ВС піддав критиці криміналізацію справ про наклеп
Чинне законодавство достатньо захищає громадян від наклепу, переконані фахівці Верховного Суду. Тому, на думку експертів, не варто запроваджувати за наклеп кримінальну відповідальність. Тим паче, відповідно до внесеного в парламент законопроекту, рішення про порушення справи прийматиме слідчий, а не потерпілий.
У Верховному Суді розглянули проект «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за наклеп», поданий на розгляд Верховної Ради народним депутатом Василем Кисельовим (№6398 від 17.05.2010).
Запропоновано доповнити ст.1511 Кримінального кодексу, якою передбачити відповідальність за наклеп, а також унести відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу.
У ВС нагадали: кримінальну відповідальність за наклеп було передбачено ст.125 КК 1960 року, однак законодавець із прийняттям у 2001 році нового КК відмовився від криміналізації цього діяння. Відтоді на розгляд парламенту не¬одноразово вносилися проекти, спрямовані на доповнення КК статтею про наклеп. Однак жоден з них не прийняли як закон.
Фахівці звернули увагу, що стст.297 та 299 Цивільного кодексу передбачають право кожного на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканність ділової репутації. При порушенні таких прав особа може звернутися до суду з позовом про їх захист, які відповідно до ст.201 ЦК належать до немайнових благ, що охороняються цивільним законодавством, а також має право на спростування недостовірної інформації (ст.277 ЦК).
Заподіяння шкоди цим об’єктам цивільно-правової охорони шляхом поширення недостовірних відомостей чи інформації є моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню (ст.23 ЦК). У цивільному законодавстві існує механізм захисту немайнових благ особи, а тому кожен, хто вважає, що на нього вчинили наклеп, може звернутися по їх захист.
Крім того, у цьому випадку заподіяну наклепом шкоду оцінює особа, на яку він спрямований, з урахуванням суб’єктивних уявлень про честь, гідність, ділову репутацію, ступінь заподіяної шкоди тощо, а її відшкодування передусім спрямовується на отримання такою особою відповідної сатисфакції (моральної, матеріальної). Водночас при притягненні до кримінальної відповідальності акцент зміщується в бік призначення покарання винній особі.
Тому норми цивільного законодавства надають особі достатній обсяг правових засобів захисту честі, гідності, ділової репутації у разі поширення неправдивої інформації про неї, роблять висновок у ВС. Більше того, на думку експертів, вони максимально повно гарантують відновлення порушених прав. Отже, пропозиція щодо криміналізації наклепу недостатньо обгрунтована.
Проект містить також інші недоліки, на які звернули увагу експерти. Зо¬крема, ч.4 ст.32 Конституції закріплює право кожного на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім’ї. Оскільки Основний Закон наділяє особу таким правом, то й ініціатива про звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної поширенням завідомо недостовірної інформації, має прийматись особою, яка зазнала негативних на¬слідків такого діяння, наголошують в ВС. Однак у проекті у разі вчинення дій, передбачених чч.2 та 3 ст.1511 КК, рішення про порушення кримінальної справи приймають слідчий органів внутрішніх справ та СБУ без урахування позиції потер¬пілого.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!