисте зобов’язання — 2250 випадків.
Почали застосовуватися угоди про визнання вини (8% від загальної кількості проваджень), а кількість угод про примирення між обвинуваченим і потерпілим становить 8,5% (або 1100 таких «операцій» у місяць протягом I півріччя 2013-го). На думку експерта центру Олександра Банчука, ці цифри свідчать про гуманізацію кримінального процесу.
Правда, не ясна поки що ситуація з одним з найбільш знакових показників — кількістю виправдувальних вироків. «Генпрокурор говорив про 90 виправдувальних вироків. Але це означає, що їх загальна кількість зменшилася в порівнянні з аналогічним півріччям минулого року — тоді їх було близько 320, — розповів О.Банчук. — Але тут ми повинні розуміти, що переважна більшість виправдувальних вироків виносилися у справах приватного обвинувачення. Такі відносини новий КПК вже не регулює. Тобто ситуація зовсім інша, і ці цифри навряд чи можна порівнювати. Офіційно ж на наш запит покищо не відповіли. Сподіваюся, що ближче до вересня ми матимемо дані Державної судової адміністрації і побачимо загальну кількість виправдувальних вироків».
Несподіваний вплив єдиного реєстру
На жаль, незважаючи на обнадійливі цифри, не все поки йде гладко. Наприклад, за словами експерта центру, доктора юридичних наук Миколи Хавронюка, однією з проблем є нормотворчість парламенту й інших органів влади. На виконання КПК вони деколи бездумно приймають нормативні акти й уносять зміни до вже чинних з помилками й без урахування нової ідеології цього кодексу. «У 21 нормативному акті виявлені явні суперечності з вимогами КПК і Конституції. Схожа ситуація і з 6 листами Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ», — констатує М.Хавронюк. Один з прикладів таких суперечностей — в Інструкції про порядок роботи із заявами і повідомленнями, що надходять за телефонами довіри Служби безпеки України від 18.03.2013 №99, передбачена можливість подання анонімної заяви про кримінальне правопорушення по телефону довіри, що порушує положення ст.214 КПК, яке вимагає встановлення особи заявника перед внесенням інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не дуже добре йдуть справи й із самим реєстром. Під час презентації були названі несподівані цифри: за даними статистики, якщо до ухвалення нового КПК щомісячно реєструвалося близько 300000 заяв і повідомлень про скоювання злочинів (пізніше відбувалося відсіювання, і в результаті порушувалося близько 38000 кримінальних справ), то зараз, коли дані повинні вноситися автоматично й так само автоматично повинно відкриватися провадження, реєструється приблизно 140000—143000, тобто майже в два рази менше. До того ж у II кварталі є очевидною тенденція: навіть з цих 140000 близько 100000 проваджень щомісячно закриваються. Тобто в «чистому залишку» приблизно 40700 проваджень щомісячно. Адже ще до ухвалення КПК експерти прогнозували, що кількість зареєстрованих заяв збільшиться в рази. Чому ж ці прогнози не збулися? Що пішло не так?
«Це нереально, щоб з упровадженням нового механізму кількість звернень зменшилася в два рази, — вважає О.Банчук. — На мій погляд, оскільки раніше заяви не вносилися до реєстру, відповідальність слідчих органів була меншою. Заяву про скоєння злочину приймали, вона реєструвалася і входила в ці 300000 статистики. Зараз міліція знаходить різні причини, щоб не вносити повідомлення до реєстру. Наприклад, говорять, що заява повинна реєструватися згідно із законом «Про звернення громадян». Виходить, що одна з основних ідей КПК — захист прав потерпілих, автоматична реєстрація їх заяв про скоювання злочинів — зведена до нуля практичною діяльністю наших правоохоронних органів».
Обвинувачення vs захист 2:0
Незважаючи на те що в новому КПК спробували збалансувати права обвинувачення й захисту, деякі учасники процесу ніяк не можуть усвідомити нових правил гри. Наприклад, слідчі судді, як і раніше, віддають перевагу прокурорам і охоче погоджуються з їхнім доводами. За статистикою, 9 з 10 клопотань прокурорів задовольняються. Чого не можна сказати про вимоги адвокатів.
За словами В.Сердюка, більшість слідчих при написанні клопотань використовують звичні шаблонні формулювання, не підтверджені матеріалами справи. «Суд, як правило, ці формулювання влаштовують. При тому, що деякі з них просто анекдотичні й не можуть викликати нічого, крім усмішки. Ось, наприклад, такі висновки слідчого: «Тяжкість скоєного злочину, за який передбачено від 8 до 12 років... неминуче змушує людину переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнути покарання». На підставі подібних творінь людина може багато місяців провести в СІЗО».
За твердженням М.Хавронюка, ще одна негативна тенденція, виявлена при підготовці звіту: сторона обвинувачення, як правило, продовжує практику необгрунтованих обмежень прав сторони захисту. Як наслідок, можуть порушуватися права громадян на захист, свободу й особисту недоторканність, невтручання в особисте життя.
Наприклад, як відомо, недавно в нас було прийнято закон «Про безоплатну правову допомогу» і цього року в Україні почали діяти вторинні центри з надання такої допомоги. Згідно з цим актом кожному затриманому повинні бути надані захисники за кошти державного бюджету. Але українські оперативники й слідчі вигадують усілякі хитромудрості, щоб обійти цей закон і не допускати до обвинуваченого адвоката. Про це мовиться в звіті Координаційного центру правової допомоги Мін’юсту. Можуть, наприклад, взагалі не інформувати центри правової допомоги про те, що людина затримана. Причому, часто прес-служби обласних управлінь МВС не забувають розмістити на своєму сайті інформацію про затримання чиновника Х. після підозри в скоєнні корупційного правопорушення, але повідомляти центри не поспішають, і працівники останніх дізнаються про це тільки з Інтернету. Згідно із законом повідомити центри повинні протягом години після затримання, але є факти, коли відповідні органи оповіщають їх тільки через 12 годин. Коли адвокати з’являються, вони бачать, що міліціонери вже щосили «працюють» з підозрюваним. Як випливає з проміжного звіту координаційного центру, багато захисників заявляли про те, що, прибувши в кабінет слідчого після повідомлення про затримання, вони бачили, що з підозрюваним проводили деякі слідчі дії — розмовляли, складали документи. Хоча слідчі зобов’язані дочекатися захисника, який повинен повідомити свого клієнта, які в нього є права, що він може й чого не може робити.
«Проблема в тому, що наші слідчі звикли працювати наодинці з підозрюваним, тому що адвокат — це реальний опонент. Ось вони й вигадують різні приводи, щоб його не допускати до провадження, — говорить О.Банчук. — Таким чином вони порушують КПК, який передбачає, що вся інформація, отримана без захисника, повинна визнаватися неприпустимим доказом».
До того ж, за свідченням експерта, вони наочно переконалися в тому, що на стадії підготовчого судового засідання все відбувається не зовсім так, як передбачали творці КПК. Насправді це дуже важлива стадія — до суду передаються матеріали провадження і обвинувальний акт, вони розглядаються і йде підготовка до судового розгляду. За логікою КПК, на цій стадії повинен розглядатися перелік доказів, частина яких визнаються допустимими, частина — неприпустимими. Де-факто ж у багатьох випадках все йде по-старому — прокурор просто просить долучити докази до матеріалів справи. І суддя долучає. А адвокати це «ковтають». Хоча, отримавши козирі, які надає КПК, на підготовчому засіданні сторона захисту має право вимагати виключити з переліку доказів всі ті, які вона вважає неприпустимими. Виходить, як колись заявив Генпрокурор, адвокати й справді не вміють користуватися новими можливостями?
50 новацій — на користь адвокатам
На думку експерта, як розвиватимуться події далі, багато в чому залежить від самих захисників, від того, чи будуть вони домагатися, щоб усю отриману таким чином інформацію визнавали неприпустимим доказом: «Зараз важливо побачити, як адвокати, залучені Мін’юстом для роботи в центрах безоплатної правової допомоги, поводитимуться в цих справах — чи будуть вони використовувати всі передбачені КПК механізми і відстоювати права своїх підзахисних, вимагати, щоб усе відбувалося відповідно до норм КПК, щоб складені з порушеннями докази визнавалися неприпустимими. Має минути час, щоб ми побачили, чи відбувається щось у цьому напрямку чи ні», — вважає О.Банчук.
Він переконаний в тому, що захисникам не може допомогти ніхто, крім них самих. «Я колись писав про те, що КПК уводить близько 50 новацій, які йдуть на користь захисту. Такого прогресивного закону до цього ще не було. Що ж ще потрібно? І коли хтось починає говорити, що новий КПК нічим не відрізняється від старого, то не знаєш, як і реагувати...», — підкреслив експерт ЦППР.
Адже завдяки КПК в кримінальному процесі з’явилися дві в принципі рівнозначні сторони, і захист повинен це усвідомити й почати формувати відповідну практику правозастосування — постійно повертати обвинувачення «на рейки закону», заявляти клопотання, вимагати від судів виконання правових норм. Правда, деякі адвокати вже навчилися це робити, стверджують експерти ЦППР, і вважають, що КПК дає захисникам інструменти, які можуть отруїти життя будь-якому слідчому й навіть змусити його закрити неправомірно відкрите провадження.
Утім, не менш важливою є й поведінка суддів. Поки що, за відгуками адвокатів-практиків, над більшістю служителів Феміди все ще тяжіють колишні стереотипи, і вони з великою пошаною ставляться до прокурорів.
Тобто, по суті, відбувається те, про що говорили свого часу європейські експерти — прийняти новий КПК важливо, але значно важливіше навчитися правильно його застосовувати. А тут потрібно змінювати підходи до роботи й навіть у чомусь ламати себе. Поки що про це люблять говорити з трибун, але на практиці кардинальних змін у свідомості головних учасників процесу не помічено.
«Тим, хто давно працює в системі, важко перевчитися під нові правила. Ці люди просто прагнуть нові положення накласти на свою стару практику або намагаються злегка її моделювати. Дехто продовжує працювати по-старому. Маніпуляції із законом, обмеження прав людини, які ми відзначаємо у своєму звіті, — це все результат спотвореної практики застосування нових норм. Але при цьому позитиви від ухвалення КПК переважують негативи, що виникають при застосуванні його норм», — підсумовує О.Банчук.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!