Луценку відмовили в суді присяжних, тепер він сподівається на Страсбург
Попереднє засідання у «справі Юрія Луценка», якого обвинувачують відразу в трьох посадових злочинах, виявилося справжнім випробуванням на міцність для судді Печерського ра¬йонного суду м.Києва Сергія Вовка і прокурорів, котрі підтримують обвинувачення на цьому процесі. Прихильники колишнього міністра зробили все можливе, щоб вплинути на ухвалення рішення і висловити невдоволення прокуратурі — в потрібні моменти вони кричали, гуділи, шуміли. Правда, в результаті добилися зворотного результату — попри тиск, суд відхилив усі клопотання і залишив запобіжний захід для Ю.Луценка незмінним — тримання під вартою.
Прапори на Хрещатику
Ю.Луценка привезли в Печерський райсуд з лікарні швидкої допомоги рано-вранці, задовго до початку процесу.
Незважаючи на те що попередні засідання часто проводять без участі під¬судного, екс-міністр не¬одноразово наполягав на особистій присутності. І, судячи з усього, на це в нього були свої причини.
У день засідання будівлю суду взяли в облогу прихильники екс-міністра. Взагалі-то, гучними процесами тут нікого не здивуєш, але такого «аншлагу» тут не пригадують навіть старожили: кілька сотень людей, одягнених переважно у вишиванки і футболки з написами «Луценку — волю!», рекордна кількість журналістів і міліціонерів, роззяви-гультяї. Охочі підтримати екс-міністра внут¬рішніх справ не помістилися в судовому дворі й заполонили Хрещатик. Над усім цим майоріли різноколірні прапори «НУНС» і «КУПР» (Коаліція учасників «помаранчевої революції»). Перехожі мимоволі вповільнювали кроки. Здалеку все це нагадувало чи то імпровізований ярмарок, чи то стихійну демонстрацію.
Періодично в натовпі мелькали народні депутати. З’явилися в суді і дружина лідера «Народної самооборони» Ірина, і син Олександр. Крім того, за ходом засідання стежили призначені Європейським судом з прав людини (куди до цього подав скаргу Ю.Луценко) куратори зі Швеції та Фінляндії.
Для того щоб потрапити в будівлю суду, доводилося пробиватися крізь шеренги войовничо налаштованих людей, які шуміли, гуділи у футбольні дудки, скандували: «Луценку — волю, бандитам — неволю!», «Ганьба прокуратурі» і т.д. Періодично настрій натовпу і тональність гасел мінялися: тільки що звучало загальне революційне «геть», як раптом у мікрофоні лунає плаксивий жіночий голос: «Ми з тобою молимося кожну хвилину, наш страждальнику. Цілую тебе... твою дружину, дітей». І ось натовп уже скандує нову вимогу: «Покажіть нам Юрка!»
Екс-заступник Генпрокурора vs прокуратура
Усередині ж розгорталася своя драма. Юрій Віта¬лійович сидів за гратами з відчуженим лицем. Схоже, живильна суміш, якою підгодовували в СІЗО Ю.Луценка, виявилася не дуже калорійною — екс-міністр помітно змарнів. «Ну, зате тепер жодна зараза не скаже, що ти не голодував», — тиснучи в перерві руку однопартійцеві, посміхаючись, зауважив Олесь Доній.
Під час засідання обвинувачений заявив відразу кілька клопотань: зажадав відводу судді, зміни запо¬біжного заходу і, нарешті, розгляду його справи судом присяжних, оскільки решта судів у країні «заангажована владою».
Останній момент виглядав найбільш спірно. Відомо, що в ст.129 Конституції сказано: «Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних». Тим часом право це закріплене тільки на папері — закон про суд присяжних так і не було прийнято. Ю.Луценко зажадав застосувати пряму дію конституційної норми. На питання суду, як він уявляє процедуру слухання його справи судом присяжних, якщо поки немає навіть такого закону, той не розгубився і заявив: «Це не мої проблеми, що Верховна Рада за 15 років не змогла прийняти закон. Зараз в парламенті знаходиться законопроект із цього приводу... Я б на вашому місці звернувся до ВР з вимогою прийняти цей закон». Крім того, він сказав, що роз’яснення із цього приводу дав Конституційний Суд, куди, у свою чергу, може звернутися Верховний Суд.
У цілому екс-міністр говорив максимально емо¬ційно і красномовно, цитуючи Конституцію та ЦПК і звертаючись до совісті судді. Коли він вчергове вибухнув звинуваченнями на адресу прокуратури і влади в цілому, в залі з’явилася Юлія Тимошенко в супроводі охоронця. Все засідання вона мовчки простояла з театрально схрещеними руками і трагічно зведеними бровами.
Виступ прокурорів ви¬глядав блідіше. Замість аргументів — загальні фрази: «Доказів вини зібрано достатньо», «Під¬став для зміни запобіжного заходу не передбачається». Втім, можливо, обвинувачі розгубилися, оскільки виступати їм довелося під крики натовпу, які лунали з двору, й гомін обурення в залі.
Схоже, до майбутніх дебатів, ураховуючи резонанс справи, держобвинувачам доведеться готуватися довго і наполегливо: звичайним цитуванням обвинувального висновку тут не обійтися. Тим паче що на боці Ю.Луценка — «важка артилерія»: крім адвоката Ігоря Фоміна, його захищає екс-заступник Генпрокурора Олексій Баганець. Недивно, що представник прокуратури зажадав зробити процес закритим. Правда, мотивував він це тим, що в справі згадується державна таємниця, зо¬крема прізвища співробітників оперативних служб. За твердженням Ю.Луценка, на держтаємницю в матеріалах немає і натяку.
У результаті суд відмовив у задоволенні всіх трьох клопотань і ухвалив рішення: провести закриті засідання при розгляді матері¬алів під грифом «таємно». На жаль, майже всіх журналістів і частину адвокатів у зал суду після перерви так і не пустили.
* * *
У цілому судове засідання і все, що його супрово¬джувало, справляло враження шоу — добре зрежисованого і відрепетируваного. У цьому шоу була своя масовка у вигляді натовпу на вулиці. Були люди, які цим натовпом диригували. Були клакери, які в певні моменти ляскали або кричали щось у залі.
Були в цій виставі й більш значущі, але все-таки другорядні персонажі, такі як народні депутати. Ю.Тимошенко, очевидно, була відведена роль Феміди або Немезіди. І, нарешті, був головний герой-страждальник — змарнілий, з потемнілим обличчям.
Можливо, метою режисера цього шоу було бажання привернути увагу громадськості до процесу, можливо — вплинути на ухвалення рішення судом. Але, як з’ясувалося, іноді психологічний тиск безсилий.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!