Олександр УДОВИЧЕНКО: «Єдність не може формуватися на підпорядкуванні всіх одному суду».
Наступного дня після внесення до парламенту законопроекту «Про судоустрій і статус суддів» кореспондент «ЗіБ» поспілкувався з членом робочої групи, що займалася його розробленням, Олександром Удовиченком. Голова Ради суддів господарських судів, зокрема, пояснив, у чому полягають позитивні зміни, які очікують третю гілку влади. Водночас він усвідомлює, що добре прописані на папері зміни не завжди означають ефективне їх використання на практиці, а тому прогнозує коригування реформи вже після її впровадження. Також О.Удовиченко поділився своїми поглядами на систему підпорядкування в третій гілці влади та пояснив, чому в правоохоронців є вертикаль влади, а в суддів її бути не може.
Наступного дня після внесення до парламенту законопроекту «Про судоустрій і статус суддів» кореспондент «ЗіБ» поспілкувався з членом робочої групи, що займалася його розробленням, Олександром Удовиченком. Голова Ради суддів господарських судів, зокрема, пояснив, у чому полягають позитивні зміни, які очікують третю гілку влади. Водночас він усвідомлює, що добре прописані на папері зміни не завжди означають ефективне їх використання на практиці, а тому прогнозує коригування реформи вже після її впровадження. Також О.Удовиченко поділився своїми поглядами на систему підпорядкування в третій гілці влади та пояснив, чому в правоохоронців є вертикаль влади, а в суддів її бути не може.
«Новий законопроект — крок уперед, до поліпшення правосуддя»
— Олександре Сергійовичу, судді тривалий час працюють за нинішніх механізмів і встигли до них звикнути, то чи варто проводити кардинальну реформу, яка неодмінно спровокує пертурбації в роботі органів правосуддя?
— З кожним етапом розвитку суспільства мають відбуватися певні зміни як у системі органів державної влади, так і в системі судоустрою. Тим паче час і практика підказують необхідність реформ. І те, що зміни вже назріли, визнають усі, навіть ті, хто має різні погляди на модель побудови третьої гілки влади. Необхідність новацій у структурі судової влади, в процесуальному законодавстві визнається не лише суддями, а й громадянами, підприємцями, державними органами. Тобто точка зору «не варто нічого змінювати» навіть не виникала.
На засіданні робочої групи з питань реформування судової системи висловлювалися пропозиції ще раз усе зважити, обміркувати. Проте ми знаємо, що робота над удосконаленням судової системи триває вже майже 20 років — від самого моменту проголошення незалежності України. 2001 року була проведена так звана мала судова реформа, і через 8 років з’явилися нагальні потреби подальших змін і вдосконалень. Те, що сьогодні ми маємо новий законопроект, я вважаю кроком уперед до поліпшення правосуддя. І більшість членів робочої групи дотримуються саме такої позиції.
— Ви сказали, що в декого з членів робочої групи були пропозиції відстрочити проведення реформи. Із чим це пов’язано? Чи не варто було б дійсно приділити більше часу роботі над проектом?
— Позиції висловлювалися такі, що потрібно спочатку внести зміни до Конституції й лише після того вдосконалювати законодавство. Однак результатом напрацювань робочої групи стало те, що в межах чинного Основного Закону створено проект, який, на мій погляд, у цілому позитивний.
Звісно, в ньому є окремі норми, які ми пропонуватимемо змінити під час підготовки документа до другого читання. Зокрема, це стосується соціального захисту суддів, деяких процесуальних моментів. Але поправки не торкнуться концептуальних засад.
Необхідний для реформи матеріал напрацьовувався 15 років. Розробити проект змін можна було і 2, і 3 роки тому, не вистачало лише політичної волі. Сьогодні вона була висловлена, і за короткий період вдалось узагальнити напрацьований упродовж тривалого часу матеріал.
— Президент повідомив, що робоча група залишається і десь за рік вона збереться для внесення можливих змін до закону. Тобто на Банковій також очікують, що реформу доведеться відкоригувати?
— Я особисто вітаю цю ініціативу. До складу робочої групи входили представники судів різних видів юрисдикції та різних рівнів, а також органів державної влади, депутати як з коаліції, так і опозиції. Тобто було зібрано серйозний інтелектуальний потенціал, причому різнорідний. Кожен мав можливість висловити свою позицію. І те, що робоча група залишається, а не припиняє свою діяльність, дуже доречно.
Одна справа — теоретична побудова певної конструкції, а інше — її використання на практиці. Тому після того, як пройде певний час, до реформи треба буде повернутись. І це варто було б робити щорічно, щоб не відкладати у довгу шухляду назрілі зміни в судовому процесі. З часом, напевно, розроблятимуться невеликі зміни до законодавства, які поліпшуватимуть прийнятий проект.
«Намагання політизувати реформу ми не відчували»
— До робочої групи ввійшло чимало політиків. Наскільки можновладці розуміють проблеми судочинства і чи не намагаються підмінити нагальні потреби політичною доцільністю?
— Політики, які працювали в робочій групі, — переважно юристи, котрі знають систему судочинства, постійно працюють у цій сфері. Тому вони досить професійно ставили проблеми, висловлювали глибокі думки. Намагання з їхнього боку політизувати реформу ми не відчували.
— Керівництво Верховного Суду неодноразово заявляло про політизацію судової реформи, як приклад наводячи обмеження своїх повноважень. «Господарники» ж від самого початку виступали за посилення незалежності спеціалізованих судів. Чого більше в подібних прагненнях — бажання удосконалити роботу органів правосуддя чи збільшити власні повноваження?
— Основною постаттю в системі правосуддя є суддя, при цьому він процесуально самостійна фігура. Цим принципи роботи нашої системи докорінно відрізняються від принципів роботи будь-якої іншої, зокрема правоохоронних органів чи державної влади, де повинна бути структура вертикальної підпорядкованості. У судах же цього не може і не повинно бути. Адже керівник у третій гілці влади — перший серед рівних, і він не може керувати суддями. Так само суд вищої інстанції не повинен керувати судом нижчої ланки.
Завдання голів судів — організувати роботу так, щоб забезпечувати як доступ громадян, юридичних осіб, державних органів до правосуддя, так і забезпечувати справедливий, неупереджений розгляд спорів. А для цього необхідне створення належних умов роботи для судді й унеможливлення стороннього впливу на нього.
Разом з тим має бути система стримувань і противаг. Кожен має розуміти, що якщо вийде за межі правового поля, то його очікуватимуть негативні наслідки. Тому ми вітаємо створення єдиної Вищої кваліфікаційної комісії, яка працюватиме на постійній основі.
Щоправда, в нас викликає занепокоєння: чи впорається вона з таким колосальним обсягом роботи? Адже кількість суддів дуже велика. Постійно триває процес призначення, звільнення, переведення. Раніше працювали територіальні та дві спеціалізовані кваліфкомісії, і, можливо, те навантаження, яке ляже на плечі ВККС, виявиться надто великим. Проте треба спробувати попрацювати за такою системою, а далі, можливо, будуть створені спеціалізовані кваліфкомісії. Хоча я не виключаю, що це питання буде відкориговано вже при підготовці проекту до другого читання.
— Наскільки вам тяжко було доводити свою точку зору? Позиція «господарників» не губилась у багатоголоссі думок?
— У робочій групі працювати було комфортно з огляду на те, що не виникало необхідності когось переконувати, кожен мав можливість вільно висловити свої аргументи стосовно того чи іншого питання. Також було приємно, що високоповажні члени групи уважно вислуховували позицію один одного, навіть коли їхні погляди були абсолютно протилежними.
Я побачив, що пропозиції, які надходили від господарської юрисдикції, в основному були сприйняті. Працюючи з тими, хто займався написанням проекту, ми змогли втілити цілий ряд наших пропозицій.
— Коли, на вашу думку, судова реформа вступить у силу?
— На початку діяльності робочої групи Президент поставив завдання за 2 місяці підготувати проекти законів, і це завдання було виконане. Потім було сказано, що в червні слід прийняти основний пакет змін. Оскільки поки що слова не розходилися з ділом, я вважаю, що протягом червня закони можуть бути прийняті.
«Господарську систему не зруйнували, а взяли за взірець»
— Минуло 8 років після попередньої судової реформи. Чи не очікуєте ви, що мине ще років 5, можливо, зміниться влада і знову почнуться розмови про необхідність «переформатування» роботи судів?
— «Мала судова реформа» 2001 року була кроком уперед, так само як і ця судова реформа — наступний крок уперед. Якщо через 5 чи 10 років потрібно буде вдосконалювати судову систему, то не буде нічого поганого, коли зроблять ще один крок уперед.
У нас молода демократія, але якщо ми хочемо орієнтуватися на Європу, то повинні пройти за короткий термін досить-таки довгий шлях. І те, що в західних країнах відбувалося сторіччями, нам треба зробити за десятиріччя. Це стосується і судової системи. Тому маємо перехідний період, який може тривати і 20, і 30 років, такі зміни не є чимось надзвичайним. Головне, щоб вони були спрямовані на покращення системи.
— Відповідно до проекту пропонується створити новий вищий суд, що об’єднуватиме повноваження з розгляду цивільних і кримінальних справ. Яким чином його створення покращить судочинство?
— Модель господарських судів протягом тривалого часу довела свою ефективність. Господарські суди на сьогодні працюють цілком нормально, у нас практично відсутні порушення строків. Якщо ж вони й виникають, то зумовлені недоліками процесуального законодавства. До речі, маю відзначити, що в проекті прописані досить дієві способи усунення процесуальних «диверсій».
Господарський процес постійно намагалися уніфікувати із цивільним процесом. Але навіщо руйнувати те, що ефективно працює? Краще використати вже відпрацьовану модель і за нею створити новий вищий суд. Тому ми позитивно сприймаємо те, що господарську систему не зруйнували, а взяли за взірець для створення такої ж моделі для загальних судів.
Кілька років тому ми бачили, що ВС не справлявся з кількістю касаційних скарг, які до нього надходили, і передав їх для розгляду апеляційним судам. Для цього було навіть прийнято окремий закон. Але ж це порушує засади судочинства! Як може апеляційний суд здійснювати повноваження касаційної інстанції?!
При цьому постійно були якісь закиди щодо неналежної роботи спеціалізованих судів і керівництво ВС у своїх виступах навіть удавалося до перекручування статистики. Зокрема, зазначалося, що ВС скасовує до 30% рішень ВГС. Однак, за офіційними даними, протягом 2002—2009 рр. ВГС розглядав від 17034 до 25937 справ, а ВС переглядав від 242 до 540 його постанов і ухвал у рік. При цьому відсоток скасованих рішень у справах коливався в межах 1,1—2. Інакше кажучи, якість роботи нашого суду тримається на рівні 98—98,8%.
— Нещодавно під час засідання Ради суддів господарських судів була висловлена думка, що позиція «господарників» у Раді суддів України губиться. Адже в спеціалізованих судів там надто мало голосів. Після реформи ситуація зміниться?
— Річ у тім, що в РСУ представництво було визначено таким чином, що судді загальних судів становили близько 60% загальної кількості делегатів. Тому разом взяті представники господарських, адміністративних і військових судів являли собою меншість. І будь-яке питання вони не могли вирішити, якщо була інша воля представників загальних судів. У проекті ж закладено паритетний принцип формування РСУ представниками різних видів юрисдикції. Тепер для вирішення найважливіших питань треба буде досягати консенсусу, і саме це сприятиме єдності судової системи. Адже її єдність не може формуватися на підпорядкуванні всіх одному суду, навіть якщо це — ВС.
«Ми голосуватимемо тільки за тих, кого знаємо, поважаємо і кому довіряємо»
— Ви пропонували, щоб рекомендації для призначення на адмінпосади давалися радами суддів відповідних судів. Основний аргумент — усі добре знають один одного і можуть швидко вирішити, чи достойна людина очолити суд. Саме таку схему і заклали в проект. Та чи не побоюєтеся, що така система спровокує кругову поруку і делегати голосуватимуть за «своїх»?
— Ми вітаємо, що прийняли саме нашу пропозицію. Можу запевнити, що ми голосуватимемо тільки за тих, кого знаємо, поважаємо і кому довіряємо. Кругової поруки не буде, адже, за проектом, до ради суддів не можуть уходити особи, які обіймають адміністративні посади. До Ради суддів господарських судів ми обиратимемо найбільш поважних, авторитетних суддів, які зможуть об’єктивно оцінювати кандидатів на адмінпосади. Тому ситуації, коли голови судів самі себе рекомендували, більше не буде.
— Певне здивування викликає той факт, що до рад суддів узагалі не входитимуть голови судів. Адже якщо когось обирають на адмінпосаду, то це апріорі означає, що до цієї людини найбільша довіра. Чи не варто було залишити для них хоча б певну квоту?
— Можливо, через деякий час ми повернемось і до цього питання, але спершу спробуємо попрацювати за новою системою. Згоден, що голови судів — найбільш поважні, авторитетні та організовані судді. Доцільність обмеження їхньої присутності в радах суддів буде перевірена часом.
Маю відзначити, що ця норма — рекомендація Венеціанської комісії. Варто хоча б спробувати попрацювати за такою моделлю. Наші суди здатні висунути до РСГС досить авторитетних і грамотних суддів, які хоч і не обіймають адміністративних посад, але будуть достойними представниками.
— Нинішня система суддівського самоврядування досить складна: є ради, конференції, з’їзди суддів. У проекті всі ці органи залишаються. На вашу думку, чи не варто спростити цей порядок і залишити лише один орган?
— Не можу погодитися, що система самоврядування складна. Її намагаються представити складною ті, хто хоче нівелювати її роль. Адже якщо залишиться тільки один орган, то він стане відірваним від суддівської спільноти. Як може невелика кількість суддів представляти інтереси всього корпусу, який налічує багато тисяч осіб?
Саме модель, запропонована сьогодні, відображає інтереси третьої гілки влади. Первинна ланка самоврядування — збори суддів колективу. Друга — конференція суддів, які представляють суди певної юрисдикції, від усіх господарських судів у ній можуть узяти участь до 80 осіб. Конференція збиратиметься один чи два рази в рік і делегуватиме своїх представників на з’їзд та до ради суддів. Конференція і з’їзд збиратимуться нечасто.
Постійні органи — ради. Вони представлені найбільш поважними представниками третьої гілки влади і розглядають питання організаційного, матеріального забезпечення, певною мірою здійснюють контроль за діяльністю осіб, які перебувають на адміністративних посадах, мають можливість відстоювати інтереси суддів у державних органах, займатися соціальним забезпеченням суддів. Отож ніякої складності в цьому немає.
— І на завершення: якими будуть ваші побажання суддям — читачам газети «Закон і Бізнес»?
— Хотілося б побажати їм відчувати ту відповідальність, яка на нас лежить, і намагатися виконувати свої обов’язки якомога добросовісніше. Суддям не можна забувати, що кожна справа може бути доленосною для людини. Інколи за паперами ми цього не усвідомлюємо, але треба пам’ятати про відповідальність за кожне рішення, яке ми приймаємо.
Також хотілося б побажати всім читачам «ЗіБ», щоб вони не сприймали суддів і судову систему тільки в розрізі негативних публікацій та прикладів. Насправді ці негативні приклади — ложка дьогтю в бочці меду. На жаль, суспільство не звертає уваги на позитивні моменти, натомість негативні — завжди на видноті. Насправді більшість суддів працюють добросовісно, пропускають усі питання через себе. Тому я просив би об’єктивніше сприймати нашу роботу.
Розмову вів
Олексій ПИСАРЕВ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!