Чому лідери опозиції попросили ВК не позбавляти їх контролю над суддями?
Ліквідація Вищого адміністративного та Конституційного судів, звільнення служителів Феміди, які ухвалюють «неправильні» рішення, намагання повернути комітетський контроль над виданням мантій безстроково… Цього тижня до переліку спроб опозиції натиснути на служителів Феміди додалося «звернення трьох» до Венеціанської комісії з проханням не допустити усунення парламенту від формування суддівського корпусу. Щоправда, як кажуть у народі, у свинячий голос.
Навздогін за владою
Наступного дня після ухвалення Венеціанською комісією висновку щодо проекту змін до розділу «Правосуддя» Конституції (див. №24 «ЗіБ»), лідери опозиції Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок звернулися до європейських експертів із проханням… дати оцінку такій президентській ініціативі. Як передає УНН з посиланням на прес-службу Політичної партії «УДАР», у зверненні зазначається: «Аналіз законопроекту дає підстави говорити про те, що запропоновані зміни не тільки не розв’яжуть існуючої проблеми незалежності суддів, а навпаки — законсервують її, а в певних аспектах навіть посилять залежність суддів».
Найбільше лідери опозиції стурбовані тим, що запропоновані Президентом зміни до Конституції усувають парламент від процесу формування суддівського корпусу. «Це фактично означатиме усунення українського народу від управління державою в частині добору суддівського корпусу», — наголошує опозиційна трійка.
Натомість, як відомо, у своїх попередніх висновках, зокрема щодо закону «Про судоустрій і статус суддів», саме європейські експерти вимагали «усунути політичну складову (парламент. — Прим. ред.) у формуванні суддівського корпусу». Відповідно, оцінюючи проект змін до Конституції стосовно посилення незалежності суддів, ВК відзначила, що вітає новий порядок призначення суддів без участі Верховної Ради, оскільки пропоновані положення «покликані обмежити політичний вплив та упереджений тиск на судові органи».
Чому ж в опозиції тільки тепер схаменулись і спробували переконати Європу відмовитися від власних стандартів щодо незалежності правосуддя? Як припускають експерти, така запізніла реакція насамперед пов’язана з тим, що позиція окремих опозиційних лідерів у цьому питанні зазнавала метаморфоз на догоду поточній політичній ситуації.
Розбрід і хитання в суддівському питанні
Два роки тому в інтерв’ю «Обозревателю» той самий О.Тягнибок дорікав не нинішній, а саме попередній владі: «Чому за 5 років «помаранчеві» не реформували суди, МВС, СБУ? Часу в них було більш ніж достатньо. Невже вірили, що їхня влада буде вічною? Вона (Тимошенко. — Прим. ред.) каже, що судді погані. Але ж усі ці судді були призначені за часів Ющенка — Тимошенко! І дуже часто ці судді ухвалювали рішення на користь минулої влади». На той час лідер ВО «Свобода», напевне, не дуже вірив, що опиниться в парламенті, тому виступав за право народу обирати суддів.
Схожа ідея (щодо виборності мирових суддів), між іншим, цього разу була направлена до ВК від імені Конституційної асамблеї. Проте європейські експерти не змінили своєї думки: «Запровадження такої системи є дуже небезпечним. Суддям доведеться проводити кампанії, аби бути обраними або — навіть гірше — це для них робитимуть політичні партії. Зазначене поставить під загрозу неупередженість суддів, які пізніше можуть відчувати себе зобов’язаними бути «вдячними» політичній партії, яка підтримала їх на виборах».
У ВК тактовно не згадали, що саме за часів керівництва парламентом А.Яценюка процедура обрання суддів у цьому органі спричинила кризову ситуацію в судовій системі. У листі до Голови ВР VI скликання очільник Верховного Суду Василь Онопенко зазначив, що ним до парламенту «внесено 442 подання щодо обрання безстроково суддів місцевих і апеляційних судів, а також 5 подань щодо суддів ВС. Крім того, велику кількість подань унесено головами вищих спеціалізованих судів. Однак станом на 14 березня 2008 року Верховна Рада не розглянула жодного із цих подань».
Напевне, звернення подіяло, і за тиждень парламент нарешті ухвалив низку постанов про обрання суддів. Але ж факт залишається фактом: політичні протистояння можуть на довгий час паралізувати судочинство. Та історія вчить, що вона нічому не вчить.
Ще рік тому, репрезентуючи програму об’єднаної опозиції, А.Яценюк наголошував, що Вища рада юстиції має формуватися виключно суддівським корпусом. Та коли ця ж ідея набула вигляду проекту змін до Конституції, опозиційна трійка вирішила переконати експертів ВК, що, як зазначається у зверненні, «доцільно було б надати повноваження виключно з’їзду суддів та парламенту формувати Вищу раду юстиції». Проте й у цьому питанні Венеціанська комісія дотримується протилежної позиції, що й відображено в її висновку на проект змін до Конституції.
У В.Кличка відносини з вітчизняною судовою системою складалися з перемінним успіхом. Він програвав правові спори і за «помаранчевих» часів, і за нової влади. Наприклад, рік тому болючої поразки боксеру завдав Печерський райсуд м.Києва, задовольнивши позов екс-мера Києва про захист честі та гідності. Хоча були приклади й успішних процесів. Особливо в Німеччині. Там В.Кличко відбився від свого колишнього промоутера після 5-річних судових розглядів.
Якщо прочитати програму ПП «УДАР», з якою вона йшла до парламенту, в ній — жодної згадки про збереження контролю парламенту над судовою системою. Водночас пропонуються ті ж самі мирові судді, інститут народних засідателів та присяжних, спеціалізація суддів плюс комп’ютеризація усіх судів. Тобто все те, що вже передбачено судовою реформою 2010 року. Навіть про повернення повноважень Верховному Суду, на чому раніше наполягали теперішні партнери по опозиції, — ані слова.
Коли сплячий прокинеться…
Як припускають у парламентських кулуарах, юристи опозиційних штабів банально «проспали» час, коли ще можна було апелювати до Венеціанської комісії. А лідерам, які опікувалися підйомом усієї України, було не до проблем правосуддя. Тож у нашвидкуруч складеному зверненні його виконавці зібрали докупи всі можливі претензії до проекту, не переймаючись їх узгодженням із раніше озвученими позиціями, думками європейських експертів та навіть власною програмою.
Як наслідок, Венеціанську комісію та Раду Європи лише здивує поява такого документа в їхній пошті. Адже звернення українських опозиційних лідерів було направлене вже після того, як європейські експерти дали схвальну оцінку проекту Конституційної асамблеї. Але ще більше Старий світ спантеличить той факт, що опозиційні політики виступають проти загальновизнаних європейських стандартів.
І, не виключено, постане запитання: може, не з правосуддям в Україні не все гаразд, а з його критиками?
Опитування «ЗБ»
Для чого ВР контроль над суддями?
ДМИТРО ШПЕНОВ, народний депутат, Партія регіонів:
— Я завжди виступав за незалежність суддів. І в даному випадку вважаю, що судді повинні бути окремою гілкою влади. А значить, їм треба дати якомога більше самостійних повноважень. А пропоновану Президентом ініціативу підтримуватимемо.
ВІКТОР ШВЕЦЬ, народний депутат, ВО «Батьківщина»:
— Якщо говорити про моє особисте ставлення до пропонованих змін — призначення судді на посаду Президентом за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів та ВРЮ, це може бути. Але — в цивілізованій країні, де поважають верховенство права, належним чином захищені права та свободи людей. За таких умов усунення Верховної Ради як політичного органу з процесу призначення суддів на посади було б доцільним. Але в той же час ми передаємо питання призначення суддів повністю під контроль Адміністрації Президента. Це неправильно. Тож, відгородивши ВР від обрання суддів, ми тим самим відстороняємо від цього процесу український народ. Бо ж депутати — уособлення влади, яку їм дав народ через вибори.
ОЛЕГ ЛЯШКО, народний депутат, Радикальна партія:
— Думаю, що глава держави в процесі призначення суддів на посади повинен виконувати суто церемоніальну функцію. Пропозиція брати участь парламенту у цьому — можливість впливати на суддів. Тому, мені здається, судова гілка влади повинна бути максимально незалежна і від Президента, і від ВР.
Тобто не повинен ні Президент, ні парламент перевіряти суддів: вирішувати, кого призначати, кого ні. Хай це вирішують органи суддівського самоврядування, які мають до цього відношення. Я взагалі за те, щоб суддів обирали люди.
А намагання депутатів утрутитися в процес призначення суддів пояснюється легко. Це — можливість впливати на формування суддівського корпусу.
Аби втримати об’єднання, опозиції часто-густо доводиться схвалювати дії партнерів, навіть якщо вони йдуть урозріз із власними позиціями.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!