Без взаєморозуміння «прекрасне далеке» не побудувати
Схоже, що в першій половині червня наша країна потрапила у фазу активності Сонця, яке «заманило» її в центр міжнародного круговороту. Сьогодні політичні гороскопи подальшої долі Києва на світовій арені складають усі, кому не ліньки: влада, опозиція, зарубіжні й українські експерти. Щось у них виходить передбачити, але спрогнозувати реальні результати поривань України і на захід, і на схід не може ніхто.
Все про те сааме
Якщо відкинути всі астрологічні «штучки» і повернутися з неба на землю, то можна зауважити таке: спочатку першого літнього місяця Києву належало почути багато як компліментів, так і не дуже обнадійливих слів.
3 червня всі погляди України були спрямовані на Раду міністрів ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ, засідання якої проходило в Брюсселі. Очікувалося, що в контексті розгляду питань підвищення надійності охорони зовнішніх кордонів ЄС Києву передадуть план дій відносно безвізового режиму. Проте надії не справдилися. До того ж на порядку денному навіть натяку на розгляд «українського питання» не було.
Вже 9 червня міністр юстиції Олександр Лавринович брав участь у засіданні трійки Україна — ЄС з питань свобод, безпеки та юстиції в бельгійській столиці. Це щорічна зустріч на високому рівні представників Києва і Брюсселя, на якій обговорюються досягнення в трьох важливих сферах життя держави і визначаються подальші кроки.
Цього разу, втім, як і завжди, розглядалися питання кордонів, міграції та притулку, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, судової реформи. Києву навіть пообіцяли скласти запитання, після відповідей на які робота над «безвізовим планом» прискориться.
Минулі події, звичайно ж, важливі, але вони стали лише черговим підтвердженням того, що майже на всіх рандеву Києва з партнерами мова йде все про те саме. Тільки підхід до однієї і тієї ж теми розмови вибирається інший.
Похвала партнера
Комплімент Україні вдалося почути тільки 10 червня від генсека Північноатлантичного альянсу Андерса-Фога Расмуссена. На засіданні комісії Україна — НАТО він відзначив, що в організації «із задоволенням сприйняли заяву керівництва України про намір підтримувати контакти з альянсом на нинішньому рівні для виконання всіх досягнутих раніше домовленостей про співпрацю».
А.-Ф.Расмуссен також привітав наміри Києва продовжити участь в операціях під керівництвом НАТО й ініціативу нашої країни як першої держави — партнера альянсу брати участь у силах реагування НАТО.
Проте ця похвала, швидше за все, не за конкретні заслуги. Вона схожа більше на партнерський реверанс «для протоколу». Інакше до нас поставилися б, якби Київ заявив про бажання стати членом Північноатлантичного альянсу. Тоді б і запити у військово-політичного блоку були суворіші.
Всю суворість відносин, в основі яких не тільки співпраця, а й виконання конкретних зобов’язань, Києву довелося «відчути» 15 червня на засіданні ради з питань співпраці України і ЄС у Люксембурзі.
Муштрували за повною програмою, говорили про проблеми від «а» до «я». Але не обійшлось і без приємних моментів: зі свого боку ЄС запевнив у підтримці прагнень нашої держави.
Економічні аспекти
Одним з гострих для української сторони стало питання про свободу слова. Верховний представник Євросоюзу Кетрін Ештон заявила: «Життєво важливо, щоб Україна продовжувала консолідувати свій демократичний розвиток з повагою до прав людини, верховенства права і гарним управлінням. Це повинно включати свободу преси, зборів і реформу у сфері юстиції».
У свою чергу Прем’єр-міністр Микола Азаров, котрий представляв українську сторону, заявив, що керівництво ЄС не сильно переживає з приводу свободи слова в Україні. «Я не помітив особливої занепокоєності керівництва ЄС. Хоча питання ці зачіпалися — в загальному плані», — відзначив він.
Також сторони обговорили економічні питання. «Угода про асоціацію не тільки поглибить відносини між Україною і ЄС, а й принесе економічні та політичні вигоди нашим громадянам. Підраховано, що зона вільної торгівлі дозволить Україні подвоїти експорт в ЄС», — підкреслила К.Ештон. Вона також додала, що Євросоюз із нетерпінням чекатиме завершення переговорів із зазначеного питання. Для цього Україна повинна зміцнити свою «парламентерську потужність».
М.Азаров же заявив, що переговори про створення зони вільної торгівлі сповільнилися через низку спірних питань. «Як ви знаєте, Євросоюз — це об’єднання країн, у тому числі й аграрних, для яких захист зовнішнього контуру, свого ринку від конкурентів є одним з головних завдань, і ми це завдання розуміємо. Тому я сьогодні закликав п.Ештон і керівництво ЄС до взаємних поступок. Компроміс — це взаємні поступки. Десь ми поступимося в якихось позиціях, десь ми розраховуємо, що країни ЄС поступляться нам», — відзначив глава українського Уряду.
Українська фата-моргана
Виходить, є дві точки зору на вирішення одного питання: ЄС хоче, щоб Україна докладала зусиль для здійснення «рожевої мрії», а Києву потрібний компроміс. Де ж знайти точку перетину двох думок? А може, позиції Брюсселя і Києва є двома паралельними прямими, які ніколи не перетнуться?
Іноді складається враження, що подібні двосторонні зустрічі розраховані тільки «на перспективу». Всі ці «солодкі» для України слова, що вживаються Європою в майбутньому часі: «поглибить», «принесе», «дозволить», — насправді фата-моргана. Навіщо покладатися на майбутнє, якщо ми постійно об щось спотикаємося, навіть не замислюючись, звідки ці перешкоди з’явилися на нашому шляху?
Схожа ситуація і з питанням про спрощення візового режиму. К.Ештон заявила про початок активної фази відносно безвізового діалогу між Києвом і Брюсселем. Одначе поки що вся активність цього заходу полягатиме в нагадуванні про «поїздки без кордонів» при кожній слушній нагоді. Європі нині не до наших проблем. У неї сила-силенна своїх негараздів.
Навіть такі насичені зустрічами тижні не зможуть передбачити, що чекає Україну надалі. Ніякий хіромант або астролог не «прочитає» її долю на міжнародній арені по долоні або зірках. Потрібно покладатися лише на інтуїцію, а майбутнє будувати своїми руками. До того ж фундамент «прекрасного далекого» потрібно закладати не в ЄС, не в НАТО, не на території сусідніх країн, а у своїй державі.
Марина ЗАКАБЛУК
Думки експертів
Чи перетнуться позиції Києва і Брюсселя в зоні вільної торгівлі?
Павло ЖОВНІРЕНКО:
— Перетнуться, якщо не перетнуться позиції Києва і Москви щодо зони вільної торгівлі Єдиного економічного простору.
Володимир КОРНІЛОВ:
— Рано чи пізно Україна та ЄС підпишуть угоду, в цьому немає жодних сумнівів, якщо не буде світових катаклізмів. Питання тільки в строках: буде це рік, п’ять років чи десять. Переговори стосовно цього питання ведуться дуже давно, і більш політично, ніж економічно. Київ хоче підписати угоду якнайшвидше, при цьому не йдучи назустріч побажанням ЄС. Урешті-решт спірні моменти колись вирішаться.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!