Богдан Футей: «Не думаю, що Україна рухається в бік надзвичайного стану»

Суддя Федерального суду претензій США Богдан Футей — один з будівничих демократичної правової системи в Україні. Коли в нашій країні вибухає чергова політико-правова криза, думка цієї людини є особливо цінною, адже він досвідчений юрист, етнічний українець, який уболіває за Україну.

Суддя Федерального суду претензій США Богдан Футей — один з будівничих демократичної правової системи в Україні. Коли в нашій країні вибухає чергова політико-правова криза, думка цієї людини є особливо цінною, адже він досвідчений юрист, етнічний українець, який уболіває за Україну.

— Пане суддя, наскільки легітимним з правової точки зору є указ Президента про розпуск Верховної Ради?
— Якщо ми уважно подивимося в Конституцію, то в розд.2 ст.102 прочитаємо, що «Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України і свобод людини і громадянина».
Президент вважає, що все перелічене нині є під загрозою, а тому ухвалив рішення розпустити парламент і призначити дострокові вибори. Як гарант Конституції, Віктор Ющенко вбачає загрозу конституційному ладу України насамперед в переході окремих депутатів з опозиційних фракцій до антикризової коаліції, яка прагне здобути 300 голосів, щоб змінити Основний Закон.
Необхідно знати, що Президент має не тільки обов’язок, а й право вдаватися до дій, які перешкоджають антиконституційним прагненням, чим він і скористався.
Нині опоненти Президента посилаються на ст.90 Конституції, де йдеться про підстави для дострокового розпуску Верховної Ради. Ця стаття стосується бездіяльності Верховної Ради, але є ще ст.106, яка вказує на право Президента розпускати Верховну Раду в інших випадках. Тобто ст.90 не обмежує Президента.
І ще одна колізія, пов’язана з термінами припинення діяльності ВР згідно з указом. Гадаю, що вона (ця діяльність) припиняється з моменту оприлюднення президентського указу, а не триває до першого засідання нового складу Ради, як дехто стверджує.
— Гадаєте, що розпустити Верховну Раду є єдино правильним і безальтернативним рішенням?
— Президент обрав варіант вирішення проблеми, за якого народ, котрий є єдиним джерелом влади і в руках котрого має бути зосереджена вся її повнота, зробить своє волевиявлення й своїми голосами скаже, кому він цю владу делегує.
Гадаю, що це правильний вибір. Якщо не можна вирішити протиріччя політично, треба йти на перевибори. А спроб вирішити проблему іншими способами з боку Президента було немало — згадаймо довготривалі й представницькі круглі столи, підписання Універсалу національної єдності, домовленість щодо змін до Конституції.
Але виходило так, що ввечері домовлялися, а вранці про всі ці домовленості забували. Президент намагався використати й ще один шлях вирішення проблем — через Конституційний Суд.
Але останній 10 місяців не діяв: не було кворуму — процес блокувала Верховна Рада, бо не хотіла затверджувати суддів. Коли ж нарешті з’явився кворум, парламент ухвалив безпрецедентне рішення, яким Конституційному Суду заборонялося переглядати політреформу.
Зараз КС буквально завалений конституційними поданнями, але за останні 8 місяців  він так і не ухвалив жодного рішення. Тож у такій ситуації рішення Президента розпустити Верховну Раду й призначити перевибори є логічним.
— Але, якщо Конституційний Суд ухвалить рішення про неконституційність указу президента, чи означатиме це, що В.Ющенко має підкоритися такому вердикту?
— Судді КС можуть вирішити, що це політичне питання, й не будуть його тлумачити. У 1998 році таке вже було.
Тоді, розглядаючи закон про вибори народних депутатів, суд вирішив, що встановлення 3%-го бар’єра для проходження партії чи виборчого блоку до Верховної Ради — це суто політичне питання, яке він не може розглядати.
У сьогоднішній ситуації не повинно бути жодного тиску на Конституційний Суд. Але, на жаль, є підстави для побоювань, що на нього такий тиск чиниться.
Чого варте одне лише повідомлення з уст Прем’єр-міністра Віктора Януковича, буцімто голова Конституційного Суду подав у відставку, яке спростувала прес-служба КС?!
— Коаліційна більшість у Верховній Раді звинувачує Президента В.Ющенка в неконституційному указі щодо розпуску парламенту, але сама вдається до антиконституційних рішень. Насамперед ідеться про спроби відновити кучмівський склад ЦВК…
— Рішення Верховної Ради відновити старий склад ЦВК нелегітимне й неконституційне за визначенням. Але коли це підтвердив Печерський райсуд м.Києва, то відразу ж нависла загроза звільнення суддів, які це рішення ухвалили.
Це брутальний тиск на судову владу, яка в демократичній державі є самостійною та незалежною гілкою влади.
Коли суддів, які ухвалили не таке, як хотілося б парламентській більшості, рішення, намагаються звільнити з роботи, то про яку демократію і яке верховенство права може йтися?! У демократичній державі таке неприпустимо.
— Чи не дають спроби більшості у Верховній Раді відновити старий склад ЦВК на чолі з С.Ківаловим право В.Ющенку взагалі відмовитися від пакетних домовленостей 2004 року, включно з конституційною реформою?
— Тугий вузол правових і політичних проблем, який сьогодні пробують вирішити в Україні, виник через оцю саму конституційну реформу, про яку ви згадуєте. Вона призвела до правового хаосу в Україні, спричинила всі ті правові й конституційні конфлікти, свідками яких ми тепер є.
Автори цієї реформи проштовхували її без попереднього вивчення всіх можливих наслідків і, головне, без референдуму. А змінювати Конституцію, коли йдеться про зміну політичної системи, без референдуму не можна.
Мене дивує, що Президент після рішення Конституційного Суду від 5 жовтня 2005 року, згідно з яким усі зміни до Основного Закону, які встановлюють парламентську форму правління в Україні замість президентської, мають прийматися лише через референдум, не сказав тоді, що політреформа є нелегітимною.
Оце була точка відліку нинішньої політичної кризи в Україні. І після цього Верховна Рада здійснила цілу низку суперечливих кроків. Ухвалила, наприклад, закон про Кабінет Міністрів, у якому міститься багато антиконституційних положень.
Якщо додамо до цього перехід депутатів не на фракційній, а на індивідуальній основі, то отримаємо справжній правовий хаос, із яким треба щось робити.
І розв’язка мені бачиться в тому, щоб своє слово сказав народ — головний арбітр у питаннях влади. І не треба боятися виборів. В Америці члени Палати представників і третина сенаторів Конгресу переобираються кожні два роки.
— Наскільки реальним, на ваш погляд, є введення в Україні прямого президентського правління чи надзвичайного стану?
— Я не думаю, що Україна рухається в бік надзвичайного стану. У новітній історії України досі державним мужам вистачало волі й мудрості знайти шлях до вирішення проблем за столом переговорів.
Переконаний, що найкращий спосіб подолання нинішньої кризи — це вільні вибори. На превеликий жаль, Україна мусить починати все спочатку.
Колись, ще до її незалежності, ми, українці діаспори, завжди казали: «Воскрес Христос — воскресне й Україна!» Ось уже майже 16 років, як Україна незалежна, але чомусь її Голгофа й досі триває.

Розмову вів
Валентин ЛАБУНСЬКИЙ, «Мост»,
для «Української правди»