Кожний суддя Слов’янського міськрайонного суду отримав окремий зал засідань
15 грудня в м.Слов’янську Донецької області, на вулиці Добровольського, 2, було подвійне свято. Крім Дня працівників суду, тут відзначали новосілля Слов’янського міськрайонного суду.
Цієї події давно чекали всі жителі Слов’янська і його району. Адже в суду, який раніше займав дві будівлі, існували ті самі проблеми, що, мабуть, і в багатьох інших українських судах першої інстанції: брак ремонту; дефіцит залів судових засідань; недостатність місць ні для суддів, ні для решти працівників суду. Тому відкриття нової будівлі суду викликало великий ажіотаж не тільки в Слов’янську, а й у всій області. Тим паче, що нове приміщення суду вважається одним з найкращих не тільки в області, а й в Україні.
Привітати працівників суду із цим святом приїхало багато високопоставлених гостей, серед яких голова Апеляційного суду Донецької області Олександр Кондратьєв, його перший заступник Лідія Рибалко, голова ради суддів області Галина Некрасова, голова кваліфікаційної комісії області Іван Вишневецький, заступник міського голови Слов’янська Сергій Перебийніс, голова райдержадміністрації Володимир Горбачов, декан економіко-правового факультету Донецького національного університету В’ячеслав Волков, голови судів області. Гості від душі привітали працівників суду з новими робочими місцями, а громадян Слов’янська — з новою зручною будівлею суду.
Звичайно ж, найтепліші слова були адресовані голові Слов’янського міськрайонного суду Сергію Музиканту, який доклав усіх зусиль для того, щоб це свято відбулося і місто отримало нову будівлю суду. Відразу після закінчення урочистої частини свята наш кореспондент попросив його розповісти про ті труднощі, які довелося подолати, щоб суд зміг нарешті переїхати в нову будівлю.
— Сергію Лазаровичу, не секрет, що цієї події жителі міста чекали кілька років. Чому так довго готувалися до переїзду?
— Ще шість років тому були зроблені перші кроки для переїзду міського і районного судів у нову будівлю. Цим почав займатися колишній голова міського суду. Планувалося відвести під суд 5-ий і 6-ий поверхи шестиосадної будівлі гуртожитку, обладнаної під казарми авіаційного коледжу й не експлуатованої близько 10 років.
Після об’єднання двох судів виконувачка обов’язків голови суду так само займалася цим питанням — для суду було надано вже чотири поверхи цього ж гуртожитку. Ще два роки тому в певних колах існувала думка, що суду вже можна переїздити в нове приміщення, проте реальність була така, що в тому стані, в якому була будівля, вона була абсолютно непридатна до здійснення правосуддя як такого.
— Проблема, як завжди, в грошах?
— Не стільки в грошах, як у відсутності їх достатньої кількості. Перш за все було потрібне значне перепланування будівлі казарми. Будучи призначеним головою Слов’янського міськрайонного суду у вересні 2006 року, я зіткнувся з тим, що значна частина ремонтних робіт була ще не виконана.
Проблемою було й те, що між поверхами, відведеними під суд, був розрив у один поверх, що неприпустимо, оскільки це створювало б зайві труднощі як для працівників судів, так і для громадян. Тому незабаром суду виділили і 4-ий поверх, капітальний ремонт на якому був проведений з червня до жовтня 2006 року.
Для впорядкування приміщення довелося знести ряд перегородок і стін, оскільки розташування приміщень у будівлі необхідно було привести у відповідність із вимогами й нормами будівлі, в якій здійснюється правосуддя. Уявіть, який це обсяг, якщо тільки для вивозу будівельного сміття знадобилося 20 КрАЗів!
Також існували труднощі, пов’язані із загальноміськими проблемами Слов’янська: поганою подачею води на верхні поверхи. До ремонту вода насилу доходила до 3-го поверху. Для усунення цього недоліку на 2-му поверсі був розміщений бак, з якого за допомогою насоса вода подається на верхній поверх, а вже звідти заповнює всю систему. Електропроводка також вимагала заміни, оскільки казармові норми споживання електрики значно нижчі за ті, які необхідні для роботи суду.
— Якщо фінансування було недостатнім, то за рахунок чого все ж таки вдалося закінчити ремонт?
— Відповідно до закону «Про судоустрій України» фінансування судів першої інстанції здійснюється територіальними управліннями Державної судової адміністрації в областях. На мій глибокий жаль, місцева судова адміністрація не інформує голів судів про порядок розподілу коштів між судами області.
Звідки надходили кошти до призначення мене головою суду і на що вони використовувалися, нині з’ясовується, а що стосується фінансування капітального ремонту під моїм безпосереднім керівництвом, то величезну допомогу для відкриття нової будівлі суду надали перш за все громадяни міста Слов’янська. Насамперед це — слов’янський міський голова Валентин Рибачук, підприємці й організації міста, а також прості жителі Слов’янська. Величезну фінансову підтримку суд отримав від Асоціації суддів Донецької області, самі судді взяли активну участь у капітальному ремонті приміщень.
— Що тепер являє собою будівля Слов’янського міськрайонного суду Донецької області?
— Площа суду дорівнює 2600 м2, з 2-го по 6-ий поверхи. Кабінети суддів розташовані на 5-му й 6-му поверхах, зали судових засідань — на 2-му і 3-му, таким чином, громадянам не доводиться підніматися вище 3-го поверху. На 4-му поверсі розташовані: кабінет голови суду, архів, загальна, кримінальна, цивільна, адміністративна канцелярії, кабінет консультантів і машбюро.
Слов’янський міськрайсуд є найбільшим у Донецькій області за кількістю працівників — близько 90 чоловік (18 складів суду). Вважаю великим досягненням, що в новому приміщенні є 18 залів судових засідань — по одному на кожного суддю, які вдалося оснастити металевими клітками для підсудних і рештою необхідних складових. У всіх кабінетах і коридорах зроблено ремонт, створюються належні умови для якісного здійснення правосуддя.
— Що ще хотілося б зробити в новій будівлі?
— Вже ведеться робота з місцевою владою, щоб зробити окремий вхід з фасадного боку будівлі. Також у планах — встановити ліфт, оскільки переміщення між поверхами викликає труднощі й у молодих людей, не кажучи вже про похилих. В усьому іншому роботи завершені, і тієї площі, яка нині є в розпорядженні суду, цілком достатньо. Разом з тим катастрофічно не вистачає меблів для залів судових засідань.
— Як нам стало відомо, вашому суду виділили автомобіль. Чи правда це?
— Так, для судів Донецької області було виділено 8 автомобілів. Один з них отримав Слов’янський суд. Адже між Слов’янськом і Донецьком — 125 км, а документації багато й возити її доводиться мінімум двічі за тиждень. Проте через брак фінансування ТУ ДСА в Донецькій області машину не вдається поставити на облік, що робить неможливою її експлуатацію.
— Від імені читачів «ЗіБ» поздоровляємо вас і ваших колег із новосіллям.
— Дякую, і зі свого боку хочу побажати всім колегам здійснювати правосуддя в зручних, упорядкованих приміщеннях суду для дотримання законності в усіх видах суспільного життя України.
Андрій ПАКІЖ,
Роман ЧИМНИЙ,
Донецьк —
Слов’янськ — Київ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!