Василь ОНОПЕНКО: «Усунення ВС від перегляду рішень у справах щодо виборчих спорів є неправильним»
Поки країна чекає на фініш виборчого марафону, представники третьої гілки влади та юридична спільнота готуються прийняти весь тягар підсумків народного волевиявлення на свої плечі. Це й не дивно, адже всі ми пам’ятаємо, хто саме вирішив долю головного крісла держави 5 років тому. Щоправда, нинішню президентську кампанію супроводжували метаморфози в судовій владі, зокрема в адміністративній вертикалі. Однак правил виборчої гри ніхто не відміняв. А отже, жереб спочатку кинуть, а потім, можливо, «перекинуть» в обитель Феміди.
Поки країна чекає на фініш виборчого марафону, представники третьої гілки влади та юридична спільнота готуються прийняти весь тягар підсумків народного волевиявлення на свої плечі. Це й не дивно, адже всі ми пам’ятаємо, хто саме вирішив долю головного крісла держави 5 років тому. Щоправда, нинішню президентську кампанію супроводжували метаморфози в судовій владі, зокрема в адміністративній вертикалі. Однак правил виборчої гри ніхто не відміняв. А отже, жереб спочатку кинуть, а потім, можливо, «перекинуть» в обитель Феміди. Однак поки що не зрозуміло: в яку саме?
Про це та інше, що стосується непростої ситуації в третій гілці влади, Василь ОНОПЕНКО розповів у інтерв’ю газеті «Левый берег». Пропонуємо вашій увазі відповіді Голови Верховного Суду на окремі запитання журналістки видання Соні КОШКІНОЇ.
«Діяльність Пасенюка на чолі суду ставала все небезпечнішою і небезпечнішою»
— У 2005 р. доля виборчої кампанії вже вирішувалася в суді. Наскільки, на ваш погляд, подібне можливе у 2010-му? Існує думка: крапку в президентській гонці поставить не ЦВК, а ВАС, питання про легітимність керівництва якого викликають багато суперечок.
— Кожен повинен виконати свою, наказану законом функцію: ЦВК — установити результати виборів, ВАС — визначити законність таких дій Центрвиборчкому. У разі їх оскарження, зрозуміло. Хоча на початку грудня ВАС (тоді ще під керівництвом Олександра Пасенюка) офіційно — через свою прес-службу — заявив: результати виборів установлює саме він. Що глибоко шокувало не тільки юристів.
Строк повноважень О.Пасенюка на керівництво судом, як відомо, закінчився. Спір про легітимність керівника ВАС абсолютно штучний, для нього немає ніяких правових підстав. Є чіткі й однозначні приписи закону, згідно з якими легітимним керівником сьогодні є перший заступник голови Микола Сірош. Спір виник тільки тому, що в ситуацію втрутилася політика й особисті інтереси. Проте він може мати дуже негативні наслідки як для правосуддя, так і для виборчої кампанії.
— Схоже, у вас із Пасенюком особистий конфлікт.
— У даному випадку мова йде про державні інтереси: про організацію діяльності ВАС на правових засадах. Тоді як О.Пасенюк і ті, хто його підтримує, намагаються додати проблемі суто особистого й політичного характеру. Знаєте чому? Тому що в них немає правових аргументів. Усе зводиться до придуманої недосконалості закону, політичного моменту, морального й історичного права О.Пасенюка (він сам так заявив) повторно бути призначеним на посаду голови ВАС. І порівняєте їхні доводи з аргументацією позиції Ради суддів України, моїми обгрунтуваннями... Відразу ясно, хто і які інтереси має.
— Законодавець, на відміну від 2005-го, призначив арбітром не ВС, а ВАС. Вам це, зрозуміло, здається несправедливим. Це і стало яблуком розбрату?
— Дуже спрощений погляд на загальнодержавну проблему. Яблуком розбрату, як ви кажете, стало відверте ігнорування О.Пасенюком вимог закону, провали в організації діяльності ВАС, небажання й невміння виправляти виявлені в роботі недоліки. Діяльність О.Пасенюка на посаді голови суду ставала все небезпечнішою і небезпечнішою для правосуддя. На це й мені, як голові Верховного Суду, необхідно було реагувати всіма правовими засобами.
А питання про повноваження двох судів тут ні до чого. Хоча впевнений: більшість українських юристів вам скажуть, що усунення Верховного Суду від перегляду рішень у справах про виборчі спори в касаційному або апеляційному порядку є неправильним. За Конституцією, Верховний Суд — найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, до якої належать і адмінсуди. За статусом і кадровим складом він об’єктивно найбільш компетентний і, що дуже важливо, найбільш незалежний суд.
«Судді не повинні попадати під вплив політиків»
— БЮТ заявив про масштабні фальсифікації в першому турі. До суду подавати, правда, не поспішає, проте заздалегідь інформаційний грунт для дискредитації кампанії в цілому вже підготовлений. Як думаєте, виходячи з досвіду 2005 р., розвиватимуться події?
— Якщо фальсифікації були, їх потрібно відповідним чином документувати і реагувати відповідно до закону.
— Невже Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов, хто-небудь зі штабістів БЮТ не радилися з вами, як краще вчинити в такій ситуації?
Тут і радитися нічого. Загальновідомо: зібрані матеріали відправляються в прокуратуру, СБУ або МВС для правової оцінки. Фальсифікації на виборах — це злочини, справи про які спочатку розслідують органи досудового слідства. І лише після цього справи потрапляють у суд.
— У суд — означає у ВАС, що став заручником неоднозначності правових норм. Строк повноважень О.Пасенюка закінчився, але призначити нового повноцінного голову неможливо через відсутність відповідної законодавчої бази. Ось М.Сірош і виконує обов’язки... Маючи у своєму розпорядженні вкрай обмежені можливості...
— Дуже гарне запитання! У ситуації з екс-головою ВАС О.Пасенюком є дві складові, які спеціально змішують, аби додати видимості законності тому, що він продовжує виконувати обов’язки.
Перша — закінчення 5-річного строку його повноважень. Закінчився він 22 грудня 2009 р. Продовжити строк не можна, він установлений законом. Тобто з 23 грудня О.Пасенюк став звичайним суддею ВАС. Не більше. Що б хто не говорив, не робив, які приставки до його імені не придумував — «в.о.», «т.в.о.», «голова» й т.д. — усе це — привласнення влади. Як в армійській приказці: «Самозванців нам не треба, командиром буду я!»
Питання про закінчення строку повноважень голови вищого суду, зокрема ВАС, чітко врегульовано в ч.5 ст.41 закону «Про судоустрій України». Посаду першого заступника голови займає, як відомо, М.Сірош. Значить, він — тимчасовий легітимний керівник ВАС, який має всі його повноваження, аж до призначення нового голови суду.
До речі, не давніше як навесні минулого року той же О.Пасенюк в одному з інтерв’ю стверджував: після закінчення строку його повноважень обов’язки голови перейдуть до М.Сіроша. «Це досвідчений, кваліфікований суддя і керівник, так що трагедії не буде», — казав він. Закон відтоді не змінився. Чому ж змінилася позиція О.Пасенюка? Невже він від когось настільки залежний?
— Натякаєте: хтось із політиків його сильно «простимулював» відомими «аргументами»? Щоб конфлікт загострився саме тепер — у розпал кампанії?
— Судді самі кажуть: представники однієї політичної сили буквально днюють і ночують у ВАС. Особисто я бачу в цьому серйозну небезпеку. Судді не повинні потрапляти під вплив політиків. Не розуміти цього досвідчений екс-голова ВАС не може, оскільки останні кілька років ми, як тільки могли, протистояли спробам політичного впливу, втручання в роботу судів. А тут двері відчинені — заходь, хто хоче, лише б зберегти посаду.
Скажу більше: ті, хто сьогодні надає політичну й силову підтримку О.Пасенюку, висловлювали пропозицію: відступіть від О.Пасенюка, а ми відступимо від М.Сіроша. По суті, це пропозиція відійти від закону, ігнорувати його приписи. Але якщо відійти від закону, то від суду як органу правосуддя нічого не залишиться! Може, ті, хто довів ситуацію з О.Пасенюком до абсурду, якраз і мають таку мету — перетворити ВАС на інструмент вирішення питань, зокрема виборчих?
— Хто висловлював і кому висловлював? Прізвища назвіть.
— Без прізвищ обійдемось — і так усе зрозуміло.
— Тоді поясніть щодо другої складової.
— Вона пов’язана з призначенням нового голови ВАС. Дійсно, у зв’язку з відомими рішеннями КС питання про суб’єкта, що здійснює призначення на посади голів судів, відкрите. Правда, до О.Пасенюка це ніякого стосунку не має: юридично він не є навіть кандидатом на посаду голови ВАС. Але він і його прихильники зайняли вигідну позицію: раз нікому сьогодні призначати на посади голів, то О.Пасенюку можна бути головою скільки завгодно. Проте це ж очевидна підміна понять! Отже, О.Пасенюк став заручником не закону, як ви говорите, а чогось зовсім іншого.
«Треба дякувати долі за те, що я знаходжу з Радою суддів спільну мову»
— Рада суддів уважається органом, де-факто підпорядкованим особисто вам. Тому не дивно, що вона підтримує М.Сіроша. Тоді як ГПУ вважає легітимним головою ВАС О.Пасенюка.
Рада суддів — найвищий орган суддівського самоврядування, сформований з’їздом суддів з представників усіх видів судової юрисдикції, — загальної, господарської та адміністративної. Я не є членом Ради суддів, і мої повноваження на її діяльність не поширюються. Думаю, треба тільки дякувати долі, що Голова ВС і Рада суддів у нинішніх складних умовах знаходять спільну мову, не «рвуть» судову систему зсередини.
Рада суддів працює дуже демократично, відкрито, професійно й принципово. Приходьте на засідання — переконаєтеся самі. На останньому, при розгляді питання про ситуацію, що склалась у ВАС, до речі, був присутнім і виступав Перший заступник Голови ВР Олексадр Лавринович. Ну а те, що Рада суддів підтримала М.Сіроша, цілком зрозуміло, адже його позиція, на відміну від позиції О.Пасенюка, законна.
Що стосується ГПУ. Не її, тим більше не її прес-служби, функція вирішувати питання з О.Пасенюком і М.Сірошем. ГПУ відповідно до її компетенції є чим стосовно ВАС займатися. Тією ж «справою Ігоря Зварича».
Взагалі з Олександром Медведьком, з яким у мене нормальні ділові відносини, я говорив на цю тему.
— Не питали, чому ГПУ втручається в суддівські справи?
— Ні. Навіщо питати — все й так зрозуміло.
— У ВАС досить напружена обстановка. Епопея з дільбою печатки чого варта. Можна припустити: якщо виникне необхідність вирішити результат кампанії в судовому порядку — можуть застосувати силу. Приблизно як у ГПУ у 2007-му.
— Паралелей з подіями в Генпрокуратурі я б не проводив. Усі спори повинні вирішуватися виключно правовим шляхом. Ніяка посада не може бути зайнята за допомогою беззаконня. Тим більше, вона того не варта.
Що стосується можливої справи про законність дій і рішень ЦВК зі встановлення результатів виборів, то вона згідно із законом повинна розглядатися колегією суддів ВАС у кількості не менш ніж 5 суддів. Ця колегія, знову ж таки згідно із законом, формується не головою суду або виконувачем обов’язків, а головою відповідної судової палати.
О.Пасенюк, правда, раніше намагався на свій розсуд призначити 20 суддів для вирішення всіх виборчих спорів. Але після моїх звернень, відповідних рішень Ради суддів та її президії поспішно відмінив своє розпорядження. Я знаю, що після цього він пробував увести в цю палату нових, як стверджують, лояльних до нього суддів. Це теж не вдалося. Хоча в таких намірах криється велика небезпека — під кампанію закладається правова міна. «Переформатування» палат Вищого адмінсуду за ініціативою і за участю судді О.Пасенюка не можливе: він не може ухвалювати подібних організаційних рішень, оскільки не має адміністративних повноважень і з 23 грудня минулого року навіть не є членом президії ВАС.
— О.Пасенюк стверджує, що підсумковий виборчий спір розглядатиме весь склад ВАС.
— Так, він робив такі заяви. Є ще один діяч, який також чомусь це стверджує. Це п.Ківалов, котрий де-юре не має до організаційного керівництва ВАС ніякого стосунку. Проте такі заяви і твердження не базуються на законі. Це черговий правовий блеф!
Як я говорив, КАС прямо передбачає: справи у Вищому адмінсуді розглядаються колегією суддів. Згідно із законом «Про судоустрій України» колегії суддів формуються заступником керівника ВАС — головою відповідної палати. А останній може сформувати колегію суддів тільки зі складу «своєї» палати — на інші його повноваження не поширюються.
«Якщо Ківалову не подобаються укази Президента — це його особисті проблеми»
— О.Пасенюк — не єдиний ваш опонент. Із Сергієм Ківаловим у вас відносини теж не дуже. Останній конфлікт зумовлений небажанням профільного комітету ВР, який він очолює, ухвалювати будь-які кадрові рішення до врегулювання питання із сумновідомим суддею Олегом Бачуном, дійсна мета критиків якого — поставити в один асоціативний ряд прізвища його, І.Зварича і ваше.
— Знову приписуєте мені особистих недругів. Невже вважаєте, що з п.Ківаловим у мене можуть бути якісь спільні інтереси, яких ми не поділили?
О.Бачун — тільки привід, за допомогою якого намагаються мотивувати певні дії або бездіяльність. Удумайтеся: з листопада минулого року комітет не проводив засідань! Уявляєте, скільки проектів рішень там накопичилося?! Одних тільки кадрових (про обрання суддів) — понад три сотні. Деякі подання взагалі роками лежать. Це при тому, що вони повинні розглядатися протягом місяця. У той же час «потрібні» кандидатури проходять буквально за день-два.
Недавно я вкотре звернувся до керівництва парламенту з приводу тривалих затримок у вирішенні комітетом кадрових питань (див. №4 «ЗіБ». — Прим. ред.). Вони можуть бути зумовлені неналежною організацією роботи комітету, навмисним перешкоджанням формуванню суддівського корпусу, упередженим ставленням С.Ківалова до певних суддів, зокрема членів Верховного Суду.
— У комітеті твердять про порушення при укомплектуванні Вищої кваліфікаційної комісії.
— Даруйте, яке діло С.Ківалову чи окремим членам комітету до указів Президента?! Кого він уважає потрібним до її складу призначати, того і призначає. Сьогодні відповідний указ про зміни до складу ВККС діє і немає юридичних підстав його не виконувати. А якщо комусь — тому ж С.Ківалову — не подобаються нові члени комісії, то це його особисті проблеми.
Йому можуть не подобатися не тільки укази Президента, а й деякі закони, врешті-решт Конституція. Проте це не знімає з нього обов’язку їх виконувати. Як, утім, і з будь-якого громадянина.
— Іноді ці призначення суперечать здоровому глузду, як наслідок — руйнують систему.
— У кожного, знаєте, свої функції. Ви ж не намагаєтеся втручатися в роботу, припустимо, парламенту. Чому ж комітет уважає за можливе втручатися в рішення Президента?
— Комітет уважає незаконним призначення членом ВККС Миколи Мельника, оскільки цьому передувало незаконне звільнення Руслана Кирилюка, і бойкотує ухвалення будь-яких кадрових рішень, добиваючись звільнення М.Мельника з комісії. Так депутати дають зрозуміти, що ВККС просто не визнають.
— Депутати, як представники влади і посадові особи, не можуть діяти за принципом «хочу — не хочу», «подобається — не подобається». Є указ Президента, виданий у межах повноважень, його потрібно виконувати. Хтось його оскаржує — хай звертається до суду і доводить свою правоту. Буде судове рішення, будуть і підстави для якихось тверджень про незаконність. Знову ж таки все це абсолютно надуманий привід, щоб комітет ухилявся від виконання своїх функцій.
Сьогодні ВККС нарешті запрацювала! З приходом на посаду керівника Віталія Бойка її робота стала системною, продуктивною і принциповою. Це видно навіть за відмовами в наданні рекомендацій багатьом суддям для обрання їх на посади безстроково.
— Не про те мова. «Корозія» роз’їла судову систему в цілому. Тільки за останній рік: І.Зварич, О.Бачун, О.Пасенюк. Я вже не кажу про рядових суддів-корупціонерів.
— Це питання до прокуратури.
— Ні, до вас. Ви — Голова ВС. Кому, як не вам, знати: що саме в системі не так?
Я — Голова Верховного Суду України, на всю систему в цілому адміністративного впливу не маю. Владних повноважень щодо голів судів і суддів у мене немає. Це важливо розуміти.
— Тобто те, що відбувається в інших вертикалях — адміністративній, господарській, — вас не стосується?
— Стосується в тому розумінні, що я переживаю за стан справ у всіх судах, прагну, використовуючи свої повноваження, вирішувати питання фінансування, забезпечення всієї системи. Узагальнення судової практики, роз’яснення судам — теж частина організаційної роботи, яку я виконую. Я звалив на свої плечі підготовку безлічі різних законопроектів щодо судочинства. Ініціація дисциплінарної відповідальності представників різних видів юрисдикції — теж частина моєї роботи.
Проте головна проблема в тому, що сьогодні судова система розірвана! І розірвали її навмисне! Тепер ще питають: чому ж ви лад не наводите? А які є повноваження, які правові засоби?
«Порядні професіонали рідко пробиваються в судді»
— Головна проблема системи в тому, що більшість посад, по суті, «продається». Той же суддя І.Зварич озвучував «прайс»: скільки коштує зайняти посаду голови суду міського, районного, обласного рівня. За який час реально «відбити» витрати, скільки потрібно «відстібати» вгору. Всі про це знають, але чомусь соромляться говорити.
— Скажу так: наявний механізм відбору суддівських кадрів далекий від досконалості. Він допускає суб’єктивний вплив на призначення або обрання судді, зокрема політичний. Не виключається і використання тих засобів, про які ви кажете.
— Коли заходить така розмова, зазвичай відразу згадують про необхідність найшвидшого проведення реформи. Але ж її за один день не зроблять, а судова корупція тим часом квітне буйним квітом.
На жаль, досвід показує, що порядним і професійно підготовленим людям далеко не завжди вдається пробитися в судді. Нерідко кадрові питання вирішуються за принципом «не важливо, який ти, а важливо, чий ти». Тобто хто лобіює, проштовхує і т.ін.
— Це керівник ВС каже?! Тоді «пропало все» — це точно про нашу Феміду.
— Ні. Не все пропало, але ситуацію потрібно міняти докорінно. В ідеалі як має бути? Надрукували в газеті оголошення: є вакансія в такому-то суді. Всі ті, хто виявив бажання, повинні пройти об’єктивний іспит, пройти незаангажовану співбесіду...
Практика ж, на жаль, свідчить про інше. Ви згадували про проблему ВККС, до якої в Комітету з питань правосуддя особливе ставлення. То ця ситуація якраз із розряду прагнення впливати на кадровий відбір суддів. Про кухню Вищої ради юстиції і парламентського комітету не мені вам розповідати.
— Вище ВРЮ тільки Президент. Але ви-то до складу ВРЮ входите.
— Входжу. І прагну контролювати подібні речі. Трапляється, і палиці в колеса вставляю або, навпаки, гідного кандидата прагну підтримати.
— Предметом розмов є проблема з призначенням суддів на адмінпосади, що виникла через недосконалості законодавчої бази. Президент позбавлений права призначати і звільняти. А хто ним наділений, ВР третій рік як вирішити не може. У результаті адмінпосадами займається Рада суддів. Називаючи цей орган підконтрольним особисто вам, опоненти дорікають вам в узурпації цього напряму, також у порушенні присяги, в незаконному призначенні 2,5 тис. суддів, кожен з яких пам’ятає про те, кому зобов’язаний посадою.
— У принципі, питання про призначення суддів на адмінпосади не є для судочинства основною проблемою. Воно стало таким тільки через прагнення певних осіб узяти суди під зовнішній контроль.
А для вирішення даної проблеми досить ухвалити лише один закон, що визначає порядок призначення. Скільки разів ми з таким проханням до депутатів зверталися!
— Чому ж вони вас ігнорують?
— Закон не приймають з однієї причини: для «потрібної» його версії — «потрібної» тим, хто хоче поставити суди під тотальний контроль, — не вистачає голосів. А затверджувати редакцію, яка закріпить наявний порядок таких призначень, мабуть, ніякого сенсу немає.
— Одначе в порушенні суддівської присяги, перевищенні службових повноважень вас усе-таки звинувачують!
— З правового погляду там усе надумано. Я переконаний у тому, що і Рада суддів, і я особисто в цьому питанні вчинили правильно, по-державному, виходячи з інтересів правосуддя.
— Ваш попередник, Василь Маляренко, перед тим, як піти з посади, надіслав керівництву адмінвертикалі лист, в якому роз’яснювався порядок призначення керівника суду в разі закінчення строку повноважень голови. Виконувати обов’язки приписувалося або першому заму, або — в разі відсутності такого — старшому за віком судді. Чому було не скористатися його рекомендацією? Проблема, виходить, надумана?
— Тому, хто використовує цей лист проти мене і Ради суддів, якраз час застосувати його до ситуації, що склалась у ВАС. Що там, ви сказали, писав В.Маляренко: у разі відсутності голови суду його обов’язки виконує перший заступник? І все буде згідно із законом.
Ще раз хочу сказати: є проблема виконання повноважень голови в разі його відсутності, і є проблема призначення на посаду голови суду. Це дві різні правові проблеми.
Якщо пам’ятаєте, правильність рішення Ради суддів №50 підтвердив з’їзд суддів України, рішення якого є обов’язковими для всіх професійних суддів, зокрема й для мене.
— Але конфлікт вийшов досить затяжним. Ніхто цього, судячи з усього, не чекав.
— КС ще у 2007 р. зобов’язав ВР у законодавчому порядку врегулювати питання. Парламент досі не виконав розпорядження.
Та що говорити про закон, якщо впродовж двох років Сергія Демченка не можуть звільнити з посади судді Вищого господарського суду? Людина сама просить: звільніть мене, а її не звільняють. Ну як це пояснити? Тільки політичними й особистими інтересами. До речі, тих же, хто сьогодні опікає О.Пасенюка.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!