Володимир КОЛЕСНИЧЕНКО: «Ми повинні дати голові суду такі повноваження, які унеможливлять його вплив на здійснення правосуддя»
Напередодні проведення судової реформи чимало правознавців, суддів і законодавців у екстреному режимі обговорюють і опрацьовують велику кількість інформації, яка стосується судової системи в нашій державі. Однак поза рамками реформи вже проведено нові зміни в органі, який безпосередньо бере участь у доборі суддівських кадрів.
Напередодні проведення судової реформи чимало правознавців, суддів і законодавців у екстреному режимі обговорюють і опрацьовують велику кількість інформації, яка стосується судової системи в нашій державі. Однак поза рамками реформи вже проведено нові зміни в органі, який безпосередньо бере участь у доборі суддівських кадрів.
З обранням головою Вищої ради юстиції Володимира Колесниченка конструктивну основу вже закладено. Які вона дасть наслідки — покаже час, а поки «ЗіБ» вирішив поспілкуватися з новообраним очільником, аби дізнатися про позицію, якої він дотримується, а також про подробиці переломних моментів його кар’єри.
«Не існує проблем виключно в правосудді, існує проблема діяльності всіх гілок влади»
— Володимире Миколайовичу, щиро вітаю вас із обранням на посаду голови Вищої ради юстиції. Ви були впевнені в підтримці вашої кандидатури?
— Говорити про те, що я знаю і думаю, буде недоречно. Я розраховував на 11 голосів, а вийшло 13. Позицію 11 членів ВРЮ я знав. Чиї інші два голоси — не знаю.
— Тобто ви не знаєте, хто саме віддав свої голоси за вас, окрім тих, з ким уже спілкувалися?
— Ні, не знаю. Звичайно, сьогодні вони вже можуть сказати, що голосували за мене, але ніхто з них поки що не сказав.
— Які пріоритетні завдання ви поставили перед собою на новій посаді?
— Як суддя я складаю повноваження і йду у відставку через роботу у Вищій раді юстиції на постійній основі, щодо цього вже є відповідне рішення ВРЮ. Як голову Ради мене турбує стан правосуддя в державі, і я мрію, щоб люди могли захистити свої законні права в суді, а по захист незаконних інтересів навіть не зверталися. Моє пріоритетне завдання — ефективна робота ВРЮ, чистота і якість у роботі, пов’язаній з призначенням та звільненням суддів.
Сьогодні до суду звертаються різні люди, як ті, котрі вже не сподіваються на справедливість в судах, так і ті, які вірять, що в суді можна захистити свої інтереси в незаконний спосіб. У будь-якому судовому процесі є дві сторони, і кожна з них упевнена у своїй правоті. На жаль, двох правд не буває, і суддя одному дає або залишає, а в іншого забирає. Як правило, той, хто задоволений рішенням, вважає, що це по закону, а той, хто не задоволений, звинувачує в усьому суддю. Одна сторона нейтрально ставиться до судді, інша — негативно.
Соціологи говорять, що переважна більшість населення не довіряє судам, однак, якщо переглянути статистику — скільки скасовано рішень у апеляційному і касаційному порядку, то показники набагато нижчі.
В Україні не існує проблем виключно в правосудді, існує проблема діяльності всіх гілок влади, їхньої ефективності, відкритості та зацікавленості в захисті прав і законних інтересів людей, дотримання конституційних гарантій, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
«Будь-яка неправомірність є загрозою національній безпеці»
— Ви входите до складу створеної Президентом робочої групи з питань судової реформи. Яке ваше бачення реформи, яку участь у цій роботі берете ви?
— Я активно займаюся цим питанням. У мене пакет пропозицій на 57 аркушах, які будуть розглянуті. Я вноситиму свої пропозиції, але вони пов’язані з процедурою призначення судді, його публічною службою на адміністративній посаді. Також порушуватиму питання щодо діяльності ВРЮ і створення в ній служби інспекторів, адже органу, який би постав над суддівськими інституціями, ми створити не можемо. До складу інспекції мають входити судді у відставці або прокурори, які мають великий стаж роботи в системі судочинства або правоохоронних органах. Вони повинні бути здатними ефективно і швидко проводити перевірки, чесно, з розумінням мотивації судді, щодо якого здійснюватиметься перевірка.
— Ви наполягаєте на ліквідації безстроковості обрання судді. Зокрема, висловлювалися, що таке обрання є загрозою національній безпеці. У чому така загроза, можете роз’яснити?
— Безстрокове обрання судді є конституційною нормою, яка формувалася з урахуванням європейської практики. Вважається, що таке обрання є тим самим наріжним каменем, який дає суддям можливість бути незалежними.
На нещодавній зустрічі з представниками Ради Європи я наголосив, що вони, даючи нам рекомендації, не врахували одного: ми не французи і не німці, в нас є свої особливості, менталітет, історичні події, в яких формувалася наша думка і суспільна свідомість. Категорія справ, які розглядаються в судах Європи, різниться від тих, що розглядаються в Україні. У них звернення до суду — сусідське дерево затіняє травичку, через що вона погано росте, а в нас — сусід сусіду хату розвалив.
Рівень наших суспільних відносин суттєво відрізняється. Безстрокове обрання — це шлях до того, що суддя звикається зі своєю посадою, і в нього зменшується потяг до вивчення і покращення своїх професійних знань. Це стосується і його кваліфікації, і знання законодавства та інших аспектів, які характеризують професіонала.
Безстроковість обрання судді створює загрозу інтересам громадян і може призвести до порушення законних прав людини. Саме це є загрозою національній безпеці. Будь-яка неправомірність є такою.
«Голова суду судді не начальник»
— 24 грудня 2009 р. на конференції суддів адмінсудів, коли колегіально вирішувалася доля голови ВАС, ви переконували її делегатів у тому, що Олександр Пасенюк стоїть на правовій позиції, тоді як Голова ВС В.Онопенко виступав проти нього. Це була відкрита війна з ВС чи принципова позиція?
— Передусім нагадаю, що на час закінчення повноважень О.Пасенюка — 22 грудня 2009 р. — не був визначений орган, який би займався питанням стосовно призначення суддів на адмінпосади і звільнення з них, адже згідно з рішенням Конституційного Суду про положення ст.20 закону «Про судоустрій України» Президента було позбавлено такого права. На день роботи конференції було винесено рішення КС, яким дії РСУ щодо таких призначень і звільнень визнані незаконними і неконституційними. Отже, вона також не мала права його звільнити.
Противники О.Пасенюка у ВС, передусім В.Онопенко, намагались усунути його з посади, а свої вимоги підкріплювали ч.5 ст.41 закону про судоустрій, в якій ідеться про те, що в разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов’язки виконує перший заступник, а за відсутності такого — один із заступників. Однак вони, мабуть, не помітили, що голова суду був на місці. Він не був відсутній, не йшов на лікарняний чи у відпустку, він був на роботі.
Тлумачний словник говорить чітко, що таке відсутність: перебування кого-небудь поза даним місцем у певний час, неіснування кого-, чого-небудь. Я ж відстоював позицію безперервності влади, відповідно до якої О.Пасенюк мав право виконувати обов’язки голови ВАС до часу, коли буде його звільнено компетентним органом у встановленому законом порядку.
Як бачите, О.Пасенюк таки залишився очільником ВАС, і сподіваюся, що з роками ми будемо ще аплодувати цьому результату.
Що ж стосується В.Онопенка, то це не війна, а, як ви кажете, моя правова позиція як судді і як людини. Вона стосується взагалі всіх голів судів.
Як голова ВРЮ я заявляю: голова суду судді не начальник. У нього таких повноважень немає, це все придумали політики, які хочуть бачити пастуха в суддівському колективі. Так, він начальник, але для секретаря, прибиральниці та завгоспа, а для судді він колега, який має рівні процесуальні права. Голова суду не має жодних підстав процесуально впливати на суддю (за винятком вирішення питання про відвід у кримінальному процесі).
Ми повинні створити такі умови й дати голові суду такі повноваження, які унеможливлять його вплив на здійснення правосуддя.
— І як, на вашу думку, це можна зробити?
— Потрібно створити чіткий механізм контролю за дотриманням законодавства при здійсненні правосуддя. Зрозуміло, постає питання: хто це буде робити? Про органи суддівського самоврядування не може йтися, адже самих себе призначати не можна, це буде неправильно, незаконно і неефективно. Я за те, щоб такий контроль здійснювала ВРЮ в межах своїх повноважень, мала інспекторів з певними повноваженнями, які мали б право брати пояснення у суддів, знайомитися з матеріалами справ, знімати копії матеріалів, доповідати членам ВРЮ.
Процедура від часу порушення провадження до часу притягнення до відповідальності або оцінки діянь цього судді повинна бути швидкою, а також зрозумілою як скривдженому, так і суспільству. Це буде також профілактикою для тих, хто матиме намір не дотримуватися чинного законодавства.
«Не можна визнати законним те, що породжено у незаконний спосіб»
— А яким вам бачиться механізм призначення судді на адміністративну посаду?
— Я запропонував створити при Президентові комісію з питань кар’єрного росту суддів у складі: Голова Верховного Суду, голови Вищих господарського й адміністративного судів, голова Вищої кваліфікаційної комісії, голова Вищої ради юстиції, голова профільного Комітету ВР з питань правосуддя, керівник Адміністрації Президента. Рішення прийматимуться комісією за поданням рад суддів та рекомендацій зборів суддів відповідного суду.
Наприклад, Шевченківський районний суд м.Києва на своєму зібранні вирішив рекомендувати суддю на посаду голови суду. Протокол зібрання та інші матеріали будуть направлятися до рад суддів, які прийматимуть рішення та вноситимуть пропозиції комісії. Комісія вивчатиме законність процедури, проводитиме співбесіди з кандидатами, щоб визначитися з рівнем організаційних і морально-ділових якостей. Після того як це рішення буде прийнято, глава держави своїм указом затверджуватиме рішення комісії.
— Через невизначеність з призначенням та звільненням голів судів нині в Україні близько третини судів вже не мають стовідсотково повноважних голів. Наскільки оперативно планується вирішувати це питання?
— Щодо керівників судів, призначених на ці посади рішеннями Ради суддів, яка у травні 2007 р. сама визнала себе суб’єктом призначення суддів на адмінпосади і виконувала цю функцію до відомого рішення Конституційного Суду від 22.12.2009, переконаний, що ці особи повинні негайно припинити виконання обов’язків керівників судів. Буде правильно, коли голови судів зроблять це самі. Адже як можна визнати законним те, що породжено у незаконний спосіб?!
Як вам відомо, у Вищій раді юстиції є пропозиція про звільнення з посад усіх голів, які призначені РСУ, а це близько 800 осіб. Не можу сказати, яким буде рішення ВРЮ з цього питання, але те, що частина з них займає свої посади незаконно, очевидно.
«Посада судді є вінцем професійної діяльності юриста»
— Яким чином потрібно удосконалювати процедуру добору кадрів у судовій системі? Чи потрібно вводити обов’язкові умови щодо рівня необхідних знань кандидата на посаду судді?
— Як відомо, на розгляді Верховної Ради перебуває законопроект «Про судоустрій і статус суддів». Я підтримую внесені в цей документ новели щодо добору кадрів для судової системи. Це обов’язкове навчання в спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі та обов’язкове проведення кваліфікаційними комісіями суддів відкритого конкурсу на посаду судді. Хоча саму нинішню процедуру, на мій погляд, потрібно зберегти. Адже коли кандидат на посаду судді пише реферат, то видно, як людина здатна мислити. Проведення співбесіди на кадровій секції, а потім на засіданні ВРЮ, коли досвідчені, відомі юристи країни задають питання, показує, наскільки людина впевнена і у своїх знаннях, а буває, — і у відстоюванні своєї правової позиції.
А чи знаєте ви, що в багатьох країнах суддя може бути навіть не фахівцем у галузі права? У Великій Британії, Швейцарії, наприклад, суддями призначають інженерів, журналістів, філософів і так далі. Тому що у судді є особливі привілеї – приймати рішення не тільки відповідно до чинного законодавства, а й керуючись своїм власним розумінням справедливості, правосвідомістю. Тому, коли сьогодні йдеться про добір кандидатів у судді, зрозуміло, що тільки вищої юридичної освіти та трирічного стажу роботи в галузі права недостатньо. Я вважаю, що потрібно збільшити віковий ценз судді з 25 років хоча б до 30–35. Адже ми говоримо про те, що рішення судді повинні бути мудрими, виваженими, а мудрість приходить з часом, коли людина набирається життєвого досвіду.
Наступне, що я хотів би відзначити — обов’язково мусить проводитися публічний конкурс на посаду судді. Думаю, що необхідно залучати до питання добору та призначення кандидатів громади, де буде працювати цей суддя. Я не особливий прихильник прямого обрання суддів громадянами, проте свого часу обирався на посаду судді та відчував відповідальність перед тими, хто мене обрав.
Повинні бути створені умови для публічного обговорення кандидатур претендентів у засобах масової інформації, надання громадянам можливості в певний період часу висунути свої пропозиції щодо кандидатур. Тоді суддя буде відчувати відповідальність за свої дії.
Саме в цьому контексті має відбуватися удосконалення системи добору суддівських кадрів. Адже в загальному підсумку посада судді є вінцем професійної діяльності юриста. Суддями повинні стати найкращі.
«Досвід роботи суддею дає можливість побачити всі підводні камені професії»
— Як ви ставитеся до рекомендацій європейських експертів щодо формування складу Вищої ради юстиції?
— За рекомендацією Ради Європи у складі такого органу, як Вища рада юстиції повинна бути більш ніж половина членів з-поміж суддів, і я з цим погоджуюсь. Нині у складі ВРЮ 8 суддів, це трохи більше третини. Вважаю, що саме досвід роботи суддею дає можливість розуміти всі підводні камені, особливості професії.
Не обов’язково судді повинні бути делеговані за квотою з’їзду суддів. Вони можуть бути призначені за квотою Президента або, наприклад, від Всеукраїнської конференції прокурорів, з’їзду адвокатів або інших суб’єктів, які мають право згідно зі ст.131 Конституції призначати осіб до складу ВРЮ.
— Президент В.Ющенко намагався провести судову реформу. Які її наслідки? Колись він направив до ВРЮ лист з прізвищами 47 суддів, які нібито порушили закон і приягу. Яка доля цих суддів?
— Дійсно, Президент В.Ющенко ставив таке завдання. Проте, крім створення Комісії з питань реформування судової системи, що розпочала свою діяльність на початку червня 2005 року, не було прийнято жодного акта. Ми бачили лише дії, що були швидше знущанням над судовою системою: суддів втягнули у політичні розбірки, публічно принижували, ми були свідками незаконної ліквідації судів.
Відомий відкритий лист В.Ющенка Вищій раді юстиції з прізвищами 47 діючих суддів інакше, ніж «списком Шиндлера» не назвеш. З одного боку, більшість у тому списку — це ті, щодо яких ВРЮ вже проводила перевірки, у списку було лише 14 нових прізвищ. Але після того листа на ВРЮ обрушився шквал дзвінків, у тому числі й від суддів. Громадськість сприйняла цю заяву Президента однозначно як тиск на ВРЮ, як наказ негайно звільнити з посад цих суддів.
На сьогодні за наслідками проведених перевірок членами ВРЮ стосовно 46 суддів на розгляд Ради внесено 25 пропозицій про звільнення з посад за порушення присяги. На підставі внесених нами подань Верховною Радою звільнено за порушення присяги 4 суддів, Президентом – одного. 10 пропозицій було відхилено. Закінчено перевірки стосовно 13 суддів та надано 11 довідок про наявність підстав для звільнення суддів за порушення присяги, але розгляд цих матеріалів Вищою радою юстиції ускладнюється як через відсутність суддів з поважних причин, так і через відсутність кворуму.
— І на завершення: яким будуть ваші побажання суддям — читачам «ЗіБ»?
— Усім суддям бажаю плідної, наполегливої, кропіткої, надзвичайно відповідальної праці, за якою стоїть доля людини і громадянина, законних, справедливих, виважених рішень від імені України, а також наснаги, терпіння та мужності. Хочу також побажати всім здоров’я, підтримки колег, любові рідних і близьких людей, миру та злагоди в оселях.
Користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність колективу редакції газети «Закон і Бізнес» за динамічне, об’єктивне висвітлення діяльності Вищої ради юстиції на шпальтах видання та сподіваюсь на подальшу плідну співпрацю. Зичу газеті фінансової стабільності та подальшого зростання популярності серед читачів, а редакційному колективу — великого людського щастя, добробуту, цікавих матеріалів, нових проектів та творчої наснаги.
Розмову вела Ірина ЧАЛЬЯН
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!